Вулиця Саксаганського (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Саксаганського
Київ Київ
вулиця Саксаганського біля площі Перемоги
вулиця Саксаганського біля площі Перемоги
Місцевість Євбаз, Нова Забудова, Паньківщина,
Район Голосіївський, Печерський район, Шевченківський район
Історична інформація
Назва на честь Панаса Саксаганського
Колишні назви Велика Жандармська, Мала Жандармська, Жандармська, Маріїнсько-Благовіщенська, П'ятакова
Протяжність 2 350 м
Координати початку 50°26′09″ пн. ш. 30°31′13″ сх. д. / 50.435917° пн. ш. 30.520528° сх. д. / 50.435917; 30.520528Координати: 50°26′09″ пн. ш. 30°31′13″ сх. д. / 50.435917° пн. ш. 30.520528° сх. д. / 50.435917; 30.520528
Координати кінця 50°26′45″ пн. ш. 30°29′40″ сх. д. / 50.445972° пн. ш. 30.494611° сх. д. / 50.445972; 30.494611
Поштові індекси 01033 (початок), 01032 (кінець)
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Line 3.svg «Палац спорту»,
Kiev Metro Line 2.svg «Олімпійська»,
Kiev Metro Line 1.svg «Вокзальна»
Автобуси А 5, 69
Трамваї лінія існувала з 1897 по 2005 роки
Тролейбуси Тр 3, 14
Зупинки громадського транспорту «Вулиця Саксаганського» (на початку), «Вулиця Червоноармійська», «Ветеранська аптека ЗАТ "Фармак"», «Паньківська вулиця», «Вулиця Льва Толстого», «Вулиця Саксаганського» (наприкінці)
Рух односторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади ЗОШ №21
Заклади культури Будинок кіно
Поштові відділення №32, №33
Вулиця Саксаганського на Вікісховищі

Ву́лиця Саксага́нського — вулиця у Печерському, Голосіївському та Шевченківському районах міста Києва, місцевості Євбаз, Нова Забудова, Паньківщина. Пролягає від Еспланадної вулиці до площі Перемоги.

Прилучаються вулиці Шота Руставелі, Червоноармійська, Горького, Володимирська, Тарасівська, Паньківська, Льва Толстого та Симона Петлюри.

Назви в різний час[ред.ред. код]

  • Велика Жандармська та Мала Жандармська — з 1850-х років.
  • Жандармська — з 1881 року.
  • Маріїнсько-Благовіщенська — з 1888 року.
  • П'ятакова (Леоніда П'ятакова) — з 1919 року[1][2], на честь українського революціонера-більшовика Л. Л. П'ятакова(рос.)укр..

Сучасна назва на честь українського актора та режисера Панаса Саксаганського — з 1937 року[3] (підтверджено 1944 року[4]).

Історія[ред.ред. код]

У 1830-х роках, у зв'язку із будівництвом Нової Печерської фортеці, що мало наслідками фактичне знесення Печерську і виселення його мешканців у інші частини міста, почалося освоєння місцевості південніше Золотих воріт. Тоді ж почалося розпланування і забудова простору між колишніми валами давньоруських часів і долиною річки Либідь на півдні та південному заході. Було прокладено десятки нових вулиць, а загалом місцевість здобула назву Новоє Строєніє (Нова Забудова).

Тоді ж від еспланади фортеці в бік Брест-Литовського шосе було заплановано прокласти 2 нових вулиці — Велику Жандармську (до Тарасівської вулиці) та Малу Жандармську (від Паньківської вулиці до району майбутньої Галицької площі). Ці вулиці показані як проектовані на планах 1840-х років.

Вулицю було прокладено вже у 1850-х роках.

Простір між вулицями Паньківською та Тарасівською був зайнятий приватними садибами, через які 1881 року було прорізано шлях і дві самостійні вулиці були об'єднані в одну — Жандармську.

Згодом, через появу на вулиці Маріїнської громади та будівництва церкви Благовіщення, вулицю було названо Маріїнсько-Благовіщенською. Маріїнську громаду сестер милосердя було організовано у 1878 році, після закінчення російсько-турецької війни. Громада займалася наданням медичної допомоги пораненим військовикам; кияни охоче жертвували гроші на таку справу, а видатний філантроп Нікола Терещенко надав 10 тисяч карбованців на придбання земельної ділянки на сучасній вулиці Саксаганського. У 1913 році там було зведено будівлю Маріїнської громади Червоного Хреста (зараз — № 75). Будинок збудовано архітектором Валеріаном Риковим, у стилі венеціанського ренесансу, фасад прикрашено рельєфами на тему догляду за пораненими та скульптурами майстра Федіра Балавенського, що символізують Любов, Милосердя, Життя та Медицину.

Друга частина у назві вулиці походить від Благовіщенської церкви, збудованої у 1887 році архітектором Володимиром Ніколаєвим та знесеної у 1935 році. Від церкви залишилася тільки будівля церковно-парафіяльної школи (№ 64).

В той же час (18801900-ті роки) вулиця стає місцем проживання чи тимчасового перебування видатних діячів української культури та мистецтва — Михайла Старицького (мешкав у будинку № 93), Миколи Лисенка (мешкав у будинку № 95), Лесі Українки (мешкала у будинках № 97, 101, 115), Олени Пчілки, Івана Франка. Вулиця в цей період впорядковується, замощується, по ній прокладається трамвайна лінія (1897 рік), будуються гарні багатоповерхові будинки, що й дотепер визначають обличчя вулиці.

Сучасна вулиця Саксаганського дає чудове уявлення шанувальникам міської забудови кінця XIX — початку ХХ століття про напрями архітектури, характерні для того часу. А велика кількість добре збережених старих будинків робить вулицю однією із найцікавіших вулиць міста.

Важливі установи[ред.ред. код]

  • Будинок кіно (буд. № 6)
  • Відділення зв'язку № 33 (буд. № 48)
  • Почесне консульство республіки Еквадор (буд. № 52)
  • Готель «Кооператор» (буд. № 53/80)
  • Загальноосвітня середня школа № 21 (буд. № 64)
  • Міський шкірно-венерологічний диспансер (буд. № 72)
  • Державний інститут медицини праці (буд. № 75)
  • Відділення зв'язку № 32 (буд. № 88)
  • Будинок-музей Михайла Старицького (буд. № 93)
  • Будинок-музей Миколи Лисенка (буд. № 95)
  • Будинок-музей Лесі Українки (буд. № 97)
  • Центральна поліклініка № 2 Шевченківського району (буд. № 100)
  • Шевченківське районне управління юстиції м. Києва (буд. № 110)
  • Завод «Київмедпрепарат» (буд. № 139)

Будівлі, що становлять історичну цінність, пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

  • № 12 (1910-ті рр.);
  • № 43 (1898 р.);
  • № 58 (1914 р., прибутковий будинок співака Оскара Ісаковича Каміонського, архітектор Йосип Зекцер);
  • № 72 (1906–1914 рр., прибутковий будинок лікаря Оскара Назаровича Каміонського, архітектор Йосип Зекцер)
  • № 75 (колишня Маріїнська громада, 1913 р., архітектор Валеріан Риков);
  • № 93 (1892 р.);
  • № 95;
  • № 97;
  • № 108 (1898 р.; колишня будівля ЮРОТАТ(Южнорусское Общество Торговли Аптечными Товарами), арх. О. Хойнацький);

Також історичну та архітектурну цінність мають будинки № 2/34, 3, 4, 5, 9, 10, 13, 15, 20, 22, 23, 24, 26/26, 27, 28, 30, 31, 32, 33/35, 34, 36, 37, 38, 40, 41, 42, 44, 44е, 46, 48, 51, 52, 57, 59, 60, 61, 64 (колишній будинок причту Благовіщенської церкви), 66, 67, 68, 69, 72, 74, 76, 77, 78 (1911, арх. Микола Шехонін), 79, 81, 83, 84, 86, 89, 91, 92, 96, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 106, 107, 109, 110, 111 (знесено у вересні 2013 року[5]), 112, 113, 117, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 139, 143, 145, 147/5.

Визначні люди, пов'язані з вулицею Саксаганського[ред.ред. код]

На вулиці Саксаганського в різний час мешкали, працювали чи тимчасово перебували ряд видатних постатей культури, мистецтва, науки, літератури.

У будинку № 91 розташовувалася редакція часопису «Літературно-науковий вісник». Тут же мешкав визначний український гомадський діяч Євген Чикаленко. Неодноразово бував український політичний діяч і письменник Володимир Винниченко.

У будинку № 95-б квартирував видатний український композитор М. В. Лисенко, а в студентські роки там разом з ним жив М. Т. Рильський.

У будинку № 97 проживали вчений та громадський діяч М. П. Драгоманов, та його молодша сестра, матір Лесі Українки, українська письменниця Лариса Косач (Олена Пчілка). Сама ж Леся Українка у різні роки проживала у будинках № 97, 101, 115.

У будинку № 24 після революції жили численні діячі кіно — кінооператор Д. П. Демуцький, режисери І. А. Савченко, П. П. Вершигора, І. П. Шмарук, В. О. Браун, Л. Д. Луков, письменник Ю. П. Дольд-Михайлик.

В садибі, яка розташовувалася на місці сучасного будинку № 67, у 1907 році жив видатний український письменник Б. Д. Грінченко. У будинку № 44 працював М. О. Островський, у 19441945 роках жили український радянський поет С. І. Олійник та український прозаїк А. І. Гуреєв. У будинку № 61 у першій половині XX століття жив український літературознавець і викладач О. К. Дорошкевич. у № 99 — вчений та інженер-будівельник В. Леонтович, у № 74 — засновник школи наукової фотографії М. Петров, у № 22 — кінорежисер Г. М. Козинцев, тут бував І. Еренбург.

У будинку № 84-86 на розі сучасних вулиць Саксаганського і Толстого пройшло дитинство відомого дитячого письменника Миколи Носова, чия родина після революції проживала у колишній генеральській квартирі на останньому поверсі.

Прибутковий будинок № 33 на розі сучасних вулиць Саксаганського та Горького, побудований у 19101911 роках у стилі неоготики, належав підприємцю Хаїму-Беру Гронфайну. На його доньці Євгенії, усупереч волі батька, одружився тоді ще бідний студент Київського комерційного інституту Ісак Бабель, який після Жовтневого перевороту став видатним письменником.

Також на вулиці Саксаганського у різні роки жили: український письменник М. П. Старицький (будинок № 93), видатний письменник Шолом-Алейхем (№ 27), філолог та академік АН В. М. Перетц (№ 74), архітектор В. О. Осьмак; бували чи працювали лікар-терапевт М. Стражеско (будинок № 75), видатні письменники І. Франко, М. Коцюбинський (сучасний будинок № 54-56) та К. Паустовський (будинок № 147/5), художник О. Сластіон, композитори М. А. Римський-Корсаков, К. Г. Стеценко, артистка М. Заньковецька, співак О. П. Мишуга, тогочасні студенти Музично-драматичної школи М. В. Микиша, Л. М. Ревуцький, О. М. Ватуля.

Меморіальні дошки на вулиці Саксаганського[ред.ред. код]

  • Володимиру Челомею (№ 3)
  • Загиблим діячам кіно (№ 6)
  • Вітольду Камінському (№ 20)
  • Володимиру Брау, Даніїлу Демуцькому (№ 24)
  • Шолом-Алейхему (№ 27)
  • Підпільному Радянському райкому ЛКСМУ м. Києва (№ 44)
  • Стражеску Миколі Дмитровичу (№ 75)
  • Першому з'їзду Червоного Хреста України (№ 75)
  • Михайлу Старицькому (№ 93)
  • Миколі Лисенко (№ 93-б)
  • Лесі Українці (№ 97, 101)
  • Андрію Згурському (№ 99)
  • Підпільному Московському райкому КП(б) України (буд. № 129)

Будинки на вулиці Саксаганського[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Переименование улиц // «Коммунист» № 17 (45). — 1919. — 22 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 21 листопада 2013.
  2. Переименование улиц // «Известия Киевского губернского революционного комитета» № 13. — 1920. — 4 января. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 21 листопада 2013.
  3. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 28 серпня 1937 року № 817/1 «Про перейменування колишньої Марино-Благовіщенської вулиці в Києві» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 10343, арк. 83. Архівовано з першоджерела 3 липня 2013.
  4. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  5. На месте старинного особняка в Киеве, где жил Грушевский, построят очередной ТРЦ (фото)(рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.