Бердимухамедов Гурбангули Мялікгулийович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гурбангули Мялікгулийович Бердимухамедов
Гурбангули Мялікгулийович Бердимухамедов
Presidential Standard of Turkmenistan.svg

Нині на посаді
На посаді з 14 лютого 2007
Попередник Сапармурат Ніязов


Народився 29 червня 1957(1957-06-29) (60 років)
с. Бабарап, Геок-Тепінський район, Ашхабадська область, Туркменська РСР, СРСР
Політична партія Демократична партія Туркменістану
Релігія іслам
Нагороди
Орден Республіки

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Гурбангули Мялікгулийович Бердимухамедов (туркм. Gurbanguly Mälikgulyýewiç Berdimuhamedow; * 29 червня 1957, с. Бабарап, Геок-Тепинський район, Ашхабадська область, Туркменська РСР, СРСР[1]) — 2-й Президент Туркменістану з 2007.

З 1997 очолював міністерство охорони здоров'я. У 2001 став віце-прем'єром, що займається охороною здоров'я, освітою і наукою, а з 2004 — культуру і ЗМІ. У грудні 2006 року став тимчасово виконувачем обов'язків президента Туркменістану, а в лютому 2007 обраний президентом країни. Верховний головнокомандувач Збройними силами Туркменістану, генерал армії, доктор медичних наук.

12 лютого 2017 року втретє переобраний главою держави. За нього віддали голос 97,69 % виборців[2].

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 29 червня 1957 в с. Бабарап, Геок-Тепинський район, Ашхабадська область, Туркменська РСР.

У 1979 закінчив стоматологічний факультет Туркменського державного медичного інституту. З 1979 працював в Ашхабаді лікарем-стоматологом.

У 1987 поїхав до Москви для навчання в аспірантурі, закінчив її в 1990 і здобув ступінь кандидата медичних наук.

У 19901995 обіймав посади асистента кафедри терапевтичної стоматології, доцента і декана стоматологічного факультету Туркменського державного медичного інституту.

У 1995 став директором стоматологічного центру Міністерства охорони здоров'я та медичної промисловості Туркменістану.

28 травня 1997 призначений міністром охорони здоров'я та медичної промисловості Туркменістану. Крім того, в 1998 він став на чолі Міжнародного медичного центру імені Сапармурата Ніязова. 3 квітня 2001 додатково до своєї міністерської посади став віце-прем'єром уряду Туркменістану, відповідальним за охорону здоров'я, освіту й науку, а з серпня 2004 став займатися ще й культурою та ЗМІ.

Діяльність на посту міністра та віце-президента практично не висвітлювано в ЗМІ, як і роботу інших туркменських високопосадовців. Відомо, що в листопаді 2002 року він розпорядився розширити експеримент щодо перейменування днів тижня й місяців року, а також заміни традиційного вітання «Салам Алейкум» на користь ніязовських «Рухнама» і «Шамчираг». У липні 2003 року Бердимухамедов очолив державну комісію з прийому у вищі навчальні заклади, до яких стало можливо вступити лише після дворічної роботи за спеціальністю, а не відразу після закінчення школи. У 16 туркменських вузів з 9 липня по 9 серпня 2003 року планувалося набрати 3920 студентів. У листопаді 2003 року Бердимухамедов дістав догану від президента Туркменістану Ніязова за низький рівень кваліфікації туркменських лікарів, але зберіг пост. У квітні 2004 року Ніязов оштрафував Бердимухамедова на суму в розмірі його тримісячного окладу за те, що близько половини заборгованості по зарплаті в Туркменістані припадала на сфери освіти й охорони здоров'я. За деякими даними, Бердимухамедов свого часу був особистим лікарем Ніязова.

З одного боку, своїми урядовими постами Бердимухамедов був зобов'язаний президентові Туркменістану, який особисто періодично відправляв у відставку високопоставлених чиновників, не даючи їм обрости зв'язками та зміцнитися у владі. З другого боку, деякі експерти називали Бердимухамедова серед тих чиновників, які впливали на подібні рішення Ніязова, тим самим усуваючи конкурентів. Так, у листопаді 2002 року Бердимухамедов і віце-прем'єр, що опікувався нафтогазовою галуззю, Еллі Гурбанмурадов, нібито зуміли відправити у відставку з поста заступника голови уряду Реджепа Сапарова, призначеного керівником справами апарату президента Туркменістану. Експерти тоді говорили про неминуче зіткнення інтересів Бердимухамедова і Гурбанмурадова й робили ставку на останнього. 20 травня 2005 року Гурбанмурадов був арештований за звинуваченням у корупції та співпраці з іноземними спецслужбами з метою політичної дестабілізації в країні.

28 листопада 2006 Бердимухамедов замість Ніязова взяв участь у засіданні Ради голів держав СНД. Роком раніше Ніязов звернувся до лідерів СНД із проханням вважати Туркменістан не постійним, а асоційованим членом цієї організації. Восени 2006 року Бердимухамедова, який нібито доводиться Ніязову позашлюбним сином, називали можливим наступником президента. Утім, за словами експертів, такі самі чутки ходили й про колишнього очільника Комітету національної безпеки Мухаммеда Назарова, який у квітні 2004 року був засуджений на 25 років.

Прихід до влади[ред.ред. код]

В ніч з 20 на 21 грудня 2006 Ніязов помер від раптової зупинки серця. 21 грудня 2006 Бердимухамедов став тимчасово виконувачем обов'язків президента Туркменістану. Відповідно до конституції Туркменістану повноваження президента країни повинні були відійти до голови парламенту (Меджлісу), причому він не мав права брати участь в нових виборах, які повинні були відбутися не пізніше чим через два місяці. Проте голова парламенту Овезгельди Атаєв був узятий під варту, а виконувачем обов'язків президента Рада безпеки Туркменістану призначила Бердимухамедова, призначеного ще і головою комісії з організації похорону Ніязова. На думку деяких експертів, в країні фактично відбувся переворот. 23 грудня 2006 року Бердимухамедов звільнив себе з посади міністра охорони здоров'я і медичної промисловості, призначивши виконувачем обов'язків міністра Бяшима Сопієва. 24 грудня 2006 року Ніязов був похований, і на 26 грудня 2006 року був призначений надзвичайний з'їзд Народної ради для визначення його ймовірних наступників.

26 грудня 2006 обраний головою з'їзду Народної ради, яка того дня змінила конституцію Туркменістану, прийняла закон про вибори президента, визначила дату президентських виборів і затвердив шістьох кандидатів. Делегати з'їзду, за пропозицією другого секретаря владної Демократичної партії Онджіка Мусаєва, що нібито пригадав про посмертну волю Ніязова, внесли поправки в основний закон країни, дозволивши віце-прем'єрові виконувати обов'язки президента республіки. Голова Центральної виборчої комісії Туркменістану оголосив, що вибори відбудуться 11 лютого 2007 року. Потім представники всіх п'яти велаятів (областей) і столиці Туркменістану, що має статус області, висунули десятеро кандидатів. Останнім — одинадцятим — став Бердимухамедов, кандидатуру якого запропонував Мусаєв. Кожен з висунутих кандидатів мав бути затверджений кандидатом в президенти двома третинами голосів членів Народної ради: цей відбір пройшли лише п'ятеро з десятьох, за Бердимухамедова ж проголосували одностайно.

11 лютого 2007 обраний президентом Туркменістану. У виборах взяли участь понад 2 мільйони 677 тисяч жителів країни (98,65 відсотка виборців), з яких 89,23 відсотка віддали свої голоси за Бердимухамедова. Вже в день голосування була оголошена дата інавгурації нового президента, не зважаючи на теоретичну можливість другого туру виборів. 14 лютого 2007 року на засіданні Народної ради оголосили остаточні результати голосування, Бердимухамедов склав присягу на конституції Туркменістану й отримав посвідчення президента з рук голови ЦВК.

4 травня 2007 Меджліс Туркменістану присвоїв президентові Бердимухамедову, верховному головнокомандувачу збройних сил республіки, звання генерала армії. До нього це військове звання в Туркменістані мали тільки Ніязов і два міністри оборони — колишній Данатар Копеков і діючий Агагельди Мамметгельдиєв.

Влітку 2007 здобув вчений ступінь доктора медичних наук і звання професора за фахом «Соціальна гігієна і організація охорони здоров'я». Таке рішення було ухвалене експертною комісією з медичних наук Вищого радого з науки і техніки Туркменістану на підставі багаторічної наукової й практичної діяльності Бердимухамедова.

У серпні 2007 обраний головою Загальнонаціонального руху «Галкиниш» («Відродження») і Демократичній партії Туркменістану.

Реформи[ред.ред. код]

Першим указом Бердимухаммедов повернув десятирічну освіту в школи. Також була скасована уніформа студентів вищих навчальних закладів, а традиційні сукні, що служили як шкільна форма для дівчаток, замінені на темно-зелені сукні європейського вигляду з фартухами.

Також він зробив деякі зміни в державній символіці й ритуалах, які інтерпретуються як обмеження культу особи Ніязова: його ім'я було прибране спочатку з тексту присяги, а потім з гімну Туркменістану і замінено на слово «президент» (мова тим самим не йде лише за чинного президента, себто Бердимухаммедова, але й про всіх майбутніх президентів, без звеличення конкретної особи). Гурбангули Бердимухаммедов відмовився від масового святкування свого дня народження, скасував обов'язкові концерти, присвячені його візитам до різних регіонів країни, а також клятву вірності президентові, яку приносили службовці, студенти й школярі.

6 липня 2007 логотип телеканалів у вигляді зображення золотого бюста Туркменбаші зник із програм туркменського телебачення.

Нагороди[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Т. Джурдеков. Онук, який втілює мрію діда. — Донецьк: «ВІК»: Туркменська державна видавнича служба, 2010. 284 с.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]