Бовсуни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бовсуни
Василівська церква (1791).JPG
Василівська церква (1781)
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Коростенський район
Громада Лугинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18060110050039439
Основні дані
Засноване 1250
Населення 974
Площа 4,96 км²
Густота населення 196,37 осіб/км²
Поштовий індекс 11323
Географічні дані
Географічні координати 51°04′40″ пн. ш. 28°27′25″ сх. д. / 51.07778° пн. ш. 28.45694° сх. д. / 51.07778; 28.45694Координати: 51°04′40″ пн. ш. 28°27′25″ сх. д. / 51.07778° пн. ш. 28.45694° сх. д. / 51.07778; 28.45694
Середня висота
над рівнем моря
182 м
Водойми річка Жерев
Найближча залізнична станція Лугини
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Михайла Грушевського, 2-А, смт Лугини, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11301
Карта
Бовсуни. Карта розташування: Україна
Бовсуни
Бовсуни
Бовсуни. Карта розташування: Житомирська область
Бовсуни
Бовсуни
Мапа

CMNS: Бовсуни у Вікісховищі

Бовсуни́ — село в Україні, у Лугинській селищній територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Кількість населення становить 974 особи.

Географія[ред. | ред. код]

Лежить на правому березі річки Жерев, за 3 км східніше Лугин та за 10 км від найближчої залізничної станції Лугини[1].

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1885 рік в селі мешкало 320 осіб, налічувалось 45 дворових господарств[2].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 466 осіб, з них: православних — 1 343, чоловіків — 723, жінок — 743[3].

В кінці 19 століття в селі проживало 1 453 мешканці, дворів — 295[4]. У 1906 році — 1 291 житель та 222 двори[5], станом на 1923 рік в поселенні налічувалося 391 двір та 1 735 мешканців[6].

Станом на 1972 рік, кількість населення становила 1 535 осіб, дворів — 460[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 256 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 974 особи[7].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 98,87 %
російська 1,13 %

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села Бовсуни знайдено поселення доби неоліту та бронзи, є група курганів. Село відоме з 1518 року[1].

Родинне гніздо Бовсуновських, котрих ще називали Бовсунами, Бовсуновичами та Чорногубівськими. У 1518 році польський король і великий князь литовський Сигізмунд I Старий підтвердив, між іншими, Прокопові Антоновичу Бовсуновичу, право, надане великим князем литовським Вітовтом, на володіння землями Бовсунівськими або Чорногубівськими за службу військову з конем. В ревізії Овруцького замку 1545 року поселення назване таким, що тяжіє до замку. У 1571 році восьмеро путніх бояр внесли по 20 грошів, а Кирик Лучич вніс за двох підданих по 12 грошів. В навколишніх лісах випалювали поташ, прибуток з якого у 1622 році склав 582,5 флоринів, тоді як млин та три фільварки принесли лише 60 флоринів[4].

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Лугинської волості Овруцького повіту Волинської губернії. В селі — православна парафія, водяний млин[2].

В кінці 19 століття — село Лугинської волості Овруцького повіту, поблизу річки Жерев, за 3 версти від Лугин та 50 верст від Овруча. Поштова станція — Іскорость, за 20 верст. Інші назви — Чорногубів (пол. Czarnohubów), Чорногубівщина (пол. Czarnohubowszczyzna), Чорногубівський ґрунт (пол. Czarnohubowski grunt). Дерев'яну церкву збудовано 1781 року, до складу парафії входили села Стара Рудня, Гамарня, Рудня-Повчанська та Нова Рудня. В парафії налічувалося 2 067 православних, 14 католиків та 146 іудеїв. Ґрунти піщані, на околицях — болотисті, мешканці, давня шляхта, переважно записані до міщанського стану. Найбільше земель належало Бовсуновським[4].

У 1906 році — рос. Болсуны, село Лугинської волості (2-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 43 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в містечку Іскорость[5].

У березні 1921 року село, в складі волості, включене до новоутвореного Коростенського повіту. В 1923 році увійшло до складу новоствореної Бовсунівської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Лугинського району Коростенської округи; адміністративний центр ради[9]. Розміщувалося за 2 версти від районного центру, міст. Лугини[6].

У 20-х роках ХХ ст. трудову чотирирічну школу, а в 1931 р. почалося будівництво типової семирічки. В 1921 році був утворений сільський революційний комітет. Селяни-бідняки створили комітет незаможних селян, куди входило 6 чоловік. Також було створено ТСОЗи (товариства, у яких землю обробляли спільно), а в 1928 році організовано сільськогосподарську артіль[10].

Пам'ятник загиблим у Другій світовій війні

У нацистсько-радянській війні взяли участь 288 жителів села, 67 чоловік удостоєно високих урядових нагород. На фронтах і в тилу ворога загинуло 160 воїнів-односельців. Героїчний подвиг на підступах до Берліна здійснив житель села Павло Бовсунівський — йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, його ім'ям названа сільська середня школа, де створено куточок з його особистими речами, фотографіями та копією нагородного листа. У 1946 році встановлено пам'ятник на честь загиблих односельців[1].

30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, включене до Олевського району Житомирської області, 4 січня 1965 року — до складу Коростенського району, 8 грудня 1966 року повернуте до складу відновленого Лугинського району Житомирської області.

У 2020 році територію та населені пункти Бовсунівської сільської ради, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», включено до складу Лугинської селищної територіальної громади Коростенського району Житомирської області[11].

Економіка, освіта та культура[ред. | ред. код]

За радянської влади у Бовсунах розміщалася центральна садиба колгоспу ім. І. В. Мічуріна, за яким закріплено 3699 га землі, з них 2844 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2003 га орної землі, 363 га лісу. Вирощували зернові культури, картоплю, льон, городину, фрукти, розвивали м'ясо-молочне тваринництво. У 1938 року в господарстві створено сортодослідний сад північних районів України випробування і розповсюдження плодово-ягідних культур загальною площею 85 га, де вирощували та випробовували понад 300 сортів яблунь, 85 груш, 50 плодово-ягідних культур. З допоміжних підприємств був млин та електростанція.

В селі були середня школа з консультативним пунктом, клуб, дві бібліотеки, медпункт, відділення зв'язку, книжковий кіоск та два магазини[1].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Історія міст і сіл Української РСР. Бовсуни, Лугинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 30 квітня 2022. 
  2. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 229. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська). Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 17. Процитовано 6 серпня 2022. 
  4. а б в Bołsuny // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 195. (пол.)
  5. а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906. Інститут історії України НАН України (російська). с. 161. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 29 квітня 2022. 
  6. а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року. Інститут історії України НАН України (російська). Волинський губернський відділ управління. Житомир. 1923. с. 4, 124. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 29 квітня 2022. 
  7. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 30 квітня 2022. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019. 
  9. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки.. Інститут історії України НАН України (українська). Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 8, 205. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 29 квітня 2022. 
  10. 7 березня 2013 року 90-річчя від дня створення Лугинського району (с. Бовсуни). Архів оригіналу за 1 травня 2014. Процитовано 30 квітня 2014. 
  11. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 29 вересня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]