Пулини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Пулини
Pulyny gerb.png Pulyny prapor.png
Герб Прапор
Пулини
Пулини на мапі Житомирської області. Пулинський район виділено.
Пулини на мапі Житомирської області. Пулинський район виділено.
Країна Україна Україна
Область Flag of Zhytomyr Oblast.svg Житомирська область
Район/міськрада Пулинський район
Код КОАТУУ: 1825455100
Основні дані
Засноване XII століття. День селища — 24 серпня.
Статус з 1935 року
Площа км²
Населення 5984 (01.01.2017)[1]
Густота 665 осіб/км²
Поштовий індекс 12004
Телефонний код +380 4131
Географічні координати 50°27′58″ пн. ш. 28°15′39″ сх. д. / 50.46611° пн. ш. 28.26083° сх. д. / 50.46611; 28.26083Координати: 50°27′58″ пн. ш. 28°15′39″ сх. д. / 50.46611° пн. ш. 28.26083° сх. д. / 50.46611; 28.26083
Висота над рівнем моря 232 м
Водойма ставки і озера: Цеглинний, Бровар, Карєр, Хмелниця;
Відстань
Найближча залізнична станція: Курне
До станції: 15 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 47 км
Селищна влада
Адреса смт Пулини, вул. Незалежності, 13
Голова селищної ради Гаврилюк Олександр Станіславович
Карта
Пулини is located in Україна
Пулини
Пулини

Commons-logo.svg Пулини у Вікісховищі

Пулини (до XVI ст. — Чортоліси, у 1935—2016 роках — Червоноармійськ)  — мальовниче містечко, селище міського типу в Україні на Поліссі, адміністративний центр Пулинської територіальної громади, та Пулинського району Житомирської області. Територія Пулин- це екологічно чисте середовище. Селище має свої символи гімн, прапор, герб. На честь селища названо астероїд № 241192.

Селище поділяється на неофіційні мікрорайони: «Центральний», «23-тє», «Чкалово», «Заповіт», «Річний», «Кладовище», «Хмелниця», «Хвилинка», «Сільгосптехніка», «Новий масив».

Ставок «Цеглинний»
Ставок «Цеглинний»

Історія[ред.ред. код]

Вперше згадується в середині XII ст. приблизно у 1150-х роках, під назвою Чортоліси. Це дуже давній населений пункт на древлянській землі. В літописах зазначено, що існував так званий «Чортів ліс», звідки й походить назва поселення. Ліс з такою назвою займав Ємільчинський район і частину Пулинського. Названий так за непрохідні хащі, болота, завали відмерлих дерев. Історичні пам'ятки та документи свідчать про те, що Чортоліси знаходилися на одному зі старовинних шляхів, що вели з Києва на західні землі. Цей шлях проходив з Києва на Житомир, через Кам'янку, Вільськ, Стару Олександрівку, Чортоліси, Соколів до Новоград-Волинського. Ця дорога і зараз в народі називається Старим шляхом. А в архіві Південно-Західної Русі цей шлях іменується як «страшна Батиєва дорога». Нею монголо-татари вели полонених, везли награбоване майно.

З XIV століття поселення належало зміцнілому Литовському князівству, а з XVI — польським феодалам. Про те, що до початку XVI століття населений пункт називався Чортоліси, свідчать документи.

Відомості про це знаходимо в багатотомному збірнику Яблонського «Жідла дійова» (том 13, Варшава, 1897 р.). Це підтверджує і польський краєзнавчий журнал «Кознік волинські» (том 3, 1939 р.).

У 1578 році поселення згадується під іншою назвою — Пулини. Вона походить від іншої назви, де фігурує слово Пуль, а -ин тільки суфікс, що підтверджує походження назви від іншого слова. В переказах, які зібрані на території сусіднього Хорошівського району, зазначається, що ця назва могла піти від прізвища Пулин. До речі, люди з таким прізвищем і зараз проживають у селах сусідніх районів. Отже, є підстави гадати, що від прізвища польських шляхтичів, що оселилися в Пулинах (Чортолісах), і пішла друга назва поселення — Пулини.

У XVIII столітті селяни Пулин брали участь у повстаннях проти польських магнатів. Коли в 17021704 роках на Волині відбувалося козацько-селянське повстання під проводом Семена Палія, в Пулинах піднялися на боротьбу козаки і селяни з сотником Коваленком. А в повстанні 1768 року, що дістало назву Коліївщина, активними учасниками були жителі Пулин П. Коновалов, П. Шанін, Г. Нечай із сином. У кодненській книзі судових справ їх імена занесені до числа страчених.

У другій половині XVIII століття Пулини належали Київському хорунжому Янові Ганському та його дружині Софії з роду Скорупків. У 1796 р. це подружжя фундувало в Пулинах парафіяльний костел св. Яна Непомуцького, до якого належали каплиці в Баранах, Покостівці, Давидівці і Щербинах. Після їх смерті селище перейшло у володіння їх сина Вацлава Ганського, який у 1811 році був обраний Житомирським маршалком, себто очільником місцевого дворянства. Вацлав заснував поблизу Пулин село, яке було назване його ім'ям — Вацлавпіль (нині Ясна Поляна). До цього села Вацлав Ганський переселив усіх старовірів, які проживали в селах Пулинського ключа. У першій половині XIX століття Вацлав Ганський переніс свою резиденцію з Пулин до Верхівці. Там він одружився з дочкою воєводи Ржевуцького Евеліною, яка після смерті чоловіка стала дружиною відомого французького письменника Оноре де Бальзака.

З 1793 року, після долучення Правобережної України до Росії, село Пулини ввійшло до Житомирського повіту Волинської губернії. Мешканці села займалися землеробством, ремеслом, торгівлею. Селяни-кріпаки працювали на панщині. Експлуатація їх не мала меж. У 1845 році, коли цар Микола І, здійснюючи поїздку до Брест-Литовська, зупинився в Пулинах, селяни передали йому скаргу на місцевого пана Качковського. Монарх наказав покарати селян.

Памятник Т. Г. Шевченку у Пулинах. Один з найкращих памятників України.
Пам'ятник Т. Г. Шевченку у Пулинах. Один з найкращих пам'ятників України.

У жовтні 1846 року через Пулини двічі проїздив відомий український поет Тарас Григорович Шевченко. Ставши співробітником Київської археографічної комісії, Шевченко зібрав легенди, перекази, стародавні акти, розповіді про кургани, історичні пам'ятки. Шлях поета пролягав через цей край, зокрема Пулини та Соколів. Про це зберігається запис у подорожньому листі, з яким подорожував поет. У кінці жовтня того ж року, повертаючись до Києва, Т. Г. Шевченко знову побував у Пулинах.

У центрі селища
У центрі селища

Після скасування кріпацтва (в 1861 році) в Пулинах пришвидшився розвиток ремесла і промисловості. Тут діяли свічковий завод, фабрика гнутих меблів, дві слюсарні майстерні та сірникова фабрика.

1870 року тут було близько 130 дворів, а вже в 1899—334 з населенням 2125 чоловік.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Пулинської волості, мешкало 552 особи, налічувалось 71 дворове господарство, існували костел, католицька каплиця, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, 2 постоялих будинки, торговельна лазня, лавка, ковбасний завод, відбувалися базари у неділі і 2 ярмарки на рік[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2736 осіб (1370 чоловічої статі та 1366 — жіночої), з яких 1055 — православної віри, 1168 — юдейської, 344 — протестантської[3].

На початку XX століття в Пулинах стали до ладу: чавунно-ливарний завод, паровий млин, два пивоварні заводи, цегельня, де, крім цегли, виробляли черепицю, гончарний посуд. Розвиток промисловості сприяв зростанню чисельності населення.

Напередодні Першої світової війни в Пулинах нараховувалося 4630 чоловік. За 15 років (18991914) кількість мешканців зросла на 2,5 тисячі. У роки визвольних змагань Пулин був тереном тривалих бойових дій, які закінчилися в червні 1920 року російською окупацією та встановленням радянської влади.

4 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Пулини проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

Постановою Президії Центрального Виконавчого Комітету УРСР 3-го жовтня 1935 року Пулини перейменовано на Червоноармійськ.

Восени 1936 року із Червоноармійська до Карагандинської області Казахстану радянською владою було переселено 48 родин (246 осіб), з них 8 — польських і 40 — німецьких. Серед виселених 127 дорослих і 119 дітей[4].

У роки німецько-радянської війни 447 жителів жителів селища воювало на різних фронтах. 207 воїнів не повернулися з фронту, 240 — удостоєні високих нагород Батьківщини. Серед них кавалер ордена Леніна І. А. Тузюк, повний кавалер ордена Слави І. Т. Дубина, він же — один з героїв книг «Солдатська слава» та «Зірки солдатської слави».

19 травня 2016 року Верховна Рада України поіменним голосуванням підтримала проект постанови № 4085, яким передбачено, зокрема, повернення селищу історичної назви Пулини[5].

К-сть населення в Пулинах у різні часи
Роки К-сть населення Роки К-сть населення
1870 2125 1914 4630
1885 552 1936 4384
1897 2736 2017 5984

Символіка[ред.ред. код]

Pulyny gerb.png

Герб[ред.ред. код]

Сама основа Гербу являє собою щит. На щиті зображено букет льону, це говорить про те , що в прадавні часи тут займалися вирощуванням льону, і на території району існує льонозавод. Два колоски пшениці символізують два шляхи, з рідного краю і навпаки. Зверху над щитом зобажена міцна, камяна стіна фортеці, яка символізує безпеку.

Pulyny prapor.png

Прапор[ред.ред. код]

Прапор селища- це полотно в обовязкових, відносних розмірах 2:3. Велика зелена полоса посередині прапора символізує поляну, на яку постійно світить сонце, і зігріває неньку Україну, про це вже говорить герб України, всередині жовтого сонця.

Гімн[ред.ред. код]

Гімн селища написали дві відомі людини у Пулинському районі, - це подружжя Опанащуків, Мирослава та Іван. Слова гімну легко запамятовуються, а музика зарікає Пулинчан під час прослуховування гімну гордо підняти голову. Гімн називається "Пулинами тебе величаю" і його слова знає чи не кожен житель селища.

Відомі уродженці[ред.ред. код]

- Павло Оріховський- півзахисник, гравець одеської команди "Чорноморець";

- Святослав Бородулін;

- Плосковітов Михайло- поет;

-Володимир Герасимчук;

-Опанащук Микола Олександрович- музикант;

-М. Р. Семенюк;

- Світлана Ковальська;

- Гірш Діамант- письменник;

- Ернста Кончака- письменник;

Клімат та метеорологічні явища[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний, з дуже жарким літом та суворою зимою. Середня температура січня ≈ -8°C, а в липні — близько +24 °C. Річна кількість опадів - близько 600 мм. Восени та взимку на Пулини часто насуваються циклони. Найбільший циклон, що насувався на Пулини за останні 130 років — Юлія. Улітку 2016 року в Пулинах був зафіксований смерч (торнадо), який завдав селищу збитки: 8 берез, 4 сосни, 2 тополі. Смерч був висотою з 4-поверховий будинок. Люди не постраждали. 17 грудня 2016 року в Пулинах випала місячна норма снігу.

Промисловість[ред.ред. код]

Транспорт та дороги (шляхи)[ред.ред. код]

Через Пулини проходить територіальний шлях Т-0603 який з'єднує Нову Борову та Йосипівку. Пулинський автовокзал транспортує автобуси і маршрутки. Дороги у селищі підпорядковуються Пулинському райавтодору. Найближча залізнична станція за 15 км від Пулин, найближчий аеропорт Житомир, найближчий діючий аеропорт (Бориспіль) за 221 км від селища.

Культура[ред.ред. код]

  • Зразковий хореографічний колектив "Колорит";
  • Хореографічний колектив "Сузіря";
  • Хореографічний колектив "Непосиди";
  • Художній музей «Пулинські Барви»;
  • Музей бойової слави ;
  • Школа мистецтв;
  • Пулинський РБК;
  • Вокально- інструментальний, чоловічий ансамбль Промінь;
  • Духовий оркестр;

Міста та селища побратими[ред.ред. код]

Хорошів (Україна)

Липецьк Росія ( Росія)

Житомир (Україна)

Бердичів (Україна)

Познань Польща (Польща)

Релігія[ред.ред. код]

У селищі діють: 1 православна церква, 1 храм, 2 католицьких храми. Більшість Пулинчан — християни, католики, баптисти.

Освіта[ред.ред. код]

У селищі є одна школа, професійний ліцей та два дитячі садки: «Ялинка» та «Сонечко». Освіта у Пулинах на вищому рівні. У школі новітні спортзали, у класах присутні телевізори, проектори та інтерактивні дошки. За результатами ЗНО у 2017 році Пулинська ЗОШ І-ІІІ ступенів отримала 92 % успішності.

Спорт[ред.ред. код]

У Пулинах є всі умови, щоб займатися спортом. Наявні три спортзали, дві ДЮСШ, гуртки з футболу, тенісу та інші спортивні секції… Також є два футбольних поля та стадіон «Колос». У селищі сформовано такі футбольні команди:

  • «Пулини»;
  • «Фанат»;
  • «Пулинські копи»;
  • «Пулинські лікарі»; та футбольна команда юних футболістів від Пулинської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Галерея[ред.ред. код]

Велика подяка за створення сторінки та благодійні внески до Вікіпедії, надається шеф-редактору Вікіпедії- Довгалюку Андрію.[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-28)
  4. Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 24
  5. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2017-03-18. 

Джерела[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.