Хома Василь Платонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Василь Хома)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Хома
Псевдо Архип Щербак, Василь Щербак
Народився 1 січня 1916(1916-01-01)
Опільсько, Австро-Угорщина
Помер 1941(1941)
Житомир
·розстріляний гестапо
Громадянство Австро-Угорщина, ЗУНР, УНР, Польща, Українська держава
Національність українець
Місце проживання Львівщина, Житомирщина
Діяльність політик
Посада OUN-B-01.svg Голова Проводу ОУНР Житомирщини OUN-r Flag 1941.svg
Попередник Іван Луцюк
Наступник Роман Марчак
Партія ОУНР

Василь Платонович Хома (псевдо: «Архип Щербак», «Василь Щербак») (нар. 1 січня 1916(19160101), Опільсько, Австро-Угорщина (сучасний Сокальський район Львівщини) — пом. листопад 1941, Житомир) — український політичний діяч, один з керівників Похідних груп ОУН, очолював підгрупу ч.5, голова Проводу ОУНР на Житомирщині.

Дитинство, навчання, трудова діяльність[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї малоземельних селян. Закінчив 4 класи народної школи в рідному селі, після цього 5-7 класи у народній школі в Сокалі. У 1930 р. вступив до сокальської учительської семінарії (училища), проте після трьох місяців навчання восени 1930 р. під час «пацифікації» був виключений з політичних мотивів. На початку 1931 року вступив до господарчосадівничої школи Товариства «Просвіта» у Миловані (тепер с. Милування Тисменицького району Івано-Франківської обл.). Закінчив цю школу у грудні 1931 р., після чого працював у філії Товариства «Сільський господар» у Сокалі, з перервою на шестимісячну практику в Українському кооперативному банку та кілька місяців роботи у районній молочарні у Перв'ятичах. У вересні 1934 р. повернувся до «Сільського господаря», де виконував функції помічника агронома та інструктора ХВМ (хліборобського вишколу молоді). Паралельно займався самоосвітою і писав статті до львівських українських часописів. У 1935 р. вступив до Українського технікогосподарського інституту заочного навчання в Подєбрадах (Чехія) на курси садівництва та техніки перероблення садовини і городини.

Діяльність в ОУН в міжвоєнній Польщі[ред. | ред. код]

Коли Василь Хома долучився до ОУН невідомо, хоча вже на час пацифікації і виключення із вчительської семінарії у 1930 р. він, якщо і не належав до юнацтва ОУН, то займав свідому українську позицію. А вже 8 травня 1936 р. В. Хома був заарештований польською поліцією за приналежність до ОУН. 13 січня 1937 р. у Львівський окружний суд звинуватив у злочині «державної зради» та засудив В. Хому, як районного провідника ОУН, до 5 років. Згодом, вироком апеляційного суду у Львові, термін ув'язнення підвищено до 9 років. Сидів у тюрмах у Львові, Равічу, Короново і Сідлець аж до розвалу Польщі у вересні 1939 року.

Після виходу на волю повернувся додому 16.09.1939 р., певний час працював у волосному уряді волості Хоробрів, але залишив роботу за станом здоров'я. Згодом переїхав у Краків, де керував друкарською майстернею при крайовій референтурі пропаганди ОУН.[1]

Похідні групи ОУН. Житомирщина[ред. | ред. код]

Після проголошення відновлення незалежности України 30 червня 1941 року, коли націоналісти відверто показали наміри мати власну державу,[2] німці зарахували їх до ворогів і дали таємний наказ «знищувати як грабіжників»[3]. Організації змушені були стати підпільними. Як стверджують німецькі архівні документи, Бандера та соратники не вірили в перемогу Німеччини у війні і вважали, що прийде час, коли Німеччина «буде настільки ослаблена, що не зможе продовжувати війну. Скориставшись цією ситуацією, армія, створена з українців, зможе завдати нищівного удару по німецьких збройних силах і створити незалежну Українську державу. Створенню цієї держави не зможе перешкодити і Росія, знесилена після поразки у війні проти Німеччини».[4] Для цього постійно проводилось залучення до ОУН нових людей з місцевих, впровадження в керівні структури окупаційної влади націоналістів, постійна агітація та пропаганда, збирання та переховування зброї та боєприпасів, залишених відступаючою Червоною Армією.

Хома прийшов на Житомирщину з похідними групами ОУН, завдання яких було встановлювати українську владу. Маршрут Північної похідної групи пролягав через Волинь на Київ і далі, на Харків. Стати головою обласного проводу ОУН-Б Василеві було доручено після вимушеного переходу в підпілля (внаслідок переслідувань гестапівцями) Івана Луцюка «Рудящого». До цього Василь був очільником Пулинської округи. Завдання, яке незмінно стояло перед очільниками обласного проводу, було одне — підготовка антинімецького повстання. Під керівництвом Хоми — «Щербака» на Житомирщині працювали такі відомі підпільники, як Роман Марчак «Моргун», Сергій Отченаш «Сатанчук», Галина Чуйко, Микола Кравс, Петро Петрига «Улас». Бандерівська організація набула поширення в області — майже в кожному районі були осередки, які готувались до атаки німецьких військ.

В Житомирі Хома жив на вулиці Хлібній та Путятинській, мав документи на ім'я лікаря Архипа Щербака. Затриманий гестапівцями у листопаді 1941 року і незабаром розстріляний.[5] Житомирський історик Іван Ковальчук стверджує, що «нацисти повісили його на Сінному ринку».[6] Учасник підпілля Юрій Варгоцький висловив думку, що німці не знали про арешт та знищення очільника обласного проводу — настільки серйозною була конспірація. В гестапо думали, що арештували простого підпільника, тому й швидко розстріляли. Загинувши сам, Василь Хома не видав нікого з побратимів. Галина Чуйко говорила, що «подія ця зачепила всіх, хто співпрацював з ним. Василя всі поважали і цінили як провідника і приятеля. Були певні, що він нікого і нічого не зрадить.»

Похований в Житомирі, на Богунії, на 11-му кілометрі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Іван Ковальчук, Сергій Стельникович. Нарис історії діяльності ОУН під проводом А. Мельника на Житомирщині у другій половині 1941 року. — Житомир: «Рута», 2011.
  • Сергій Бабич. Спогади Юрія Варгоцького. Роздруковано з аудіозапису 1996 року.
  • Вікторія Жилюк. Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині у 1941—1955 рр. — Рівне: Волинські обереги, 2008.