Верхратський Іван Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Верхратський Іван)
Перейти до: навігація, пошук
Іван Григорович Верхратський
Іван Верхратський

Іван Верхратський
Народження 24 квітня 1846(1846-04-24)
  Більче-Золоте
Смерть 29 листопада 1919(1919-11-29) (73 роки)
  Львів, ЗОУНР
Поховання Личаківський цвинтар
Національність українець
Громадянство Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918-1920).svg Росія
Мова творів російська мова
Рід діяльності громадський діяч, мовознавець, письменник
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Іва́н Григо́рович Верхра́тський (24 квітня 1846, с.Більче-Золоте, нині Борщівського району Тернопільської області — 29 листопада 1919, Львів) — український галицький натураліст, педагог, мовознавець, письменник, громадський діяч, дослідник мови та фолькльору лемків. Іван Верхратський — автор приблизно 200 друкованих праць. Він заклав підвалини української наукової термінології.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Іван (Иванъ) Григорович Верхратський (псевдоніми — Любарт Горовський, Любарт Співомир Лосун, Подоляк, Щипавка та ін.) народився 24 квітня 1846 року в селі Більче, тепер Більче-Золоте Борщівського району. У 1848 р. батько помер і мати залишилася з 4-ма дітьми. Згодом вона переїхала до Львова, тут І. Верхратський вступив до звичайної школи, пізніше — до гімназії.

1868 року закінчив філософський[1] факультет Львівського університету і природничі курси в Кракові (1874).

У 1868 прибув зі Львова викладати українську та німецьку мови у Дрогобицькій державній гімназії імені Франца Йосифа I, де його учнем був, зокрема, Іван Франко. В тому ж році робив спробу організувати в Дрогобичі просвітянське Товариство відразу після створення «Просвіти» у Львові, але не зумів через надто сильну тут тоді москвофільську хвилю[2].

І. Верхратський пригорнув Івана Франка до себе, давав книги М. Драгоманова, П. Куліша, Т. Шевченка, твори інших українських письменників, організував у гімназії літературний гурток, до якого входили 12 учнів, у тому числі І. Франко. Про початок своєї літературної діяльності І. Франко розповів у листі до М. Драгоманова від 26 квітня 1890:[3]

Почав я писати віршем і прозою дуже вчасно, ще в нижчій гімназії. Вплив на вироблення у мене літературного смаку мали два вчителі: Іван Верхратський і Юлій Турчинський, оба писателі і поети…

Пізніше І. Верхратський також викладав природознавство в українських гімназіях Станіслава і Львова.

Наполегливо працював над дослідженням південно-західних українських говорів.

Велику увагу приділяв вивченню фольклору лемків Словаччини, де здійснив подорожі у 1897 і 1899 рр. Перша праця, присвячена фольклору лемків південних схилів Карпат, «Гоя дюндя і собітки на Угорській Русі» (1899), в якій подано опис основних календарних звичаїв разом з весняними піснями із сіл Вапенник, Петрине, Дрічно, Збійне. Обряд собіток записаний у с. Бодружаль. Багатий матеріал, що охоплює 36 сіл Лабірщини, Бардіївщини та Спишу, подав у монографії «Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів» (1901).

Мові лемків північних схилів Карпат присвятив монографію «Про говір галицьких лемків» (Львів, 1902), яка є найґрунтовнішою працею в цій ділянці, що не втратила наукової вартості. Книга складається зі вступу «Граматика», «Взірців бесіди галицьких лемків» (оповідання і приказки з різних сіл, загадки, приповідки, пісні), «Словаря».

Був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові й першим головою його математично-природничо-медичної секції.

Основоположник української наукової термінології з природознавства.

У 1880 році видавав журнал «Денниця».

29 листопада 1919 р. Іван Верхратський помер. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Публікації[ред.ред. код]

Автор наукових праць з української діалектології й лексикології:

  • Иван Верхратский Знадоби до словаря южноруского. — Львів : печатня Товариства імені Шевченка, 1877. — 88 с.
  • «Знадоби до пізнання угорсько-руских говорів» (1899—1901),
  • «Про говір галицьких лемків» (1902) та ін.

І. Верхратський заклав основи української науково-природничої термінології працею «Початки до уложення номенклатури й термінології природописної, народної (ориг. Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі)» (1864). Також він є автором підручників для гімназій з ботаніки, зоології й мінералогії. Перекладав з польської й російської мов.

Примітки[ред.ред. код]

  1. За даними УРЕ — філологічний.
  2. М. Шалата. Століття Дрогобицької «Просвіти» // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. — № 2010. — Вип. 19. — С. 287-293.
  3. http://en.calameo.com/books/004248948d98490e414d8

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Вадзюк О. Видатні природодослідники — члени НТШ // Біологія і хімія в школі. — 1998. — № 3. — С. 53.
  • Верхратський І. Два приятелі; Ворона і рак: [Вірші] // Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод. № 4. — Тернопіль, 1992. — Вип. 2. — Ч. 1. — С. 16 —17.
  • Верхратський Іван // Українська література в портретах і довідках: Давня література — література XIX ст. — К., 2000. — С. 44—45.
  • Жадько В. О. Український некрополь. — К., 2005. — С. 141.
  • Іван Верхратський // Дивослово. — 2003. — № 12. — С. 51 —57; фотогр.
  • Курляк І. Зміст і методика викладання природничих наук у перших українських гімназіях // Шлях освіти. — 1997. — № 1. — С. 49: Про підручник біології І. Верхратського.
  • Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. — 280 с. — ISBN 978-966-457-087-6.
  • Хомляк М., Шендеровський В. Іван Верхратський (1846—1919) — природознавець, філолог, педагог, письменник // Визначні постаті Тернопілля: Біогр. зб. — К., 2003. — С. 34—35; фотогр.
  • Городецька О. Роль Івана Верхратського в розвитку української наукової мови // Studia Methodologica : альманах. — 2010. — Вип. 30. — С. 256–260.

Посилання[ред.ред. код]