Пулини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Пулини
Pulyny gerb.png Pulyny prapor.png
Герб Прапор
Пулини
Пулини на мапі Житомирської області. Пулинський район виділено.
Пулини на мапі Житомирської області. Пулинський район виділено.
Країна Україна Україна
Область Flag of Zhytomyr Oblast.svg Житомирська область
Район/міськрада Пулинський район
Рада Пулинська селищна рада
Код КОАТУУ: 1825455100
Основні дані
Засноване XII століття
Статус з 1935 року
Площа км²
Населення 5984 (01.01.2017)[1]
Густота 665 осіб/км²
Поштовий індекс 12004
Телефонний код +380 4131
Географічні координати 50°27′58″ пн. ш. 28°15′39″ сх. д. / 50.46611° пн. ш. 28.26083° сх. д. / 50.46611; 28.26083Координати: 50°27′58″ пн. ш. 28°15′39″ сх. д. / 50.46611° пн. ш. 28.26083° сх. д. / 50.46611; 28.26083
Висота над рівнем моря 232 м
Водойма ставки і озера: Цеглинний, Бровар, Карєр, Хмелниця;
Відстань
Найближча залізнична станція: Курне
До станції: 15 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 47 км
Селищна влада
Адреса 12000, смт Пулини, вул. Незалежності, 13
Голова селищної ради Гаврилюк О.С.

Заступник: Макеєнко О.І.

Секретар: Гузюк О.В.

Карта
Пулини is located in Україна
Пулини
Пулини

Commons-logo.svg Пулини у Вікісховищі

Пулини (до XVI ст. — Чортоліси, e 1578- 1935- Пулини, у 1935—2016 роках — Червоноармійськ)  — мальовниче містечко, селище міського типу в Україні на Поліссі, адміністративний центр Пулинського району Житомирської області та Пулинської селищної територіальної громади. На честь селища названо астероїд № 241192.

Селище поділяється на неофіційні мікрорайони: «Центральний», «23-тє», «Чкалово», «Заповіт», «Річний», "Корольове", «Сільгосптехніка», «Новий масив».

Ставок «Цеглинний»
Ставок «Цеглинний»

Історія[ред.ред. код]

Вперше згадується в середині XII ст. під назвою Чортоліси. Це дуже давній населений пункт на древлянській землі. В літописах зазначено, що існував так званий «Чортів ліс», звідки й походить назва поселення. Ліс з такою назвою займав Ємільчинський район і частину Пулинського. Названий так за непрохідні хащі, болота, завали відмерлих дерев. Історичні пам'ятки та документи свідчать про те, що Чортоліси знаходилися на одному зі старовинних шляхів, що вели з Києва на західні землі. Цей шлях проходив з Києва на Житомир, через Кам'янку, Вільськ, Стару Олександрівку, Чортоліси, Соколів до Новоград-Волинського. Ця дорога і зараз в народі називається Старим шляхом. А в архіві Південно-Західної Русі цей шлях іменується як «страшна Батиєва дорога». Нею монголо-татари вели полонених, везли награбоване майно.

З XIV століття поселення належало зміцнілому Литовському князівству, а з XVI — польським феодалам. Про те, що до початку XVI століття населений пункт називався Чортоліси, свідчать документи.

Відомості про це знаходимо в багатотомному збірнику Яблонського «Жідла дійова» (том 13, Варшава, 1897 р.). Це підтверджує і польський краєзнавчий журнал «Кознік волинські» (том 3, 1939 р.).

У 1578 році поселення згадується під іншою назвою — Пулини. Вона походить від іншої назви, де фігурує слово Пуль, а -ин тільки суфікс, що підтверджує походження назви від іншого слова. В переказах, які зібрані на території сусіднього Хорошівського району, зазначається, що ця назва могла піти від прізвища Пулин. До речі, люди з таким прізвищем і зараз проживають у селах сусідніх районів. Отже, є підстави гадати, що від прізвища польських шляхтичів, що оселилися в Пулинах (Чортолісах), і пішла друга назва поселення — Пулини.

У XVIII столітті селяни Пулин брали участь у повстаннях проти польських магнатів. Коли в 17021704 роках на Волині відбувалося козацько-селянське повстання під проводом Семена Палія, в Пулинах піднялися на боротьбу козаки і селяни з сотником Коваленком. А в повстанні 1768 року, що дістало назву Коліївщина, активними учасниками були жителі Пулин П. Коновалов, П. Шанін, Г. Нечай із сином. У кодненській книзі судових справ їх імена занесені до числа страчених.

У другій половині XVIII століття Пулини належали Київському хорунжому Янові Ганському та його дружині Софії з роду Скорупків. У 1796 р. це подружжя фундувало в Пулинах парафіяльний костел св. Яна Непомуцького, до якого належали каплиці в Баранах, Покостівці, Давидівці і Щербинах. Після їх смерті селище перейшло у володіння їх сина Вацлава Ганського, який у 1811 році був обраний Житомирським маршалком, себто очільником місцевого дворянства. Вацлав заснував поблизу Пулин село, яке було назване його ім'ям — Вацлавпіль (нині Ясна Поляна). До цього села Вацлав Ганський переселив усіх старовірів, які проживали в селах Пулинського ключа. У першій половині XIX століття Вацлав Ганський переніс свою резиденцію з Пулин до Верхівці. Там він одружився з дочкою воєводи Ржевуцького Евеліною, яка після смерті чоловіка стала дружиною відомого французького письменника Оноре де Бальзака.

З 1793 року, після долучення Правобережної України до Росії, село Пулини ввійшло до Житомирського повіту Волинської губернії. Мешканці села займалися землеробством, ремеслом, торгівлею. Селяни-кріпаки працювали на панщині. Експлуатація їх не мала меж. У 1845 році, коли цар Микола І, здійснюючи поїздку до Брест-Литовська, зупинився в Пулинах, селяни передали йому скаргу на місцевого пана Качковського. Монарх наказав покарати селян.

Памятник Т. Г. Шевченку у Пулинах. Один з найкращих памятників України.
Пам'ятник Т. Г. Шевченку у Пулинах. Один з найкращих пам'ятників України.

У жовтні 1846 року через Пулини двічі проїздив відомий український поет Тарас Григорович Шевченко. Ставши співробітником Київської археографічної комісії, Шевченко зібрав легенди, перекази, стародавні акти, розповіді про кургани, історичні пам'ятки. Шлях поета пролягав через цей край, зокрема Пулини та Соколів. Про це зберігається запис у подорожньому листі, з яким подорожував поет. У кінці жовтня того ж року, повертаючись до Києва, Т. Г. Шевченко знову побував у Пулинах.

У центрі селища
У центрі селища

Після скасування кріпацтва (в 1861 році) в Пулинах пришвидшився розвиток ремесла і промисловості. Тут діяли свічковий завод, фабрика гнутих меблів, дві слюсарні майстерні та сірникова фабрика.

1870 року тут було близько 130 дворів, а вже в 1899—334 з населенням 2125 чоловік.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Пулинської волості, мешкало 552 особи, налічувалось 71 дворове господарство, існували костел, католицька каплиця, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, 2 постоялих будинки, торговельна лазня, лавка, ковбасний завод, відбувалися базари у неділі і 2 ярмарки на рік[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2736 осіб (1370 чоловічої статі та 1366 — жіночої), з яких 1055 — православної віри, 1168 — юдейської, 344 — протестантської[3].

На початку XX століття в Пулинах стали до ладу: чавунно-ливарний завод, паровий млин, два пивоварні заводи, цегельня, де, крім цегли, виробляли черепицю, гончарний посуд. Розвиток промисловості сприяв зростанню чисельності населення.

Напередодні Першої світової війни в Пулинах нараховувалося 4630 чоловік. За 15 років (18991914) кількість мешканців зросла на 2,5 тисячі. У роки визвольних змагань Пулин був тереном тривалих бойових дій, які закінчилися в червні 1920 року російською окупацією та встановленням радянської влади.

4 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Пулини проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

Постановою Президії Центрального Виконавчого Комітету УРСР 3-го жовтня 1935 року Пулини перейменовано на Червоноармійськ.

Восени 1936 року із Червоноармійська до Карагандинської області Казахстану радянською владою було переселено 48 родин (246 осіб), з них 8 — польських і 40 — німецьких. Серед виселених 127 дорослих і 119 дітей[4].

У роки німецько-радянської війни 447 жителів жителів селища воювало на різних фронтах. 207 воїнів не повернулися з фронту, 240 — удостоєні високих нагород Батьківщини. Серед них кавалер ордена Леніна І. А. Тузюк, повний кавалер ордена Слави І. Т. Дубина, він же — один з героїв книг «Солдатська слава» та «Зірки солдатської слави».

19 травня 2016 року Верховна Рада України поіменним голосуванням підтримала проект постанови № 4085, яким передбачено, зокрема, повернення селищу історичної назви Пулини[5].

Персоналії[ред.ред. код]

Тут народився, жив і навчався письменник Святослав Бородулін, творить поет Плосковітов Михайло, жив і працював нинішній професор Волинського університету Володимир Герасимчук.

Народився заслужений діяч мистецтв України, член спілки художників України, професор Львівської національної академії мистецтв Опанащук Микола Олександрович. У редакції районної газети працювали колишній партизанський підполковник, герой книги «Це було на світанку» М. Р. Семенюк, а також онука організатора народницьких гуртків ув Одесі І. М. Ковальського — Світлана Ковальська.

Пулини — є батьківщиною єврейського письменника Гірша Діаманта, та німецького — Ернста Кончака.

Клімат, метеорологічні явища, екологія та водні ресурси[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний, з вологим, жарким літом та суворою, холодною зимою. Середня температура січня ≈ -6 °C, а в липні — близько +20 °C. Річна кількість опадів - близько 600 мм. Восени та взимку на Пулини часто насуваються циклони. Найбільший циклон, що насувався на Пулини за останні 130 років — Юлія. Дивне явище в селищі- "вітрові коридори", являє собою потоки вітру з незрозумілих точок, вітер то зявляється, то пропадає. Пулини багаті на водні ресурси. Є 6 ставків, 4 зрошувальні канали та підземні, чисті води. У селищі багато дерев та інших насаджень.

Промисловість та економрозвиток[ред.ред. код]

Економіка в Пулинах, як і в Пулинському районі після великого занепаду (1991- 2003) поступово зростає. В основному у селище славиться харчовою промисловістю, але є й інші виробництва. Діють харчові промислові випробництва: ТОВ Виробнича кондитерська фабрика "Мerci ЛТД", Молочний цех, Мясокомбінат. Також є такі виробниці підприємства: Філія RGT Україна ТОВ "Пулинська швейна фабрика", Фабрика виготовлення вуличної бруківки, 2 пилорами.

Транспорт та дороги (шляхи)[ред.ред. код]

Через Пулини проходить територіальний шлях Т-0603 який з'єднує Нову Борову та Йосипівку. Пулинський автовокзал транспортує автобуси і маршрутки.Також ви можете замовити собі Таксі. Дороги у селищі підпорядковуються Пулинському райавтодору. Найближча залізнична станція за 15 км від Пулин, найближчий аеропорт (Бориспіль) за 214 км.

Культура[ред.ред. код]

  • Художній музей «Пулинські Барви»;
  • Школа мистецтв;
  • Пулинський РБК;
  • Вокально- інструментальний, чоловічий ансамбль Промінь;
  • Духовий оркестр;

Освіта[ред.ред. код]

У селищі є одна школа, професійний ліцей та два дитячі садки: «Ялинка» та «Сонечко». Освіта у Пулинах на вищому рівні. У школі новітні спортзали, у класах присутні телевізори, проектори та інтерактивні дошки. За результатами ЗНО у 2016 році Пулинська ЗОШ І-ІІІ ступенів отримала 92 % успішності.

Спорт[ред.ред. код]

У Пулинах є всі умови, щоб займатися спортом. Наявні три спортзали, дві ДЮСШ, гуртки з футболу, тенісу та інші спортивні секції… Також є два футбольних поля та стадіон «Колос». У селищі сформовано такі футбольні команди:

  • «Пулини»;
  • «Фанат»;
  • «Пулинські копи»;
  • «Пулинські лікарі»; та футбольна команда юних футболістів від Пулинської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-28)
  4. Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 24
  5. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2017-03-18. 

Джерела[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.