Вяткін Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вяткін Олександр Васильович
Народження31 січня 1922(1922-01-31)
Сарапул, Пермська губернія, Російська СФРР
Смерть21 квітня 2012(2012-04-21) (90 років)
 Харків, Україна
Країна СРСР
 Україна
Жанрпейзаж, портрет і натюрморт
НавчанняХарківський художній інститут (1952)
Діяльністьхудожник, педагог
ВчительКокель Олексій Опанасович, Дайц Йосип Абрамович, Бесєдін Сергій Фотійович і Котов Петро Іванович
Відомі учніСтаростенко Юрій Михайлович, Бут Микола Якович, Толочко Віктор Іванович і Спіцевич Євген Андрійович
ПрацівникХарківський художній інститут і Харківська державна академія дизайну та мистецтв
ЧленСпілка радянських художників України
ПартіяВКП(б)
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки
заслужений діяч мистецтв України

Олександр Васильович Вя́ткін (нар. 31 січня 1922, Сарапул — пом. 21 квітня 2012, Харків) — український художник і педагог; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1960 року. Заслужений діяч мистецтв України з 2008 року[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 31 січня 1922 року в місті Сарапулі (нині Удмуртія, Росія). Протягом 1937—1941 років навчався в Пермському художньому училищі у М. Семченка.

Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)[2]. Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1946—1952 роках навчався у Харківському художньому інституті, де його викладачами були, зокрема, Олексій Кокель, Йосип Дайц, Сергій бесєдін, Петро Котов. Дипломна робота — картина «Олександр Можайський на випробуванні свого, першого в світі, літака».

Працював у Харківському художньому інституті: у 1958—1963 роках — проректор з навчальної та наукової роботи (доцент з 1961 року); з 1963 року — у Харківському художньо-промисловому інституті (професор кафедри малюнка з 1977 року). Серед учнів — Юрій Старостенко, Микола Бут, Віктор Сидоренко, Віктор Толочко. Одночасно у 1964—1976 роках обіймав посаду головного художника Харкова[1].

Жив у Харкові, з 1970 року в будинку на вулиці Чайковській, № 33-Б, квартира 48. Помер у Харкові 21 квітня 2012 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового та монументального живопису, станкової графіки. Створював пейзажі, портети, натюрморти. Серед робіт:

графіка
  • серія літографій «Харків» (1955—1965);
  • цикл «Містами Європи» (1959—1968);
  • серія «По Кубі» (1963);
  • серія акварелей «Північним морським шляхом» (1966);
живопис
  • «Олександр Можайський на випробуванні свого, першого в світі, літака» (1952);
  • «Тарас Шевченко в солдатському засланні» (1953);
  • «На Берлін» (1953. екіпаж двічі Героя Радянського Союзу Олександра Молодчого);
  • «На бойове завдання» (1954);
  • «Микола Жуковський і Петро Нестєров» (1956);
  • «Гості з Індії» (1957);
  • «На захист Жовтня» (1960);
  • «Соловецький монастир» (1964);
  • «Біла ніч. Лєна» (1964);
  • «Ленські стовпи» (1964);
  • «Натюрморт з українською керамікою» (1967);
  • «Солдати 41-го» (1980);
  • «Мрія про небо» (1985);
  • «Художник Михайло Шапошников» (1970);
  • «Мигдаль квітне» (1971);
  • «Прочитана книга» (1972);
  • «Гурзуф. Каміння» (1975);
  • «Весна йде» (1980);
  • «БАМ. Дорога в майбутнє» (1980);
  • «Осінні перегони» (1981);
  • «Кама. Рідні місця» (1982);
  • «Атака відбита!» (1983);
  • «Тост за Перемогу» (1984);
  • «Сучасна авіація» (1986);
  • «Пілоти війни» (1986);
  • «Півонії» (1999);
  • «Натюрморт. Урожай» (1999);
  • «Урожай» (1999, 2001);
  • «Букет» (2000);
  • «Дари літа» (2002);
  • «Блакитний день» (2003).

Автор панно «Серго Орджонікідзе на пуску першого радянського блюмінга» у Палаці культури Макіївського металургійного заводу імені Кірова (1956).

Брав участь у всеукраїнських, всесоюзних і зарубіжних (Японія, Велика Британія, Франція, Іспанія) художніх виставках з 1952 року, зокрема у 1963 році у харківській груповій виставці «По Кубі» (разом з Леонідом Черновим та Віктором Віхтинським). Персональні виставки відбулися у Харкові у 1964—1966, 1972, 1986, 1998, 2003 роках, Сарапулі й Іжевську у 1972 році, Новій Каховці у 1972, 1986 роках, Краснограді й Херсоні у 1986 році.

Окремі роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України у Києві, Харківському та Херсонському художніх музеях, Музеї історії авіації і космонавтики у Москві, Музеї малюнка та Музеї авіації у США.

Вшанування

[ред. | ред. код]

У Харкові, на будинку по вулиці Чайковській, № 33-Б, де з 1970 по 2012 рік мешкав художник, встановлено гранітну меморіальну дошку[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Вяткін О. В. Історія Харкова у пам'ятних дошках. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 26 березня 2022.
  2. Память народа. [Архівовано 26 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)

Література

[ред. | ред. код]