Володимир (Терлецький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Терлецький
Vladimir Terlecky.jpg

Володимир Терлецький як Василіянин на фотографіï від Анатолія Кралицького
Народився 1808(1808)
Старокостянтинівський повіт, Волинська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія, нині Україна Україна
Помер 17 січня 1888(1888-01-17)
Одеса, Flag of Russia.svg Російська імперія, нині Україна Україна
Ім'я при народженні Іполит Зиґмунт
Діяльність священик
Відомий церковно-громадський діяч і публіцист
Титул архимандрит
Конфесія греко-католик, православний
Дружина Анна Шуґт

Архимандрит Володи́мир (світське ім'я Іполи́т Зи́ґмунт Терле́цький, пол. Włodzimierz Hipolit Zygmunt Terlecki; 1808, Волинь — 17 січня 1888, Одеса) — церковно-громадський діяч і публіцист.

Біографія[ред.ред. код]

Походив зі сполонізованої шляхетської родини на Волині. Навчався в Кременецькому ліцеї та Вільнюському університеті (1825—1830). Після участі в польському Листопадовому повстанні опинився у Кракові, де відкрив медичну практику, одружився з польською поетесою Анною Шуґт (1810—1835), здобув ступінь доктора медицини, опублікував власний порадник з питань акушерства. З 1836 року — на еміграції у Франції, близький до оточення князя А. Чарторийського.

1842 року висвячений на священика у Римі, належав до ордену Змартвихвстанців. У меморіалах до папи Пія IX 1845 — 1848 Терлецький розгорнув широку програму унійної акції, включно з проектом утворення українсько-католицького патріархату. Тоді ж з дозволу папи Терлецький перейшов на візантійський обряд. Опублікував (анонімно) політичне дослідження «Słowo Rusina ku wszej braci szczepu słowiańskiego о rzeczach słowiańskich» (1849). Концепція Терлецького — словянська федерація з демократичним устроєм, побудована на християнських принципах, що її рівноправну складову частину становила б Русь-Україна.

В 1850—1855 роках Терлецький — парох першої католицької церкви східного обряду в Парижі ім. св. Кирила й Методія; створив Східне Товариство, що мало підтримку впливових французьких католицьких кіл. Після дворічної подорожі по країнах Близького Сходу 1857 переїхав до Галичини (потім на Закарпаття) і вступив до Чину св. Василія Великого. Пізніше ігумен василіянських монастирів на Закарпатті. Співпрацював у галицькій пресі (газета «Слово»).

Терлецького вважають за надхненника так званого «обрядового руху» 1860-их років, що змагався за очищення обрядів Греко-Католицької Церкви від латинських нашарувань. Заарештований угорською владою за підозру в Панславізмі, 1872 виїхав до Росії, де перейшов на православ'я, згодом одержав звання архімандрита. Помер у Одесі.

Основні праці[ред.ред. код]

  • «Записки второго поклонического путешествия з Рима в Ерусалим.. .» (2 тт., 1861)
  • «Угорская Русь и возрождение сознания народности между русскими в Венгрии» (1874)
  • українські переклади Фоми Кемпійського і поезій Богдана Залєського;
  • посмертно надруковані мемуари («Русская Старина», 1889, 1891).

Джерела[ред.ред. код]