Вербівці (Теребовлянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Вербівці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Теребовлянський
Рада/громада Вербовецька сільська рада (Теребовлянський район)
Код КОАТУУ 6125081101
Основні дані
Засноване 1557
Населення 892
Площа 4,564 км²
Густота населення 195.44 осіб/км²
Поштовий індекс 48155
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°09′37″ пн. ш. 25°37′49″ сх. д. / 49.16028° пн. ш. 25.63028° сх. д. / 49.16028; 25.63028Координати: 49°09′37″ пн. ш. 25°37′49″ сх. д. / 49.16028° пн. ш. 25.63028° сх. д. / 49.16028; 25.63028
Середня висота
над рівнем моря
350 м
Водойми Звиняч
Відстань до
районного центру
32 км
Місцева влада
Карта
Вербівці is located in Україна
Вербівці
Вербівці
Вербівці is located in Тернопільська область
Вербівці
Вербівці

Вербі́вці — село Теребовлянського району Тернопільської області. Центр сільради.

Розташоване на берегах річки Звиняч, лівої притоки Перейми , за 32 км від райцентру і 23 км від найближчої залізничної станції Деренівка.

Населення — 900 осіб (2003).

Преісторія[ред.ред. код]

Поблизу Вербівців виявлено археологічні пам'ятки неоліту, трипільської культури та культури кулястих амфор.

Історія[ред.ред. код]

Згадка про село Вербів Теребовлянського повіту є з 15 лютого 1467 року[1]. В цьому документі згадано також сусіднє село Скомроше (Skomrosch), причому обидва над р. Серетом. Під цією ж назвою (Wyerzbow) село із приналежністю до Теребовлянського повіту значиться в податковому документі за 1564 р.[2] поряд із селами Звиняч (Zwynnyacz) і Буданів (Bodzanow, Budzanow). Пізніше назва села Вербів (Wyrzbow) змінена на Вербівці (Wirbuce), так воно вказане на карті Г.-Л. де Боплана (40-рр. 17 ст.)[3], очевидно для уникнення плутанини із іншим Вербовим, що південніше Підгайців, вже в Галицькому повіті.

Внаслідок поділу Польщі 1772 року відійшло до Австрійської імперії.

На початку XIX століття в селі було організовано двокласову школу, а пізніше й чотирьохкласову. Особливо багато зробив для піднесення культурного рівня села о. Саврій Петро. Згодом багато його посдідовників загинули у лавах УСС та ОУН-УПА.

Хор села Вербівці початку ХХ століття

Протягом 19371938 рр. селяни Вербівець серйозно активізувалися, особливо молодь.

У 19391991 рр. у складі Радянського Союзу.

Мікротопоніми[ред.ред. код]

  • поле Могилки[4].

Поширені прізвища[ред.ред. код]

Адамів, Бербець, Кіналь, Корнага, Пітура, Сень, Сніжок[4].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церква святого Миколая (1872; кам'яна), пам'ятник на честь скасування панщини, на якому зберігся напис «Ісусе Христе Сину Божий помилуй нас» (1848; відновлена 1995), пам'ятна таблиця з прізвищами односельців — січових стрільців і вояків УГА, які загинули за волю України 19141920 (1936; в приміщенні церкви).

Насипані могили:

  • УСС (1942; відновлена),
  • Борцям за волю України (1990).

На розвилці доріг Теребовля-Білобожниця на братській могилі встановлено пам'ятний знак воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1988: пам'ятник — постать воїна на постаменті)[5], «фігуру» Матері Божої (1990).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • Я. Головчук — заслужений артист України, співак,
  • Я. Новак — художник,
  • М. Носатий — хоровий диригент.

Працювали[ред.ред. код]

  • Іван Сміян (нар. 1929) — український вчений у галузі медицини, педіатр; працював у місцевому ФАПі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek Fundacyi śp. Aleksandra hr. Stadnickiego.T.12. Księgarnia Seyfartha i Czajkowskiego. 1887-01-01.  (запис 3615, стор. 354)
  2. Jabłonowski, Aleksander (1902-01-01). Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. Warszawa.  (c. 99)
  3. MAPSTER - Szczegóły. igrek.amzp.pl. Процитовано 2016-03-30. 
  4. а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174
  5. Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998

Джерела[ред.ред. код]