Нова Могильниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Нова Могильниця
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Теребовлянський район
Рада/громада Могильницька сільська рада
Код КОАТУУ 6125088901
Основні дані
Засноване раніше 1497
Населення 643
Площа 887 км²
Густота населення 724.92 осіб/км²
Поштовий індекс 48152
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°12′25″ пн. ш. 25°35′44″ сх. д. / 49.20694° пн. ш. 25.59556° сх. д. / 49.20694; 25.59556Координати: 49°12′25″ пн. ш. 25°35′44″ сх. д. / 49.20694° пн. ш. 25.59556° сх. д. / 49.20694; 25.59556
Середня висота
над рівнем моря
340 м
Водойми Гнила Рудка
Місцева влада
Адреса ради с. Могильниця, 48179
Карта
Нова Могильниця. Карта розташування: Україна
Нова Могильниця
Нова Могильниця
Нова Могильниця. Карта розташування: Тернопільська область
Нова Могильниця
Нова Могильниця

Нова Могильниця у Вікісховищі?

Нова́ Моги́льниця — село Теребовлянського району Тернопільської області. До його складу входить Нова Могильниця і Стара Могильниця. Підпорядковане Могильницькій сільраді, до якої належить с. Стара Могильниця. У 19641991 роках називалося Трудове.

Населення — 643 особи (2001).

Історія[ред. | ред. код]

Український хор в Могильниці

Могильниця — одне з найстаріших поселень Теребовлянського району. Про його давнє існування свідчать знахідки трипільської культури з часів ІІІ тисячоліття до нашої ери, знаряддя праці кінця бронзової епохи, римські монети та інше.

Назва походить від чотирьох великих могил, що знаходяться на північ від села.

Через село проходив торговельний шлях з Кам'янця-Подільського до Львова, що в різний час зумовлявало напади різних ворогів.

В історії є згадки, як німецькі хрестоносці фон Тіфена разом з польським королем Яном Ольбрахтом йшли походом на Волощину через Могильницю 1497 року.

У 1508, 1515, 1575 рр., а також у 16721675 рр. село зазнавало серйозних спустошень збоку турецько-татарських набігів. Запеклі бої по боках оборонних валів і Буданівського замку спричинили велику шкоду околиці.

У 1628 році Станіслав Лянцкоронський (майбутній коронний гетьман) разом з дружиною Александрою з Сененських отримав дозвіл щодо набуття села від Каліновських[1].

Хор читальні «Просвіта»

Селяни Могильниці підтримали Визвольну війну Богдана Хмельницького 16481657 рр.

На початку XIX століття тут було дві 4-х класові школи, бібліотека, почала розвиватися музейна справа. Цьому слід завдячувати директорам шкіл В. Рощаковському та Л. Гарматію.

1904 року в Могильниці було засновано організацію «Січ», її керівником став Іван Жук. Невдовзі «Січ» нараховувала 42 члени. В роки Першої Світової війни через село пройшла лінія фронту, через що сильно постраждали селяни. У 1918 — 28 липня 1920 рр. село знаходилося складі ЗУНР, поки не прийшла польська окупація.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква святого Михаїла (1793, кам.), костьол св. Юзефа (1851, кам.), каплиця (1996), «фігура» Матері Божої.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1972), встановлено 5 пам'ятних металевих хрестів, насипана символічна могила УСС.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП.

Відомі особи[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — t. 13. — S. 337. (пол.)
  2. Під Іловайськом загинув уродженець Тернопільщини

Література[ред. | ред. код]