Бої за Степанівку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бої за Степанівку
Війна на сході України
Russian-CrossborderShelling-of-Ukraine withdrawal(UA).jpg
Степанівка на карті боїв 6—7 серпня 2014 року
Дата: 15 липня — 14 серпня 2014
Місце: Україна с. Степанівка Донецької області
Результат: 5 серпня село переходить під контроль українських військ.
Відхід українських військ після вторгнення регулярних підрозділів збройних сил РФ.
Сторони
Україна Україна Росія Росія
Командувачі
Росія Віталій Кульгав'юк
Військові формування
Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська

Emblem of Airmobile troops of Ukraine.svg ВДВ України

Emblem of the Defence Intelligence of Ukraine.svg ГУР


Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська

Self defense of Donbass emblem.png «НОД»















Emblem of the Russian Ground Forces.svg Сухопутні війська

Військові сили
Операція з взяття (1-5 серпня):
1611 чол.
Втрати
21+ загиблих
невідома к-сть пропалих безвісти
не менше 4
Село практично знищене 10-11 серпня 2014 артилерійським вогнем РФ[1][2]

Бої за Степанівку — серія битв за село Степанівку, що лежить на важливому шляху між Сніжним і КПП «Маринівка».

Передумови[ред.ред. код]

За даними російської сторони, Степанівка була захоплена проросійськими формуваннями 15 липня 2014 року.[3][4]

Взяття Степанівки і Никифорового мало розблокувати підрозділи 24 ОМБр, 72 ОМБр, 79 ОАеМБр та українських прикордонників, що впродовж тижнів перебували під обстрілами зі сторони РФ, і були відрізані силами проросійських формувань укріпленнями в районі Савур-Могили і навколишніх населених пунктів.[вин 1]

Сили сторін[ред.ред. код]

Розмір ударного угруповання, що 1-5 серпня брало участь в операції з визволення Степанівки — 1611 чол.[5]

Контроль над Степанівкою після визволення переймає 3-й батальйон 30-ї механізованої бригади, що переважно складався з мобілізованих військовослужбовців, та придані підрозділи. 3-й батальйон на той час в своєму складі мав невелику кількість кадрових офіцерів, серед особового складу невеликою була кількість підготованих мобілізованих, з огляду на обставини до стрільців було записано поварів та бригадні музиканти.

У боях за Степанівку починаючи з другої декади серпня брали участь підрозділи 17-ї окремої мотострілецької бригади РФ[6][7] та 18-ї окремої мотострілецької бригади РФ, зокрема був ідентифікований полковник 18 ОМСБр Віталій Кульгав'юк (рос. Кульгавьюк Виталий Дмитриевич).[8]

Бойові дії[ред.ред. код]

Операція з визволення[ред.ред. код]

28 липня під селом Степанівка БМП підірвалась на міні і згоріла — їхав на чолі колони. Вояків, що сиділи на броні, порозкидало вибухом. Колону військових сильно обстріляли, і вона відступила. Сергій Лебединський зумів вибратися живим із БМП. Про долю Дмитра Оверчука з 28 липня було не відомо. Тоді ж загинув старшина Аки Камбаров. З 28 липня не виходив на зв'язок кулеметник БТР Василь Шестак, відомо, що під час обстрілів був поранений в ногу. Під час обстрілів в БТРі згорів старший солдат 72-ї бригади Вадим Слободяник.

1—5 серпня 2014 р. проведено успішну операцію з взяття села. Операція здійснювалася силами 1-го батальйону 30-ї ОМБр, батальйону 25 ОПДБр та батальйону 95 ОАеМБр. Звільнені з оточення підрозділи 24-ї механізованої, 72-ї механізованої та 79-ї аеромобільної бригад відправились до пункту постійної дислокації поза зоною проведення АТО.[вин 2] Батальйон 95 ОАеМБр відправився у рейд на схід, батальйон 25 ОПДБр з боями попрямував на північ через Шахтарськ, а 30-та ОМБр встановила мережу блок-постів та опорних пунктів від Степанівки до Боково-Платове.[вин 3]

1 серпня терористи обстрілюють колону 30 бригади під Степанівкою, загинув солдат Костянтин Дронговський. 6 серпня загинули під час бою на 43-му блокпосту під селом Степанівка сержанти Юрій Чечет, Володимир Степанюк, солдат Сергій Півоварчук, солдат Іван Ломачук. З сторони терористів загинуло 4 осіб. Того ж дня колона бригади потрапила під мінометний обстріл терористів, загинув кулеметник Віталій Приймак; під час пошуково-ударних дій — майор Денис Бочаров.

Утримання[ред.ред. код]

6 серпня під час пошуково-ударних дій в секторі «Д» у Степанівці загинули капітан Бочаров Денис Олександрович, сержант Сергій Півоварчук, солдати Іван Ломачук та Віталій Приймак. 7 серпня, супроводжуючи поранених у санітарній машині, загинув сержант Тарас Стельмах.

8 серпня в боях під Степанівкою загинули солдати 30-ї бригади Олег Банчук, Ярослав Куришко, та молодший сержант Тарас Ляшук.

9 серпня біля Степанівки при обстрілі терористами із засідки українських вояків загинув старший солдат Руслан Білан.

10—11 серпня 2014 року Степанівка зазнала масштабних руйнувань під масованим вогнем із території Росії батареями РСЗВ «Град».[1][2] 10 серпня зазнав смертельного поранення старший солдат 30-ї бригади Петро Радкевич. Під час артпідготовки 11 серпня українські підрозділи зазнали втрат — загинули солдати 30-ї бригади Даніл Кіріллов, Сергій Майборода, Іван Олійник, Вадим Пашковський, зник безвісти Роман Веремійчук.

Внаслідок артилерійських ударів й танкової атаки 3-й батальйон, не маючи можливості відновити резерви (із сектору Д вже були виведені 24-та, 72-га, 79-та й 95-та бригади), здійснює доволі безладний та невпорядкований відхід.[9] Внаслідок цього на базі біля села Сонцеве залишилося до 40 одиниць рухомої техніки. Штаб сектора «Д» перекидає наявні сили для вирівняння ситуації, більшу частину бойових машин вдалося евакуювати.[9]

Вторгнення російських регулярних військ[ред.ред. код]

12 серпня на блокпост лейтенанта Абрамовича відійшли 1 танк і 2 БМП з сусіднього блокпоста. Із штабом зв'язатися не вдалося. Після «наради лейтенантів» вирішили прориватися до своїх на Міусинськ, куди й прибули. Старший лейтенант, що керував у Міусинську, наказав повернутися на висоту та захищати тил бригади. Після зайняття попередньої позиції побачили, як з півдня почався обстріл «Градами», проте ракети пролетіли далі. Почала стріляти ворожа артилерія. Запросивши в штабу артилерійську допомогу, почули відповідь: «Снарядів немає». Незабаром на блокпост вийшли 4 танки, перший з яких був Т-64 з білими смугами, як в українських, з другого напрямку наступала піхота терористів. Після перших пострілів у одного танка заклинило гармату, на той час уже були підбиті 2 БМП. Абрамович наказав підлеглим відходити, сам лишився прикривати відступ. Танк Т-64, екіпаж якого: старший лейтенант Артем Абрамович — командир танку, сержант Ярослав Антонюк — механік-водій, та солдат Петро Барбух — навідник, вступив у двобій з російським Т-72. У двобої танки таранили один одного. Український екіпаж відтоді вважався зниклим безвісти. У бою було знищено 2 танки Т-72, українські сили втратили Т-64 — Абрамович, Антонюк, Барбух та БМП-2 — загинули прапорщик Дмитро Руденко та сержант Богдан Луцько. Група, яку прикривав екіпаж Абрамовича, дісталася до Міусинська. Більшість учасників бою залишилися живими та повернулися додому.

Того ж дня загинув поблизу села Степанівка старший сержант 30-ї бригади Олександр Гребенюк під час нападу на групу інженерного забезпечення, яка проводила мінування; зазнав важкого поранення, не могли вивезти під обстрілом. Олександр віз медиків, їх обстріляли, після зупинки авто опинилося в центрі вибуху, не зміг вибратися після перекидання.

Того ж дня о 23:00 колона техніки 30-ї бригади рухалася із села Велика Шишівка до Малої Шишівки. Автомобіль «Фольксваген», в якому їхав Євген Волосевич з ще 3 вояками, потрапив під обстріл російських «Градів». Три військовики зазнали поранень, трьох полонили, двоє вважалися зниклими безвісти.

13 серпня 2014-го біля села Степанівка під час виходу з оточення, жертвуючи власним життям, лейтенант Гордієнко Сергій Миколайович забезпечив прорив українських сил у бою з терористами. Тоді ж загинув командир відділення солдат Олег Чиж — снаряд влучив в машину.

13 серпня у бою з наступаючими від російського кордону терористами загинули майор Микола Лісовський, майор Сергій Гордієнко, капітан Олег Обухівський, сержант Олександр Гордійчук, солдат Ян Даманський та ще один військовослужбовець, особа якого остаточно не встановлена. Під час артилерійського обстрілу в автомобілі «Нива» загинули вояки Юрій Євпак та Богдан Сахнюк. Підірвався на фугасі й загинув в БМП старший солдат Ярослав Остапчук.

Зайняття Степанівки проросійськими силами призвело до подальших важких наслідків для українських підрозділів, погіршило ситуацію і зайняття Маринівки. Міусинськ, утримання якого було завданням 30-ї бригади, також полишено, шляхи для відступу на південь для механізованих сил були перетнуті. 1-й та 2-й батальйони бригади опинилися відрізаними від тилових підрозділів, пробиватися в сектор «Д» під вогнем терористів було неможливо. В такій ситуації батальйони приймають рішення пробиватися пробиватися на північ — у відтинок відповідальності сектору «А», під Лутугине.

Останні сили 30-ї бригади відходили із Степанівки вранці 14 серпня, відстрілюючись на ходу протягом 20 кілометрів від трьох терористичних розрахунків РПГ.

Після відходу із сектору «Д» 30-ї та 95-ї бригад лишилися виснажені недоукомплектовані підрозділи 1-ї батальйонно-тактичної групи 28-ї бригади та зведений загін 51-ї бригади біля Петровського. На той час сектор «Д» залишився практично без резервів.

16 серпня 2014-го потрапив до полону «ДНР» під час спроби забрати тіла українських військовиків, що загинули у бою під Степанівкою 11-13 серпня полковник Іван Без'язиков. Іван разом із двома офіцерами рушив домовлятися із терористами про обмін полоненими, вивіз загиблих та поранених. Однак самого полковника полонили чеченські найманці. Капітана глибинної розвідки Євгена Петровича Мандажі та майора юстиції Валерія Валентиновича Шмигельського звільнили 19 вересня та 5 грудня 2014-го відповідно.

Капітан медичної служби Ірена Ломаківська з бійцями 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади виходила із оточення у Степанівці, потрапили під обстріл зі «Смерчів» та «Градів». Ірена Ломаківська була однією з медичного персоналу на два санітарні автомобілі та майже півтора десятка важкопоранених солдатів й офіцерів. Дорогою до медпункту бригади в трьох поранених (у різних автомобілях) припинялося серцебиття чи дихання. Капітан Ломаківська по дорозі міняла крапельниці, переміщалася під обстрілом між санітарними автомобілями.

Втрати[ред.ред. код]

Згідно офіційних даних, втрати українських частин у боях за Степанівку 11-13 серпня становлять 21 загиблий боєць, невідомим є число зниклих безвісти.

У грудні 2014 року російський пропагандистський ресурс виклав відео руйнувань Степанівки, зняте з висоти пташиного польоту.[10] На відео видно залишки згорілого танку Т-64 30-ї механізованої бригади.[11]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Российские «Грады» полностью уничтожили украинское село на Донеччине
  2. а б http://espreso.tv/news/2014/08/11/rosiyski_hrady_povnistyu_znyschyly_ukrayinske_selo_stepanivka
  3. Новороссия: оперативная сводка за 15 июля 2014 года - Военный Обозреватель. warsonline.info. Процитовано 2016-11-29. 
  4. Ополченцы закрепились в приграничном с Россией поселке Степановка. Life.ru. Процитовано 2016-11-29. 
  5. Аналіз ведення антитерористичної операції та наслідків вторгнення Російської Федерації в Україну у серпні - вересні 2014 року. 
  6. Российский военные из 17-й отд. мотострелковой бригады в Степановке (Шахтёрский р-н) и её окрестностях. 2014-й год : Askai on Twitter. Процитовано 2016-07-08. 
  7. Российский военнослужащий из Южного воен. округа (вероятно, 17 ОМСБр) возле сожжённой БМП в Степановке Донецкой обл : Askai on Twitter. Процитовано 2016-07-14. 
  8. Полковник 18-й ОМСБр РФ на Донбассе. Процитовано 2016-08-28. 
  9. а б Цензор.НЕТ. 13 АВГУСТА 2014-ГО. ОКРУЖЕНИЕ ЛУГАНСКА, ТРАГЕДИЯ СТЕПАНОВКИ, ШТУРМ ХРЯЩЕВАТОГО, УДАР ПО ЧАСТЯМ 18-ОЙ МОТОСТРЕЛКОВОЙ БРИГАДЫ РФ. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2017-08-15. 
  10. SputnikTV (2014-12-23). Разрушенная Степановка после боев - съемка с беспилотника (видео). Процитовано 2017-02-03. 
  11. Lost Armour | ID 754 — Т-64БВ Степановка. lostarmour.info (en). Процитовано 2017-02-03. 

Виноски[ред.ред. код]

  1. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина І. Невиправдні сподівання на перемогу»: Крізь отвір, проламаний контрактниками спочатку під селом Степанівкою, а потім — під Нікіфорове, почали виходити зі сходу «окруженці»
  2. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина І. Невиправдні сподівання на перемогу»: Прямо в полі ці мобілізовані солдати покинули свою бойову техніку: десятки САУ, танків, броньових машин…. Навіть з відкритими люками. І поїхали собі додому.
  3. Карта українських блокпостів

Посилання[ред.ред. код]