Вільча (Поліський район)
смт Вільча | |
---|---|
Вулиця в смт Вільча | |
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район | Поліський район |
Рада | до 1996 року — центр однойменної селищної ради |
Код КАТОТТГ: | |
Основні дані | |
Засноване | бл. 1926 |
Статус | із 1958 року |
Площа | км² |
Населення | 3 особи |
Поштовий індекс | 07011 |
Телефонний код | +380 4592 |
Географічні координати | 51°21′35″ пн. ш. 29°25′53″ сх. д. / 51.35972° пн. ш. 29.43139° сх. д.Координати: 51°21′35″ пн. ш. 29°25′53″ сх. д. / 51.35972° пн. ш. 29.43139° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 151 м |
Водойма | р. Бережесть
|
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Вільча |
До райцентру: | |
- автошляхами: | 15,8 км |
До обл. центру: | |
- фізична: | 130 км |
- залізницею: | 240 км |
- автошляхами: | 144 км |
Селищна влада | |
Карта | |
Вільча у Вікісховищі |
Ві́льча — селище міського типу, все населення якого було виселено внаслідок аварії на ЧАЕС. Розташоване в Поліському районі Київської області, неподалік від кордону з Білоруссю за 157 км від Києва та 35 км від Чорнобильської АЕС.
Опис
Наприкінці XIX століття виникло с. Олексіївка (пізніше існувало як частина Вільчі). У перші десятиліття 20 ст. виникло село Становище. Сучасна назва, ймовірно, з кінця 1920-х років. До 1920-х років територія сучасної Вільчі входила до складу Христинівської волості Овруцького повіту Волинської губернії[джерело?]. У 1970-80-і роки до селища увійшло згадуване село Становище (нині це окремо розташована частина селища на північний захід від основної території) [джерело?]. Тут проживало близько 3 тис. осіб (1981 р. — 2,2 тис. жителів).
Працювали середня та початкова школи, 2 клуби, 3 бібліотеки та лікарня. Промисловість була представлена асфальтобетонним, деревообробним, лісопильним заводами (останній працює дотепер).
Після аварії, протягом 1993-96 років більшість жителів села переселилися до Харківської області, де заснували населений пункт з такою ж назвою — Вільча, а саме селище у 1999 році офіційно знято з обліку. До 1996 року було центром однойменної селищної ради, з 1996 по 1999 роки підпорядковувалося Поліській селищній раді. Невелика частина мешканців продовжує проживати у селищі.
Зараз через село проходить автодорога на Мозир та діє міждержавний пункт пропуску Вільча — Олександрівка.
24 лютого 2022 року під час російського вторгнення в Україну на пункті пропуску «Вільча» відбувся бій з російськими військами[1][2].
Промисловість
У селі знаходиться нелегальний цех із виробництва дерев'яних палетів для опалення. Він належить дружині заступника керівника Нацполіції України Ігоря Купранця. Компанія «Енівей» не має дозволу на діяльність у Чорнобильській зоні, проте цех діє на території села з 2014 року[3][4].
Відомі уродженці
- Афонін Олександр Васильович — український громадський діяч у сфері книговидання.
- Титенок Микола Іванович — ліквідатор аварії на ЧАЕС, Герой України.
Галерея
-
Закинута будівля
-
Залізничний переїзд
-
Пожежна частина
-
Монумент Дружби (розташований за пунктом пропуску через державний кордон)
-
Штамп міждержавного автомобільного пункту пропуску "Вільча"
Джерела
- Українська Радянська Енциклопедія. К.,Головна редакція УРЕ, 1979 — т.2.
Примітки
- ↑ На КПВВ «Вільча» був бій, зараз ситуація стабільна - МВС [Архівовано 11 квітня 2022 у Wayback Machine.], ukrinform.ua
- ↑ Російські війська прорвали кордон Київської області, триває бій [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.], forbes.ua
- ↑ Дружина начальника департаменту Нацполіції володіє нелегальною фірмою у Чорнобилі — розслідування. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 31 грудня 2017.
- ↑ ЗМІ: Дружина одного з керівників НПУ має нелегальний бізнес у Чорнобильській зоні. Українська правда. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 31 грудня 2017.
Посилання
- Інформація про Поліський район
- Рішення про офіційне зняття з обліку селища Вільча [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- ІМСУ
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільча (Поліський район) |
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |