Пам'ятник Миколі Щорсу (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пам'ятник Миколі Щорсу
Jezdecká socha komunistického hrdiny na třídě Tarasa Ševčenka NoFoP.jpg
Пам'ятник Миколі Щорсу
Країна Україна Україна
Місце розташування Київ
Координати 50°26′43″ пн. ш. 30°30′03″ сх. д. / 50.44528° пн. ш. 30.50083° сх. д. / 50.44528; 30.50083Координати: 50°26′43″ пн. ш. 30°30′03″ сх. д. / 50.44528° пн. ш. 30.50083° сх. д. / 50.44528; 30.50083
Архітектор Олександр Власов
Олексій Заваров
Скульптор Василь Бородай
Михайло Лисенко
Микола Суходолов
Матеріал граніт, бронза
Установлений 30 квітня 1954

Пам'ятник Миколі Щорсу — пам'ятник у Києві, встановлений 30 квітня 1954 року на перетині вулиці Симона Петлюри та бульвару Тараса Шевченка з нагоди 300-річчя Переяславської ради. Авторами монументу є скульптори Михайло Лисенко, Микола Суходолов, Василь Бородай та архітектори Олександр Власов і Олексій Заваров.

Колишній президент України Леонід Кравчук стверджував, що він позував для пам'ятника у 20-річному віці.[1]

Опис[ред.ред. код]

Пам'ятник Миколі Щорсу являє собою кінну статую загальною висотою 13,8 метрів. Статую виготовлено з бронзи та встановлено на постаменті з граніту висотою 6,5 метрів. Вгорі постамент прикрашений карнизом та фризом з барельєфами із зображеннями епізодів Радянсько-української війни.

Фігуру Щорса за проектом було запропоновано зобразити з піднятою рукою, у якій би він тримав кашкет. Однак, цю ідею було розцінено як надто вульгарну, тому кашкет опинився в іншій руці.

Історія[ред.ред. код]

Пам'ятник Щорсу після закриття

На місці пам'ятника Миколі Щорсу у 18721926 роках знаходився пам'ятник Олексію Бобринському — будівничому залізниці у Києві[2]. Ідея спорудження пам'ятника Щорсу у Києві виникла у 1936 році, ініціатором встановлення пам'ятника став Йосип Сталін, який видав відповідний наказ. Роботи зі встановлення монументу розпочалися 1940 року, однак через початок Другої світової війни проект не вдалося реалізувати[2].

По закінченню війни було затверджено пішу скульптуру полководця, яку планувалося встановити на площі Льва Толстого. У 1949 році пішу статую було вирішено замінити на кінну, яку було вирішено встановити на бульварі Тараса Шевченка.

Після Революції гідності з'явилися плани влади з демонтажу пам'ятника в рамках декомунізації[1][3]. Тривалий час пам'ятник було закрито тканинними щитами національних кольорів з усіх боків. Зрештою першою декомунізували кобилячу ногу[4].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]