Нова Могильниця
| село Нова Могильниця | |
|---|---|
_%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Теребовлянська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | раніше 1497 |
| Населення | 643 |
| Площа | 887 км² |
| Густота населення | 724.92 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48152 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°12′25″ пн. ш. 25°35′44″ сх. д. / 49.20694° пн. ш. 25.59556° сх. д.Координати: 49°12′25″ пн. ш. 25°35′44″ сх. д. / 49.20694° пн. ш. 25.59556° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
340 м |
| Водойми | Гнила Рудка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Теребовля, вул. Князя Василька, буд. 104а |
| Карта | |
  Нова Могильниця | |
 Нова Могильниця | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Нова́ Моги́льниця — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До його складу входить Нова Могильниця і Стара Могильниця. До 2015 підпорядковувалось Могильницькій сільській раді, до якої належало також с. Стара Могильниця. У 1964–1991 роках називалося Трудове.
Населення — 643 особи (2001).
Історія[ред. | ред. код]
Могильниця — одне з найстаріших поселень Теребовлянського району. Про його давнє існування свідчать знахідки трипільської культури з часів ІІІ тисячоліття до нашої ери, знаряддя праці кінця бронзової епохи, римські монети та інше.
Назва походить від чотирьох великих могил, що знаходяться на північ від села.
Через село проходив торговельний шлях з Кам'янця-Подільського до Львова, що в різний час зумовлявало напади різних ворогів.
В історії є згадки, як німецькі хрестоносці фон Тіфена разом з польським королем Яном Ольбрахтом йшли походом на Волощину через Могильницю 1497 року.
У 1508, 1515, 1575 рр., а також у 1672–1675 рр. село зазнавало серйозних спустошень збоку турецько-татарських набігів. Запеклі бої по боках оборонних валів і Буданівського замку спричинили велику шкоду околиці.
У 1628 році Станіслав Лянцкоронський (майбутній коронний гетьман) разом з дружиною Александрою з Сененських отримав дозвіл щодо набуття села від Каліновських[1].
Селяни Могильниці підтримали Визвольну війну Богдана Хмельницького 1648–1657 рр.
На початку XIX століття тут було дві 4-х класові школи, бібліотека, почала розвиватися музейна справа. Цьому слід завдячувати директорам шкіл В. Рощаковському та Л. Гарматію.
1904 року в Могильниці було засновано організацію «Січ», її керівником став Іван Жук. Невдовзі «Січ» нараховувала 42 члени. В роки Першої Світової війни через село пройшла лінія фронту, через що сильно постраждали селяни. У 1918 — 28 липня 1920 рр. село знаходилося складі ЗУНР, поки не прийшла польська окупація.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.[2]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.[3]
Релігія[ред. | ред. код]
- церква святого Архістратига Михаїла (1793, ПЦУ, кам'яна),
- церква святого Архістратига Михаїла (1995, УГКЦ, кам'яна),
- костьол св. Юзефа (1851, кам'яний),
- каплиця (1996),
- «фігура» Матері Божої.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1972), встановлено 5 пам'ятних металевих хрестів, насипана символічна могила УСС.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП.
Відомі особи[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Мирон Зарицький (1889–1961) — видатний український математик, професор Львівського державного університету, дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка, у сім'ї священика Онуфрія Зарицького; фундатор української математичної культури, батько визначної діячки ОУН та УПА Катерини Зарицької
- Іван Бойчук — діяч української еміграції і робітничого руху в Канаді.
- Віталій Костюк (1977–2014) — боєць батальйону територіальної оборони «Донбас», загинув у бою під час звільнення Іловайська (Донецька область)[4][5].
- Роман Чемерис (нар. 1956) — український шахіст, тренер.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Церква Святого Михаїла -
Дзвіниця церкви Святого Михаїла -
Церква святого архістратига Михаїла УГКЦ -
Костел Святого Юзефа -
Сільська вулиця -
Статуя Божої Матері
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — t. 13. — S. 337. (пол.)
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Під Іловайськом загинув уродженець Тернопільщини. Архів оригіналу за 21 серпня 2014. Процитовано 21 серпня 2014.
- ↑ Костюк Віталій Валерійович («Улибка») - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 14 квітня 2024.
Література[ред. | ред. код]
- Б. Хаварівський. Нова Могильниця // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 636. — ISBN 978-966-528-279-2.
| ||||||||