Очікує на перевірку

Малинівка (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Малинівка
Герб Малинівки
Одна з вулиць селища
Одна з вулиць селища
Одна з вулиць селища
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Чугуївський район
Рада Малинівська селищна рада
Код КАТОТТГ UA63140050010015082
Облікова картка Малинівка 
Основні дані
Засновано 1652
Колишня назва Малинове
Статус із 2024 року
Площа 5,20 км²
Населення 7564 (01.01.2020)[1]
Густота 1428 осіб/км²;
Поштовий індекс 63525
Телефонний код +380 5746
Географічні координати 49°47′47″ пн. ш. 36°42′42″ сх. д. / 49.79639° пн. ш. 36.71167° сх. д. / 49.79639; 36.71167Координати: 49°47′47″ пн. ш. 36°42′42″ сх. д. / 49.79639° пн. ш. 36.71167° сх. д. / 49.79639; 36.71167
Висота над рівнем моря 104 м
Водойма р. Борисівка


Відстань
Найближча залізнична станція: Коробочкине
До станції: 5 км
До райцентру:
 - фізична: км
До обл. центру:
 - залізницею: 59 км
 - автошляхами: 47 км
Селищна влада
Адреса 63525, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Малинівка, вул. Соїча, 5
Голова селищної ради Семер’янов Микола Іванович
Карта
Малинівка. Карта розташування: Україна
Малинівка
Малинівка
Малинівка. Карта розташування: Харківська область
Малинівка
Малинівка
Малинівка. Карта розташування: Чугуївський район
Малинівка
Малинівка
Мапа

Малинівка у Вікісховищі

Малинівка (початково — Малинове) — селище Чугуївського району Харківської області.

Селище відоме багатьом за оперетою та кінофільмом «Весілля в Малинівці».

Географія

[ред. | ред. код]

Селище міського типу Малинівка знаходиться за 1,5 км від лівого берега річки Сіверський Донець, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Клугино-Башкирівка (Чугуївська міська рада), на протилежному березі — місто Чугуїв. Через селище проходять автомобільні дороги М03 і Н26. Поруч проходить залізниця, станція Малинівка. До селища примикає лісовий масив (сосна).

Площа населеного пункту становить 773,26 гектар, територія підпорядкування селищній раді 8601,0 гектар. Кількість населення — 7576 жителів.

Місцевість на якій розташоване селище — рівнинно-пагорбна.

Історія

[ред. | ред. код]

Селище засновано у 1652 році в жовтні місяці козаками-переселенцями з Лівобережної України та Дону … «а то село построено за рекою, за Северским Донцом, на Нагайской стороне, на Малиновом колодце, на броду, на татарских перелазах, на Чугуевских угодьях …» та називалась слобода Малинове. Являло собою укріплене поселення на підступах до м. Чугуєва. Основною справою поселенців було охороняти південні кордони Московії від нападників. Коли підходили вороги, козаки повинні були сигналізувати фортеці «Чугуїв» про небезпеку.

За царською грамотою від місяця жовтня 1652 року говориться: «Прийшли на Чугуїв, на царське ім’я з Литовської сторони міста Груна черкеси – п’ять чоловік з сім’ями і просили дозволу, який і отримали оселитися в Чугуєві. Цар велів їм відвести землі для дворів та дач. В тому ж році, як говориться в грамоті, прийшли в Чугуїв з Полтави на вічне поселення черкасці «прудники» і отримали дозвіл на іншому боці Дінця напроти старого млину збудувати новий млин і залишитися на вічне помешкання, і щоб наперед той млин був їх власністю.

Ті та другі черкеси увійшли потім у склад мешканців Малинівки. Малинівці були козаками, які несли варту і займались сільським господарством. Поселення складалося з козацького полку (12-20 сотень) – 13 сотень. Першим отаманом слободи був Михайло Налучний. 1704 року за наказом Петра І вони увійшли у склад Ізюмського полку, при цьому чугуївському начальству був наказ до них не мати ніякого відношення.

Але при царюванні Катерини І у 1726 році малинівські козаки добилися знову приєднання до Чугуївського полку.

За даними на 1864 рік у казеному селі Малинове Коробчанської волості Зміївського повіту мешкало 1492 осіб (1786 чоловічої статі та 1886 — жіночої), налічувалось 590 дворових господарств, існувала православна церква[2].

Станом на 1914 рік кількість мешканців села зросла до 6 279 осіб[3].

Сьогодення

[ред. | ред. код]

На території селища розташовані: Малинівська гімназія; загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2; дошкільний навчальний заклад; лікарняна амбулаторія загальної практики сімейної медицини; аптечний кіоск, аптека, відділення зв’язку, сільський будинок культури, селищні бібліотеки: для дорослих та дитяча, ВУЖКГ, в/ч А-2467.

Торговельне обслуговування здійснюють 14 приватних магазинів, 4 кіоски. Працює 2 кафе, пункт переробки сільськогосподарської продукції, олійниця, 3 майстерні по виготовленню меблів. Побутове обслуговування здійснює перукарня.

На території селища розташовані підприємства корпорація «ОЛІМП», ТОВ «Харківський лікеро-горілчаний завод – плюс», ТОВ «PRIME», ковпачковий завод ЗАТ «KGS&Co», ТОВ «Малинівський склозавод», кабельний завод, ведеться будівництво заводу «Бікорм», «Укрпапірінвест», ТММ «Енергобуд» та інші.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 6328 81.92%
російська 1279 16.56%
вірменська 41 0.53%
ромська 6 0.08%
білоруська 5 0.06%
інші/не вказали 66 0.85%
Усього 7725 100%

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Попандопуло
  • 3 серпня 2013 року в Малинівці під час фестивалю «Весілля в Малинівці — плюс» відкрили пам'ятник Попандопуло (скульптор — Сейфаддін Гурбанов), який встановлений біля будинку культури[5].
  • Церква Архангела Михаїла.
  • Ландшафтний заказник «Березовий Гай».
  • Чотири ставки.
  • Танковий випробувальний полігон.

Видатні персоналії

[ред. | ред. код]

Уродженці селища:

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник: Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF). Державна служба статистики України. 2020. Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2020. Процитовано 3 серпня 2024.
  2. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1523)(рос. дореф.)
  3. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. В Малиновке под Харьковом откроют памятник Попандопуло. [Архівовано 17 серпня 2013 у Wayback Machine.] Главное. 25.07.2013.
  6. Журнал «Інтерв'ю» , № 9, 2008, вид. «Креатив Медіа»