Чапаєв Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Василь Чапаєв)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Іванович Чапаєв
рос. Василий Иванович Чапаев
Ім'я при народженні рос. Василий Иванович Чепаев
Народження 28 січня (9 лютого) 1887(1887-02-09)
село Будайка[1],
Чебоксарський повіт,
Казанська губернія,
Російська імперія
Смерть 5 вересня 1919(1919-09-05) (32 роки)
поблизу Лбищенська,
Уральська область
утоплення
Країна  Російська імперія
 Російська республіка
 Російська СФРР
Приналежність Російська імперія Російська імперія
Росія Російська республіка
РРФСР РРФСР
Рід військ Сухопутні війська
Роки служби Емблема російської імператорської армії РІА: 1908, 19141917
Прапор Червоної армії РСЧА і ЧГ: 19171919
Звання Росія фельдфебель,
начдив
Командування 2-га Миколаївська стрілецька дивізія, Особлива Олександрово-Гайська бригада,
25-та стрілецька дивізія
Війни / битви Перша світова війна,
Громадянська війна у Росії
Діти Чапаєв Олександр Васильович і Arkady Chapayevd
Нагороди
орден Червоного Прапора Cross of St. George 2nd class Cross of St. George 3rd class Георгієвський хрест IV ступеня Георгіївська медаль
CMNS: Чапаєв Василь Іванович у Вікісховищі

Васи́ль Іва́нович Чапа́єв (сам підписувався як «Комдив Чепа», Чепаєв; рос. Василий Иванович Чапаев; 9 лютого 1887, Будайка, Чебоксарський повіт, Казанська губернія — 5 вересня 1919, лівий берег річки Урал, Казахстан) — військовий діяч Російської імперії та більшовицької Росії, командир 25-ї стрілецької дивізії (згодом — 25-та стрілецька гвардійська Чапаєвська ордена Леніна Червонопрапорна дивізія) Червоної армії, учасник встановлення радянської влади в Росії, брав участь у Першій світовій війні та Громадянській війні в Росії. Кавалер трьох Георгіївських хрестів та однієї медалі. Кавалер ордена Червоного Прапора (1919). Загинув у бою. Улюбленець народного анекдотичного фольклору[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Чапаєв народився 28 січня (9 лютого) 1887 р. в селі Будайка, Чебоксарського повіту Казанської губернії (тепер Будайка в межах міста Чебоксари), в сім'ї небагатих селян, які, за однією з версій, походили з козаків, що переселилися на Кубань, а згодом на Волгу після знищення Січі[3], а за другою версією — з місцевих ерзян. Василь став шостою дитиною в сім'ї.

Народна етимологія виводить прізвище — від чув. Чапай / Чăпай (чоловіче ім'я), інша версія пов'язує прізвище з російським діалектним «Чепа» — «хапати, гребти». Насправді прізвище «Чепа» має давнє походження і широке розповсюдження на євразійських теренах. Первісне значення прізвища — «людина, що належить до роду, тамгою (родовим знаком) якого є чаша (двозуб)»[4]

Деякий час по тому, в пошуках кращої долі, сім'я переселилася Чапаєвим в село Балаково Миколаївського повіту Самарської губернії. Іван Степанович влаштував сина в місцеву церковну школу, меценатом якої був його заможний двоюрідний брат. У сім'ї Чапаєвих вже були священики, і батьки хотіли, щоб і Василь став священнослужителем, але життя розпорядилося інакше.

Василь Чапаєв і його дружина Пелагеєя Метліна у с.Балаково. 1909 р.

Восени 1908 року Василь був призваний на службу в армію і направлений до Києва. Але вже навесні наступного року, з невідомих причин, Чапаєва звільнили з армії в запас і перевели в ополчення. За офіційною версією, через хворобу. Версія щодо його політичної неблагонадійності, через яку він був переведений в ополчення, нічим не підтверджується. До Світової війни в кадровій армії не служив. З початком війни, 20 вересня 1914 р., Чапаєв був призваний на військову службу і направлений в 159-й запасний піхотний полк в місто Аткарськ.

На фронт Чапаєв потрапив в січні 1915 р. Воював у 326-му Белгорайському піхотному полку 82-ї піхотної дивізії в 9 армії Південно-Західного фронту на Волині і в Галичині. Був поранений. У липні 1915 р. закінчив навчальну команду, отримав звання молодшого унтер-офіцера, а в жовтні — старшого. Війну закінчив у чині фельдфебеля. За виявлену хоробрість був нагороджений Георгієвською медаллю і солдатськими Георгіївськими хрестами трьох ступенів[5].

Лютневу революцію зустрів у госпіталі в Саратові, 28 вересня 1917 р. вступив в РСДРП(б). Був обраний командиром 138 піхотного запасного полку, що стояв у Ніколаєвську. 18 грудня повітовим з'їздом Рад його обрано військовим комісаром Миколаївського повіту. На цій посаді керував розгоном Миколаївського повітового земства. Організовує повітову Червону гвардію з 14 загонів.

Василь Чапаєв на похороні брата в м.Балаково. 1918 р.

Бере участь у поході проти генерала Каледіна (під Царицином), потім (навесні 1918 р.) в поході Особливої армії на Уральськ. За його ініціативою 25 травня прийнято рішення про реорганізацію загонів Червоної гвардії в два полки Червоної армії: ім. Степана Разіна та ім. Пугачова, об'єднаних в Пугачовську бригаду під командуванням Чапаєва. Надалі брав участь в боях з чехословаками і Народною Армією, у яких відбив Ніколаєвськ, перейменований на честь бригади в Пугачовськ. 19 вересня 1918 р. призначений командиром 2-ї Миколаївської дивізії. З листопада 1918 по лютий 1919 — в академії Генерального штабу. Потім — комісар внутрішніх справ Миколаївського повіту. З травня 1919 р. — комбриг Особливої Александрово-Гайської бригади, з червня — начальник 25-ї стрілецької дивізії, що брала участь в Бугульмінській і Белебеєвській операціях проти армії Колчака. Під керівництвом Чапаєва ця дивізія 9 червня 1919 зайняла Уфу, а 11 липня — Уральськ.

Василь Іванович Чапаєв загинув 5 вересня 1919 в результаті глибокого рейду козаків (близько 300 шабель) в глибокому тилу — м. Лбіщенськ (нині село Чапаєв Західно-Казахстанської області Казахстану), де знаходився штаб 25-й дивізії[6].

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

Чапаєв і Анка-кулеметниця на поштовій марці 1938 р.

Обставини загибелі начдива не цілком ясні. Згідно з даними проведеного за гарячими слідами розслідування, поранений Чапаєв потонув, намагаючись перепливти ріку Урал. Ця версія була прийнята як офіційна і стала широко відомою завдяки фільму «Чапаєв».

Пам'ятник Чапаєву у Волновасі встановлений у 1970 р.

Однак, за іншими даними, смертельно поранений начдив був переправлений бійцями через річку на плоту, помер при переправі і був похований на березі. Ця версія не має чіткого архівного підтвердження, а також викликає сумніви тим, що соратники згодом не подбали перепоховати начдива з почестями. Істинність цієї версії могла б підтвердити виявленням могили Чапаєва, однак ділянка берега, на якому вона приблизно знаходиться, нині затоплена.

У свідченнях сільськогосподарського та адміністративного працівника Уральської області професора А. В. Черекаєва стверджується, що версія загибелі Чапаєва у вересні при перепливанні Уралу неможлива, так як Урал в цей час дуже холодний, і спроби повторити його подвиг 5 вересня закінчувалися невдачею: людей відносило течією, яка досить сильна навіть у теплий місяць. За даними сучасників, які свідчили А. В. Черекаєву, Чапаєв міг потрапити в полон.

Версії чапаївців, які втекли від погоні, замикаються на тому, що загибель Чапаєва сталася у воді, пізніше тіло було вивезено в умовах гонитви на возі і поховано під Уральськом. Газета «Красноярский рабочий» 9 лютого 1926 р. повідомляла, що в Пензі:

… заарештований колчаківський офіцер Трофимов-Мирський, який убив у 1919 році полоненого начальника дивізії Чапаєва. Мирський служив рахівником в артілі інвалідів в Пензі.

Деякі автори висловлюють думку, що історична роль Чапаєва в історії Громадянської війни дуже мала, і його не варто було б згадувати серед інших відомих постатей того часу, таких як М. О. Щорс, С. Г. Лазо, Г. І. Котовський, якби не міф, створений з нього[7].

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1908 році Чапаєв познайомився з 16-річною Пелагеєю Метліною і в тому ж році одружився з нею. Разом вони прожили 6 років, у них народилося троє дітей. Потім почалася Перша світова війна, і Чапаєв пішов на фронт. Пелагея пожила в будинку його батьків, потім пішла разом з дітьми. На початку 1917 року Чапаєв заїхав у рідні місця, забрав у Пелагеї дітей і повернув їх у будинок батьків. Незабаром від ран помер його товариш Петро Кішкерцев, і Чапаєв, згідно з їхньою домовленістю, взяв на виховання його дочок Олімпіаду і Віру.

Рідні діти Чапаєва:

Топоніміка[ред. | ред. код]

Ім'ям Чапаєва було названо сотні вулиць у СРСР, встановлено багато однотипних пам'ятників.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нині — у Ленінському районі міста Чебоксари.
  2. Анекдоти. Архів оригіналу за 13 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019. 
  3. Етнопсихологічний вимір цивілізаційного поступу: монографія. — К.: Педагогічна думка, 2008.- С. 55-58. ISBN 978-966-944-126-6.
  4. Чепа М.-Л. А. Особливості утворення сучасних прізвищ на основі дохристиянських культурних артефактів / Проблеми загальної та педагогічної психології. Том ХІІ, Частина 6. — К., 2010. — С. 403—413. ISSN 2077—2289.
  5. Чапаєв Василь Іванович. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 8 квітня 2022. 
  6. Чапаєва — знищити!. Архів оригіналу за 10 грудня 2011. Процитовано 6 вересня 2011. 
  7. Веллер, М. і А. Буровський, Громадянська історія божевільної війни, Москва 2007, с. 542—543.

Література[ред. | ред. код]

  • Очерк о В. Чапаеве. В. А. Иванова, Музей В. И. Чапаева в Чебоксарах.
  • Д. А. Фурманов Чапаев
  • Тимофей Тимин. Гены Сципионов. Стр. 120 слл.: Чапаев — подлинный и мнимый. М., «Ветеран Отчизны», 1997, ISBN 5-86804-064-3
  • Николай Михайлович Хлебников, Петр Семенович Евлампиев, Яков Алексеевич Володихин Легендарная Чапаевская — М.: Знание, 1975. — 429 с.
  • Виталий Владимирович Владимиров Там, где жил и воевал В. И. Чапаев: путевые заметки — Чебоксары: с.и. (Ann Arbor: distributed by ATC Books International), 1997. — 82 с.
  • Виктор Баникин Рассказы о Чапаеве — Куйбышев: Куйбышевское книжное изд-во, 1954. — 109 с.
  • Кононов Александр Рассказы о Чапаеве — М.: Детская лит-ра, 1965. — 62 с.
  • Александр Васильевич Беляков В полет сквозь годы — М.: Воениздат, 1988. — 335 с.
  • Евгения Чапаева Мой неизвестный Чапаев — М.: Корвет, 2005. — 478 с.

Посилання[ред. | ред. код]