Олелько Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олелько Володимирович
Dux Kijoviae
Olel'ko Vladimirovich.JPG
Князь Київський
Правління 14431454
Попередник Свидригайло Ольгердович
Наступник Семен Олелькович
Інші титули Князь слуцький
Біографічні дані
Народження Не відомо
Смерть 1454
Київ
Поховання Києво-Печерська лавра, Київ, Україна
Дружина Анастасія Василівна
Діти Семен, Микола, Євдокія, Феодосія, Варвара
Династія Гедиміновичі
Рід Олельковичі
Батько Володимир Ольгердович
Мати Анна
POL COA Pogoń Litewska.svg

Олександр (Олелько) Володимирович (? — 1454 або початок 1455) — київський удільний князь (1441[1]/ 14431454), старший син Володимира Ольгердовича, онук Великого князя Литовського Ольгерда[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Князь слуцький і копильський — після 1398 року по 1440 рік — номінально[3].

У 1417 році одружився з Анастасією, дочкою великого князя московського Василія Дмитрієвича, та Софії, дочки великого князя литовського Вітовта.

У 1422 році був одним із підписантів Мельнського миру, який закінчив так звану Голубську війну, між Великим князівством Литовським та Королівством Польським з одного боку і Тевтонським орденом з іншого. В 1428 р. брав участь у поході Вітовта на Новгород. Користувався великим авторитетом серед знаті Великого князівства Литовського; можливо його кандидатуру висували для обрання литовським великим князем після смерті Вітовта.

Підтримував Свидригайла Ольгердовича (або Сигізмунда Кейстутовича; один з небагатьох князів — прихильників унії з Короною, які його підтримали[1]). 19 червня 1431 р. підписав мирний договір між Свидригайлом та Тевтонським Орденом. Однак у ніч з 31 серпня на 1 вересня 1432 був одним з учасників князівського перевороту у Ошмянах, внаслідок якого великим князем литовським було проголошено Сигізмунда[4]. У 1433 році Сигізмунд ув'язнив Олелька у Кернаві, а його дружину та дітей в Утенах. Перебував у в'язниці до смерті Сигізмунда (1440).

Після звільнення знову був одним із претендентів на литовський трон. Однак литовська знать вибрала новим великим князем Казимира Ягелончика. Останній того ж 1440 р. дав Олельку Київське князівство, а згодом додав місто Остер[5]. Звістки про відмову князя визнати рішення Флорентійської унії і прогнання митрополита Ісидора не відповідають дійсності. Так, у лютому 1441 р. князь Олелько підтвердив усі права митрополита Ісидора яко київського митрополита, в тому числі на церковні маєтки та податки: "И придалъ есмь по старому все къ церкви божиеи, и господину и отцу своему Сидороу, митрополиту киевьскому всея Руси, что издавна прислушала митрополии"[6].

Прагнув зміцнити політичну автономію Київського князівства, що перебувало у залежності від Великого князівства Литовського. Вів майже безперервну боротьбу проти нападів татар на південноукраїнські землі. Сприяв розвиткові української православної церкви і культури. Підтвердив певні права Київського домініканського монастиря, зокрема, на володіння землею на Сирці (грамота писана латиною)[7].

Мав популярність серед литовської знаті, після смерті Вітовта був серед претендентів на престіл ВКЛ. Прихильник уній з Короною, РКЦ. Перед смертю прийняв чернецтво під іменем Алексія (Олексій).

Помер 1454 року,[8][1] або на початку 1455-го. Був похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.[3]

Від нього пішли князі Олельковичі-Слуцькі[1]. Його нащадки згодом будуть мати назву Олельки або Олельковичі. Мав середнього брата — Івана Більського — засновника роду князів Більських.

Сім'я[ред. | ред. код]

Був одружений 22 серпня[джерело?] 1417 року з Анастасією Василівною — дочкою князя московського Василя І Дмитровича та Софії Вітовтівни,[3] весілля було організоване великим князем Вітовтом. Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Jakubowski J. Aleksander-Olelko (†1454)… — S. 65.
  2. Олелько — зменшене ім'я від Олександр.
  3. а б в Шабульдо Ф. М., Вортман Д. Я. Олелько Володимирович… — С. 579.
  4. Полехов С. В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / Отв. ред. Б. Н. Флоря. Институт российской истории РАН. — М.: "Индрик", 2015. — С. 242-243
  5. Пазднякоу В. Алелькавічы / Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя імя П.Броўкі, 2005. — 684 с.: іл. ISBN 985-11-0314-4.
  6. Древнерусские княжеские уставы XI-XV вв. / [підг. Я. Щапов]. – Москва, 1976. – С. 180.
  7. 1. Грамота князя Александра (Олелька) Владиміровича Кіевскому доминиканскому монастирю… / Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ и документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 3—4. (лат.)
  8. 4.10. Ольгердовичі. Володимировичі. Олельковичі-Слуцькі. Бельські // Ізборник.
  9. За Я. Теньговським, у Войтовича її немає.
  10. Tęgowski J. Piastowie i Giedyminowicze. Dzieje wzajemnych stosunków w średniowieczu // Średniowiecze polskie i powszechne. — Katowice : Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2011. — T. 3 (7). — S. 85. (пол.)

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Володимир Ольгердович
Coat of Arms of Slutsk, Belarus.svg Князь слуцький
1398-1443
Coat of Arms of Slutsk, Belarus.svg Наступник
Семен Олелькович
Попередник
Свидригайло Ольгердович
Alex K Kyiv Michael.svg Князь Київський
1443-1454
Alex K Kyiv Michael.svg Наступник
Семен Олелькович