Вулиця Симона Петлюри (Київ)
| Вулиця Симона Петлюри Київ | |
|---|---|
 Перспектива вулиці (вдалині видно Центральний залізничний вокзал) | |
| Місцевість | Паньківщина |
| Район | Шевченківський |
| Назва на честь | С. В. Петлюри |
| Колишні назви | |
| Ігнатіївська, Безаківська, Комінтерну, Банхофштрассе | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 720 м |
| Координати початку | 50°26′43″ пн. ш. 30°30′02″ сх. д. / 50.445278° пн. ш. 30.500556° сх. д.Координати: 50°26′43″ пн. ш. 30°30′02″ сх. д. / 50.445278° пн. ш. 30.500556° сх. д. |
| Координати кінця | 50°26′29″ пн. ш. 30°29′30″ сх. д. / 50.441500° пн. ш. 30.491861° сх. д. |
| поштові індекси | 01032, 01601 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |
 «Вокзальна», «Університет» |
| Автобуси | А 5, 7, 24, 114, 137Н |
| Трамваї | лінія існувала до 1996 року |
| Тролейбуси | Тр 12, 14, 91Н |
| Маршрутні таксі | Мт 181, 198, 231, 539, 558 |
| Зупинки громадського транспорту | «Залізничний вокзал "Центральний"», «Вулиця Жилянська», «Вулиця Симона Петлюри» |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | ЮРОТАТ |
| Пам'ятники | Пам'ятник Миколі Щорсу |
| Державні установи | Державне бюро розслідувань |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 11268 |
| У проєкті OpenStreetMap | r1603291 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Симона Петлюри у Вікісховищі | |
Ву́лиця Си́мона Петлю́ри — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Паньківщина. Пролягає від бульвару Тараса Шевченка до Вокзальної площі.
Прилучаються вулиці Назарівська, Саксаганського та Жилянська.
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
Вулиця відома з першої половини XIX століття (запланована за генеральним планом розбудови Киева ще у 1830-ті роки, однак фактично розпланована та забудована лише у 1850-х роках), мала назву Ігнатіївська — за прізвищем місцевого домовласника. Від такою назвою позначена на картах міста 1847 та 1861 років.
1839 року у верхньому кінці вулиці на розі з Бульварним шосе (тепер бульвар Тараса Шевченка) закладено ботанічний сад — нині Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна або Старий ботанічний сад. Зараз з боку вулиці знаходиться вхід до службової і наукової частини саду (вул. Симона Петлюри, 1).
У 1860-ті роки вулицю було продовжено за Либідь, де спорудили залізничний вокзал.
Під час будівництва вокзалу, 1869 року за указом російського імператора Олександра ІІ вулиця отримала назву Безаківська на честь померлого генерал-губернатора Олександра Безака — одного з найактивніших учасників проекту побудови київської залізниці[1].
Від часу спорудження вокзалу, Безаківська, як вулиця, яку першою зустрічали відвідувачі Києва, що подорожували залізницею, відігравала важливе суспільне й адміністративне значення. Тут містилися чотири готелі, клуб, книгарня «Київської старовини», товариство й однойменна будівля ЮРОТАТу, поліцейська дільниця.
Безаківська була також відома своїми пам'ятками. 6 лютого 1872 року на початку вулиці, посеред перехрестя із Бібіковським бульваром, було урочисто встановлено і відкрито пам'ятник графу Олексію Бобринському. А протягом 1908–1914 років на розі Безаківської та Жилянської було споруджено величну Іллінську церкву — єдиний у Києві храм у стилі модерн. Основна забудова вулиці відноситься до кінця XIX — початку XX століть.
Значних змін вулиця зазнала у рядянські часи. У березні 1919 році її було перейменовано на вулицю Комуністичного інтернаціоналу[2][3] — на честь комуністичного інтернаціоналу. 3 1926 року — вулиця Комінтерну (назву підтверджено 1944 року[4]). Іллінську церкву та пам'ятник Бобринському було знесено, а на місці останнього у 1954 році радянською владою було встановлено пам'ятник Миколі Щорсу.
У під час нацистської окупації у 1942–1943 роках мала назву Банхофштрассе (нім. Bahnhofstraße, укр. Вокзальна)[5].
Сучасна назва — з 2009 року[6], на честь українського політичного та державного діяча, Головного отамана військ УНР, Голови Директорії УНР Симона Петлюри.
Назви вулиці в різний час[ред. | ред. код]
- Ігнатіївська (1834? — 1869);
- Безаківська (1869 — 1919);
- Комінтерну (1919 — 1942);
- Банхофштрассе (1942 — 1943);
- Комінтерну (1944 — 2009);
- Симона Петлюри (з 2009)
Будинки на вулиці Симона Петлюри[ред. | ред. код]
-
Панорама вулиці від бульвару Тараса Шевченка до Вокзальної площі -
будинок № 2/4, вигляд з боку бульвару Шевченка -
Будинок № 8 -
Будинок № 10 -
Будинок № 12 -
![Будинок № 29 (Прибутковий будинок Уткіна, під загрозою знесення)[7]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/92/DSC00936-%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%2C29.JPG/160px-DSC00936-%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%2C29.JPG)
Будинок № 29 (Прибутковий будинок Уткіна, під загрозою знесення)[7] -
![Будинок № 29 (Прибутковий будинок Уткіна, під загрозою знесення)[7]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:DSC00936-%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83,29.JPG)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
- ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- ↑ Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К. : Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195–213. [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Рішення Київської міської ради від 18 червня 2009 року № 634/1690 «Про перейменування вулиці у Шевченківському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2009. — № 100 (3546). — 28 липня. — C. 5. [Архівовано з першоджерела 18 лютого 2013.]
- ↑ 26-поверхівка замість “зеленого красеня”: біля вокзалу хочуть знести будинок Уткіна. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 28 березня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт історії Києва: Вулиця Комінтерну
- Сайт історії Києва: Вулиця Безаківська
- Gazeta.ua: Депутати перейменували вулицю Комінтерну у вулицю Симона Петлюри
Джерела[ред. | ред. код]
- Петлюри Симона вулиця // Веб-енциклопедія Києва.
- Комінтерну вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 79.
- Комінтерну вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 100–101. — ISBN 5-88500-070-0.
- Петлюри Симона вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 189–190. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Вулиця Комінтерну // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1. [Архівовано з першоджерела 2 липня 2015.]
- Коминтерна улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 274. (рос.)
- Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року
- Петлюри Симона вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
