Очікує на перевірку

Бут Віктор Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Віктор Бут)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бут (прізвище).
Бут Віктор Анатолійович
рос. Виктор Анатольевич Бут
Віктор Бут, 2022
Прізвисько« le marchand de la mort », Lord of War, Todeshändler і Merchant of Death[1]
ПсевдоVadim Markovich Aminov, Viktor Bulakin і Boris
Народився13 січня 1967(1967-01-13) (57 років)

СРСР СРСР, м. Душанбе (нині 

— Таджикистан Таджикистан)[2]
Громадянстводо 1991 СРСР СРСР
 з 1991 — Росія Росія
Національністьукраїнець
Діяльністьконтрабандист зброї, військовослужбовець, усний перекладач
Alma materКазанське суворовське військове училищеd і Військовий інститут Міністерства оборони СРСРd
Знання мовесперанто, російська, таджицька, французька, іспанська і англійська
Військове званнястарший лейтенант
ПартіяЛіберально-демократична партія Росії
IMDbID 5085123
Сайтvictorbout.ru

Бут Віктор Анатолійович (нар. 13 січня 1967(19670113), Душанбе, Таджицька РСР, СРСР) — російський підприємець, бізнесмен, кримінальний торговець зброєю. 2012 року засуджений у США до 25 років ув'язнення за незаконну торгівлю зброєю та підтримку тероризму. Американський суд визнав Віктора Бута винним за кількома пунктами обвинувачення, зокрема в змову з метою торгівлі зброєю з організацією «Революційні збройні сили Колумбії», яка визнана американською владою терористичною. Сам Бут знаходився в ув'язненні з 6 березня 2008 року, свою вину не визнав.

Відомий також як «продавець смерті». Став прототипом персонажу Ніколаса Кейджа у фільмі «Збройовий барон» (англ. Lord of War, 2005). Повітряно-транспортне підприємство, що належало Буту, мало до 60 літаків повітряного флоту та 1 000 співробітників.

8 грудня 2022 року повернувся в Росію після обміну на американську баскетболістку Бріттні Грінер, яка була ув'язнена російською владою буцімто за контрабанду наркотиків.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 13 січня 1967 року в Душанбе. Батько походив з Харківської області[3] і працював механіком. Мати була уроженкою Курманаєвського району Оренбурзької області РСФСР і працювала бухгалтеркою. У матеріалах розвідувальних служб ПАР та британського Комітету в закордонних справах фігурує як етнічний українець[4].

Навчався в московському військовому інституті іноземних мов (рос. ВИИЯ), згодом у військовій академії. Також має диплом з економіки, володіє шістьма мовами. До 1991 року Бут служив в одному з військово-повітряних підрозділів, до того ж протягом шести років у Мозамбіку, де йшла спровокована СРСР громадянська війна. Він вважається майором КДБ, проте сам Бут свої зв'язки з КДБ заперечує.

Бізнес

[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР та Варшавського договору Віктор Бут заснував у Москві чартерне повітряно-транспортне підприємство. Відомо, що він продавав та постачав зброю військовим угрупуванням та диктаторським режимам у африканських країнах. У 2001 році постачав зброю до Анголи, Камеруна, Демократичної Республіки Конго, Кенії, Лівії, Республіки Конго, Руанди, Сьєрра-Леоне, Судану та Уганди.

У 2001 та 2004 роках Рада Безпеки ООН наклала резолюції заборони на його підприємства та заморозила його банківські рахунки у різних країнах[5][6].

Розшук та арешт

[ред. | ред. код]

У 2005 році лише Бельгія видала міжнародний ордер на арешт Віктора Бута.

6 березня 2008 року Віктора Бута за поданням прокуратури США та ордером виданим Окружним судом Південного округу Нью-Йорка було заарештовано таїландською поліцією у Бангкоці[7]. У США Віктора Бута звинуватили у незаконному постачанні великих партій зброї, а також у звершенні цілої низки фінансових махінацій. Бут заперечував свою провину й у відкритому листі до російського президента та прем'єр-міністра просив допомоги.

У 2010 році Таїландський суд ухвалив рішення задовольнити прохання США про екстрадицію Бута, але Бут все ще залишався у в'язниці Бангкока, у зв'язку з тим що таїландська влада висунула проти нього нові звинувачення, що потребували нового розслідування.

Екстрадиція Віктора Бута (посередині) до США (16.11.2010)

16 листопада 2010 року влада Таїланду вирішили видати Віктора Бута в США. О 13:30 за місцевим часом літак з Віктором Бутом покинув Таїланд. Уряд Російської Федерації одразу ж заявив, що екстрадиція є незаконною[8].


У жовтні 2011 року розпочався судовий процес під головуванням судді Шіри А. Щейндлін (англ. Shira A. Scheindlin[en]) 2 листопада 2011 рада присяжних визнала Бута винним за всіма статтями обвинувачення[9].

5 квітня 2012 суддя винесла вирок — 25 років ув'язнення та 15 млн $ штрафу[10].

У червні 2020 року у статті видання «Reuters» зазначалося, що після висунення звинувачень ветерану морської піхоти США Полу Вілану, Москва вивчає можливість обміну полоненими — Вілана на Бута та пілота Костянтина Ярошенка[11].

8 грудня 2022 року відбувся обмін Віктора Бута на американську баскетболістку Брітні Грайнер, яка була затримана у РФ за знайдені наркотичні речовини (масло канабісу) в аеропорту[12]. За даними ЗМІ, Бут і Грайнер були помилувані перед обміном; продовжувати відбувати відповідні покарання у своїх країнах вони не повинні.[13]

Після повернення в Росію

[ред. | ред. код]

9 грудня 2022 року Віктор Бут дав інтерв'ю Марії Бутіній для RT, де заявив, що не думає, що він важливий для російської політики.[14]

10 грудня 2022 року Бут підтримав вторгнення Росії в Україну і припустив, що за наявності можливості та навичок став би добровольцем.[15]

12 грудня 2022 року Леонід Слуцький, голова Ліберально-демократичної партії Росії, заявив, що Віктор отримав членський квиток партії.[16]

З 8 березня по 8 квітня 2023 року в Сант-Петербурзі в Національному музеї мистецтва і фотографії (Галерея на "Мосфільмі") відбулася виставка картин, що були намальовані Бутом під час ув'язнення в американській в'язниці (2008 — 2022).[17][18] Свою першу виставку під назвою "Берег мій тонкою лінією" Віктор Бут, який вступив до Творчої Спілки художників Росії, представив за підтримки Російського фонду миру.[19]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

З 1992 року одружений з Аллою Володимирівною Бут (до шлюбу Протасова; народилася 1970 року в Ленінграді), художницею, дизайнеркою, модельєркою, власницею магазинів одягу в ОАЕ, Німеччині, ПАР і Росії. З майбутньою дружиною познайомився наприкінці 1980-х у Мозамбіку, де працював перекладачем з португальської в радянській військовій місії. Для Протасової це був другий шлюб.[20] Дочка — Єлизавета (нар. 1994 року в ОАЕ).[20] Старший брат і колишній компаньйон — Сергій Анатолійович Бут — продовжує вести законний авіаційний бізнес в Об'єднаних Арабських Еміратах (зокрема, в Шарджі) і Болгарії.

Віктор Бут — вегетаріанець.[21][22] Він стверджує, що не є прихильником будь-якої релігії, але вважає своїми духовними лідерами Льва Толстого та Івана Ільїна і "поділяє погляди" Ісуса Христа, Будди, Заратустри і Крішни.

Віктор Бут володіє багатьма мовами, зокрема англійською, французькою, португальською, таджицькою, фарсі, дарі, зулу, коса, есперанто, більшу частину з яких він вивчив, перебуваючи в ув'язненні.[23]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.cnn.com/2022/12/08/europe/viktor-bout-putin-importance-analysis-intl/index.html
  2. ↑ Аркадій Сидорук. Торгівець смертю // Дзеркало Тижня. — 2009. — Т. № 51 (2009 рік) (26 грудня). Процитовано 2011-07-08.
  3. ↑ Виктор Бут. Подлинная история "оружейного барона"
  4. ↑ Виктор Бут: Биография, образование, семья | Lenta.ru
  5. ↑ Постанова ради безпеки SC/7253. Архів оригіналу за 11 лютого 2008. Процитовано 24 жовтня 2011.
  6. ↑ Резолюція 1521 по Ліберії. Архів оригіналу за 14 жовтня 2011. Процитовано 24 жовтня 2011.
  7. ↑ Thailand holds 'top arms dealer'. Архів оригіналу за 30 вересня 2009. Процитовано 7 березня 2008.
  8. ↑ Thailand extradites accused international arms dealer. 16 листопада 2010. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 24 листопада 2010.
  9. ↑ У США росіянина Бута визнали винним у незаконній торгівлі зброєю. Радіо Свобода. 2 листопада 2011. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2011.
  10. ↑ Вирок Вікторові Буту: кінець карєєри «торговця смертю». Радіо Свобода. 6 квітня 2012. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 6 квітня 2012.
  11. ↑ Ex-U.S. marine jailed by Russia on spying charges hopes for prisoner swap: Ifax. Reuters (англ.). 23 червня 2020. Процитовано 22 вересня 2022.
  12. ↑ Американську баскетболістку Брітні Грайнер звільнили з російського ув'язнення. ЇЇ обміняли на росіянина Бута. Що відомо. suspilne.media. 8 грудня 2022.
  13. ↑ Правозащитник сообщил, что Бута и Грайнер помиловали перед обменом. TACC. Процитовано 13 грудня 2022.
  14. ↑ Виктор Бут дал первое интервью после освобождения из американской тюрьмы. С ним поговорила сотрудница RT Мария Бутина Краткий пересказ. Meduza (рос.). Процитовано 13 грудня 2022.
  15. ↑ Бут заявил, что всецело поддерживает СВО. TACC. Процитовано 13 грудня 2022.
  16. ↑ "Збройовий барон" Бут вступив до лав ЛДПР: у партії прокоментували. www.unian.ua (укр.). Процитовано 13 грудня 2022.
  17. ↑ На «Мосфильме» открылась выставка картин Виктора Бута, написанных им в американской тюрьме. www.mosfilm.ru. Процитовано 26 червня 2023.
  18. ↑ Выставка картин Виктора Бута пройдет в "Галерее на Мосфильме". Российская газета. 6 березня 2023. Процитовано 26 червня 2023.
  19. ↑ На Мосфильме пройдет выставка картин Бута, написанных им в американской тюрьме. TACC. Процитовано 26 червня 2023.
  20. ↑ а б Любимая женщина "оружейного барона". flb.ru. Процитовано 21 грудня 2022.
  21. ↑ Прокуратура США отвергла пересмотр приговора Буту. BBC News Русская служба (рос.). 28 листопада 2011. Процитовано 21 грудня 2022.
  22. ↑ Лекция А.Бинецкого «Лоббизм и дипломатия в современных условиях» (укр.), процитовано 21 грудня 2022
  23. ↑ Алексей Бинецкий. "Лоббизм в современном мире: экономика, дипломатия, разведка" (укр.), процитовано 21 грудня 2022

Посилання

[ред. | ред. код]
Wikinews
Wikinews
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бут_Віктор_Анатолійович&oldid=43755789