Пам'ятник Миколі Щорсу (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пам'ятник Миколі Щорсу
Jezdecká socha komunistického hrdiny na třídě Tarasa Ševčenka NoFoP.jpg

Пам'ятник Миколі Щорсу
50°26′43″ пн. ш. 30°30′03″ сх. д. / 50.44528° пн. ш. 30.50083° сх. д. / 50.44528; 30.50083Координати: 50°26′43″ пн. ш. 30°30′03″ сх. д. / 50.44528° пн. ш. 30.50083° сх. д. / 50.44528; 30.50083
Тип пам'ятник
Країна Україна Україна
Розташування Київ
Архітектор Олександр Власов
Олексій Заваров
Скульптор Василь Бородай
Михайло Лисенко
Микола Суходолов
Матеріал граніт, бронза
Установлений 30 квітня 1954
Пам'ятник Миколі Щорсу (Київ) is located in Київ
Пам'ятник Миколі Щорсу (Київ)

Пам'ятник Миколі Щорсу — пам'ятник у Києві, встановлений 30 квітня 1954 року на перетині вулиці Симона Петлюри та бульвару Тараса Шевченка з нагоди 300-річчя Переяславської ради. Авторами монументу є скульптори Михайло Лисенко, Микола Суходолов, Василь Бородай та архітектори Олександр Власов і Олексій Заваров.

Колишній президент України Леонід Кравчук стверджував, що він позував для пам'ятника у 20-річному віці.[1]

Опис[ред.ред. код]

Пам'ятник Миколі Щорсу являє собою кінну статую загальною висотою 13,8 метрів. Статую виготовлено з бронзи та встановлено на постаменті з граніту висотою 6,5 метрів. Вгорі постамент прикрашений карнизом та фризом з барельєфами із зображеннями епізодів Радянсько-української війни.

Фігуру Щорса за проектом було запропоновано зобразити з піднятою рукою, у якій би він тримав кашкет. Однак, цю ідею було розцінено як надто вульгарну, тому кашкет опинився в іншій руці.

Історія[ред.ред. код]

Пам'ятник Щорсу після закриття

На місці пам'ятника Миколі Щорсу у 18721926 роках знаходився пам'ятник Олексію Бобринському — будівничому залізниці у Києві[2]. Ідея спорудження пам'ятника Щорсу у Києві виникла у 1936 році, ініціатором встановлення пам'ятника став Йосип Сталін, який видав відповідний наказ. Роботи зі встановлення монументу розпочалися 1940 року, однак через початок Другої світової війни проект не вдалося реалізувати[2].

По закінченню війни було затверджено пішу скульптуру полководця, яку планувалося встановити на площі Льва Толстого. У 1949 році пішу статую було вирішено замінити на кінну, яку було вирішено встановити на бульварі Тараса Шевченка.

Після Революції гідності з'явилися плани влади з демонтажу пам'ятника в рамках декомунізації[1][3]. Тривалий час пам'ятник було закрито тканинними щитами національних кольорів з усіх боків. Зрештою першою декомунізували кобилячу ногу[4].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]