Вулиця Коперника (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Коперника
Київ
KopernykaStreet 02.jpg
Місцевість Лук'янівка, Шулявка
Район Шевченківський
Назва на честь Миколая Коперника
Історичні відомості: колишні назви
67-ма Нова, Новоглибочицька
Загальні відомості
Протяжність 870 м
Координати початку 50°27′36″ пн. ш. 30°29′05″ сх. д. / 50.460139° пн. ш. 30.484778° сх. д. / 50.460139; 30.484778Координати: 50°27′36″ пн. ш. 30°29′05″ сх. д. / 50.460139° пн. ш. 30.484778° сх. д. / 50.460139; 30.484778
Координати кінця 50°27′21″ пн. ш. 30°28′27″ сх. д. / 50.456083° пн. ш. 30.474417° сх. д. / 50.456083; 30.474417
Поштові індекси 04116
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Third Line logo.svg «Лук'янівська»
Автобуси А 31 (по вулиці Митрофана Довнар-Запольського)
Трамваї Т 14, 15, 18 (по Дмитрівській вулиці)
Тролейбуси Тр 6, 16, 18, 19, 33 (по вулиці Січових Стрільців)
Рух односторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади ЗОШ № 101
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця Коперника у Вікісховищі

Ву́лиця Копе́рника — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Лук'янівка, Шулявка. Пролягає від вулиці Січових Стрільців до вулиці Маршала Рибалка і вулиці Митрофана Довнар-Запольського.

Прилучаються вулиці Дмитрівська, Бердичівська, Шолуденка.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла в 1-й половині XX століття під назвою 67-ма Нова (була «прорізана» через стару забудову). На дореволюційних картах, те пряме продовження Глибочицької вулиці, яка пізніше отримала назву Новоглибочицької, названо Тюремною вулицею, що якраз проходила за Лук'янівським тюремним замком. З 1939 року мала назву Новоглибочицька[1] (початковий відрізок — до Бердичівської вулиці — деякий час входив до складу Глибочицької вулиці). Сучасна назва на честь астронома Миколая Коперника — з 1973 року[2].

Забудова[ред. | ред. код]

Заселення місцевості коло вулиці Коперника почалося у 3040-х роках XIX століття. Жителі самостійно захоплювали землі, без документального оформлення. У 1851 році ця місцевість офіційно увійшла до меж міста. Стару забудову було повністю знищено на початку 80-х років.

Вулиця забудована переважно п'яти- та шестиповерховими «хрущовками», дев'ятиповерховими «готельками» — типовими будинками серії ММ-640, також є кілька сучасних багатоповерхівок. Будинки № 18 та № 20/2 зведені у 1-й половині XX століття у стилі конструктивізму (будинки Комгоспу — комунального господарства, архітектор Михайло Анічкін).

Установи[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 19 серпня 1939 року № 1148/25 «Про перейменування вулиць по Молотовському району» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 11829, арк. 44–47. Архівовано з першоджерела 10 квітня 2015.
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 19 березня 1973 року № 431 «Про впорядкування найменувань та перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 1170, арк. 549–551. Архівовано з першоджерела 22 квітня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]