Бірки (Зміївська міська громада)
| село Бірки | |
|---|---|
 Світлина станції Бірки між 1885 та 1888 роками
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Чугуївський район |
| Тер. громада | Зміївська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA63140030060014819 |
| Облікова картка | Бірки |
| Основні дані | |
| Засноване | 1659 (365 років) |
| Населення | 2936 |
| Площа | 1,31 км² |
| Густота населення | 2241,22 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 63421 |
| Телефонний код | +380 5747 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°43′5″ пн. ш. 36°3′19″ сх. д. / 49.71806° пн. ш. 36.05528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
126 м |
| Водойми | р. Джгун, Мжа, Дахновський |
| Відстань до районного центру |
15 км |
| Найближча залізнична станція | Бірки |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 63404, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 16 |
| Карта | |
  Бірки | |
 Бірки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Бі́рки — село в Україні, у Зміївській міській громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 2936 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Бірківська сільська рада.
Село Бірки розташоване між річками Джгун (3,5 км, правий берег) та Мжа (5 км, правий берег). До села примикають селище Залізничні Бірки й села Гужвинське, Федорівка, Кирюхи. Через село проходить залізниця, станція Бірки, та автошлях територіального значення Т 2107. У селі знаходяться декілька невеликих лісових масивів, у тому числі урочища Стара Пасіка, Прокопія (дуб).
Село засноване у 1659 році.
За даними на 1864 рік у казенному селі Зміївського повіту мешкала 1321 особа (671 чоловічої статі та 650 — жіночої), налічувалось 196 дворових господарств, існувала православна церква[1].
.jpg)
У 1869 році відкрита залізнична станція Бірки на лінії Харків — Лозова —Севастополь.
Станом на 1885 рік у колишній власницькій слободі, центрі Бірчанської волості, мешкало 1628 осіб, налічувалось 273 дворових господарства, існували православна церква, школа, 3 лавки[2].
17 (29 жовтня) 1888 сталася аварія імператорського поїзда російського імператора Олександра III з родиною. Цар уцілів. З цієї нагоди збудовано Храм Христа Спасителя в Бірках.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1867 осіб (933 чоловічої статі та 934 — жіночої), з яких 1867 — православної віри[3].
Станом на 1914 кількість мешканців слободи зросла до 2791 особи[4].
З 24 серпня 1991 рокк Бірки у складі Незалежної України.
12 червня 2020 року розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області» Бірківська сільська рада об'єднана з Зміївською міською громадою.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зміївського району, село увійшло до складу Чугуївського району[5].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3077 осіб, з яких 1440 чоловіків та 1637 жінок[6].
Розподіл населення за рідною мовою за даними [7]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2491 | 84.84% |
| російська | 431 | 14.68% |
| білоруська | 8 | 0.27% |
| інші/не вказали | 6 | 0.21% |
| Усього | 2936 | 100% |
- Велика птахо-товарна ферма, машинно-тракторні майстерні.
- Державна дослідна станція птахівництва НААН (раніше — Інститут птахівництва УААН)[8]
- Племінне господарство «Бірки» «Інститут птахівництва УААН».
- «Гріг Лтд», ВКФ, ТОВ.
- «Агроімпекс», ПФ.
- Заклад дошкільної освіти.
- Середня загальноосвітня школа.
- Клуб.
- Стадіон
- Лікувально-діагностичний центр «Лорітом».
- Зерній Євген Анатолійович — сержант Збройних сил України, загинув у боях за Дебальцеве.
- Шейко Любов Яківна — депутат Верховної Ради УРСР IX—X скликань.
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1601)(рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-247. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 травня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
