Олелько Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр (Олелько) Володимирович
Князь Київський
Правління14431454
ПопередникСвидригайло Ольгердович
НаступникСемен Олелькович
Інші титулиКнязь слуцький
Біографічні дані
НародженняНе відомо
Смерть1454
Київ
ПохованняКиєво-Печерська лавра, Київ, Україна
ДружинаАнастасія Василівна
ДітиСемен, Микола, Євдокія, Феодосія, Варвара
ДинастіяГедиміновичі
РідОлельковичі
БатькоВолодимир Ольгердович
МатиАнна
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Олександр (Олелько) Володимирович (пом. 1455) — київський удільний князь (1441[1]/ 14431455), старший син Володимира Ольгердовича, онук Ольгерда[2], засновник роду Олельковичів.

Біографія

[ред. | ред. код]

Князь слуцький і копильський — після 1398 року по 1440 рік — номінально[3].

У 1417 році одружився з Анастасією, дочкою великого князя московського Василія Дмитрієвича, та Софії, доньки великого князя литовського Вітовта.

У 1422 році був одним із підписантів Мельнського миру, який закінчив так звану Голубську війну, між Великим князівством Литовським та Королівством Польським з одного боку і Тевтонським орденом з іншого. У 1428 р. брав участь у поході Вітовта на Новгород. Мав великий авторитет серед знаті Великого князівства Литовського; можливо його кандидатуру висували для обрання литовським великим князем після смерті Вітовта.

Підтримував Свидригайла Ольгердовича (або Сигізмунда Кейстутовича; один із небагатьох князів — прихильників унії з Короною, які його підтримали[1]). 19 червня 1431 р. підписав мирний договір між Свидригайлом і Тевтонським Орденом. Однак у ніч із 31 серпня на 1 вересня 1432 був одним з учасників князівського перевороту в Ошмянах, внаслідок якого великим князем литовським проголосили Сигізмунда[4]. У 1433 році Сигізмунд ув'язнив Олелька в Кернаві, а його дружину та дітей — в Утенах. Перебував у в'язниці до смерті Сигізмунда (1440).

Після звільнення знову був одним із претендентів на литовський трон. Однак литовська знать вибрала новим великим князем Казимира Ягелончика. Останній того ж 1440 р. дав Олельку Київське князівство, а згодом додав місто Остер[5]. Звістки про відмову князя визнати рішення Флорентійської унії і прогнання митрополита Ісидора не відповідають дійсності. Так, у лютому 1441 р. князь Олелько підтвердив усі права митрополита Ісидора як київського митрополита, у тому числі на церковні маєтності та податки: «И придалъ есмь по старому все къ церкви божиеи, и господину и отцу своему Сидороу, митрополиту киевьскому всея Руси, что издавна прислушала митрополии»[6].

Прагнув зміцнити політичну автономію Київського князівства, що перебувало в залежності від Великого князівства Литовського. Вів майже безперервну боротьбу проти нападів татар на південноукраїнські землі. Сприяв розвиткові української православної церкви і культури. Підтвердив певні права Київського домініканського монастиря, зокрема, на володіння землею на Сирці (грамота писана латиною)[7].

На Олелька орієнтувалася частина литовської знаті на чолі з віленським воєводою Яном Гаштольдом, який видав свою доньку за старшого сина князя. За однією з версій Гаштольд планував звести Олелька на престол Великого князівства Литовського. Проте сам київський князь таких прагнень не демонстрував.

Падіння Константинополя (1453) справило на Олелька гнітюче враження. Атанасій Кальнофойський стверджував, що епітафія князя згадувала, що князь добровільно зрікся влади, бо усвідомів її марноту, «коли побачив, як б'ється народ з народом, королівство з королівством, сходять зі сцени цезарі і падають тирани». Олелько прийняв постриг і став ченцем Печерського монастиря. Своєчасний «відхід від справ» за власною волею дозволив Олельку передати владу над Києвом своєму старшому сину Семену[8].

Помер 1454 року,[1][9] або на початку 1455-го. Був похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.[3]

Від нього пішли князі Олельковичі-Слуцькі[1]. Його нащадки згодом будуть мати назву Олельки або Олельковичі. Мав середнього брата — Івана Більського — засновника роду князів Більських.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Був одружений 1417 року з Анастасією Василівною — дочкою князя московського Василя І Дмитровича та Софії Вітовтівни[3]; весілля організував великий князь Вітовт. Діти:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Jakubowski J. Aleksander-Olelko (†1454)… — S. 65.
  2. Олелько — зменшене ім'я від Олександр.
  3. а б в Шабульдо Ф. М., Вортман Д. Я. Олелько Володимирович… — С. 579.
  4. Полехов С. В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / Отв. ред. Б. Н. Флоря. Институт российской истории РАН. — М. : Индрик, 2015. — С. 242—243. (рос.)
  5. Пазднякоу В. Алелькавічы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. — Мінск : Беларуская Энцыклапедыя імя П.Броўкі, 2005. — Т. 1 : Абаленскі — Кадэнцыя. — іл. — С. — ISBN 985-11-0314-4. (біл.)
  6. Древнерусские княжеские уставы XI—XV вв. / [підг. Я. Щапов]. — Москва, 1976. — С. 180. (рос.)
  7. 1. Грамота князя Александра (Олелька) Владиміровича Кіевскому доминиканскому монастирю… / Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ и документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 3—4. (лат.)
  8. Олексій Мустафін. «Третій Рим» на берегах Дніпра. Загублена спадщина останніх київських князів. Київ24. 2024-02-05.
  9. 4.10. Ольгердовичі. Володимировичі. Олельковичі-Слуцькі. Бельські // Ізборник.
  10. Tęgowski J. Piastowie i Giedyminowicze. Dzieje wzajemnych stosunków w średniowieczu // Średniowiecze polskie i powszechne. — Katowice : Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2011. — T. 3 (7). — S. 85. (пол.)

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Монографії

[ред. | ред. код]
  • Полехов С. В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / Отв. ред. Б. Н. Флоря. Институт российской истории РАН. Москва: Индрик, 2015.

Довідники

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник
Володимир Ольгердович
Князь слуцький
1398-1443
Наступник
Семен Олелькович
Попередник
Свидригайло Ольгердович
Князь Київський
1443-1454
Наступник
Семен Олелькович