Лутугине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луту́гине
Герб Лутугино.png Lutugino flag.png
Герб Лутугиного Прапор Лутугиного
Лутугине4.JPG
Луту́гине
Розташування міста Луту́гине
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район Лутугинський район
Рада Лутугинська міська рада
Код КОАТУУ 4422210100
Засноване 1897 як селище Шмідтовка
Статус міста з 3 січня 1965 року
Населення 18107 (01.01.2011)[1]
Поштові індекси 92000—005
Телефонний код +380-6436
Координати 48°24′07″ пн. ш. 39°12′37″ сх. д. / 48.40194° пн. ш. 39.21028° сх. д. / 48.40194; 39.21028 (Лутугине)Координати: 48°24′07″ пн. ш. 39°12′37″ сх. д. / 48.40194° пн. ш. 39.21028° сх. д. / 48.40194; 39.21028 (Лутугине)
Водойма р. Вільхівка, Лутугинське водосховище
День міста 4 жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Лутугине
До обл./респ. центру
 - автошляхами 23,1 км
До Києва
 - автошляхами 796 км
Міська влада
Адреса 92000, м. Лутугине Луганської обл., вул. Крупської, 15
Веб-сторінка Лутугинська міськрада
Міський голова Москальов Сергій Борисович

Commons-logo.svg Луту́гине у Вікісховищі

Луту́гине (до 1925 — Шмідтівка) — місто обласного підпорядкування, центр Лутугинського району в Луганській області, Україна. Розташоване на правому березі річки Вільхової, за 22 км від міста Луганська, залізнична станція на лінії «Лиха — Родакове». Через місто проходить автошлях Н21 Луганськ — Красний Луч. Населення — 18107 осіб.

Історія[ред.ред. код]

Населений пункт виник в кінці XIX століття в період підйому промислового виробництва в Російській імперії. Навколишні землі, багаті покладами кам'яного вугілля, вапна, піску, привернули увагу іноземних і місцевих капіталістів. Так у 1896 році у зв'язку з будівництвом Бельгійським акціонерним товариством залізничної станції і доменних печей заводу прокатних валків поблизу сіл Успенки та Коноплянівки виникло невелике заводське селище. Вісімнадцять років селище при заводі було безіменним але пізніше воно отримало назву — Шмідтівка — на честь німецького підприємця Шмідта. В кінці 1925 року селище, а залізничну станцію перейменували в селище Лутугинно, на честь відомого вченого-геолога і громадського діяча Леоніда Лутугіна.

У передвоєнні роки значно змінився зовнішній вигляд міста. Виросли нові вулиці, завершилася електрифікація і радіофікація населеного пункту. Місто входило до складу Успенського району, в селі Успенка в приміщенні пошти знаходився перший радіовузол, інших засобів електрозв'язку до 1945 року в місті не було.

У роки сталінських репресій щонайменше 53 особи були заарештовані за засуджені та політичними статтями[2].

У роки радянсько-німецької війни 1217 лутугинців билися на фронтах на стороні Радянського Союзу. Післявоєнний період в історії міста Лутугиного характеризується прискореними темпами розвитку промисловості, розгортанням житлового та культурного будівництва та подальшим розвитком радіофікації міста та району.

3 січня 1965 року за Указом Президії Верховної Ради УРСР було створено Лутугинський район. 12 листопада 1965 року селище Лутугине отримало статус міста і тоді ж стало центром адміністративного району.

Сучасна історія[ред.ред. код]

14 липня 2014-го під час обстрілу із «Градів» проросійськими терористами загинув сержант 80-ї бригади Іван Діяконюк. 27 липня 2014 року в перебігу антитерористичної операції проти банд проросійських мародерів та убивць українські збройні сили звільнили Лутугине, котре бандити контролювали з квітня 2014-го, загинув солдат Кудайназар Саіпов.

1 вересня українські війська під натиском регулярних російських частин відійшли з міста, 2 вересня у боях загинув старший лейтенант 30-ї бригади Олександр Марчук. 25 вересня з'явилася інформація, що російські бойовики і місцеві «ополченці» розстріляли 40 жителів -за допомогу українській армії: в той час, коли бойовики увійшли до міста, у них уже були «розстрільні списки». Очевидці свідчили, що розстріл проводився в межах міста, тіла присипали землею, місце поховання утрамбовували важкою технікою[3]. 5 листопада з Лутугиного бойовики розпочинають масований обстріл навколишніх селищ. Місцеві жителі повідомили про чотири «Гради», з яких бойовики ведуть обстріл по населених пунктах[4].

Економіка[ред.ред. код]

46,3 % становить продукція чорної металургії у загальному обсязі промислового виробництва.

Також у місті працює шахта «Лутугинська» державного підприємства «Луганськвугілля».

Соціальна інфраструктура[ред.ред. код]

  • Центральна районна лікарня
  • Районний будинок культури ім. Т. Г. Шевченка
  • Лутугинський районний військовий комісаріат
  • 2 автозаправки
  • Декілька церкв
  • Стадіон ФК «Лутугине»
  • Ринок
  • Декілька аптек
  • Дитячі майданчики
  • Парк шахти «Лутугинська»
  • Сквер біля музичної школи та памятника Лутугину
  • Центральний сквер
  • Памятник геологу Лутугину
  • Памятник Леніну

Освіта[ред.ред. код]

  • Школа № 1
  • Школа № 2
  • Лугугинська гімназія (під час бойових дій у гімназію влучив снаряд та повністю зруйнував її)
  • Лутугинський професійний коледж
  • Музична школа
  • Дитячо-юнацька спортивна школа
  • 2 дитячі садки
  • Ясла

Магазини[ред.ред. код]

  • АТБ
  • ТЦ «Лутугине»
  • Магазин «Шахтар»
  • Багато невеличких магазинів

Транспорт[ред.ред. код]

Через місто проходить автошлях Н21 Луганськ — Красний Луч.

Автостанція «Лутугине». Від автостанції ходять пасажирські автобуси до Луганська, населених пунктів Лутугинського району, а також по Луганській області.

Залізнична станція Лутугине. Ходять дизель-поїзди до Луганська, Родакового. Проходять вантажні поїзди.

На залізничній станції є:

  • Туалет
  • Зал очікування
  • Каса
  • Буфет (у неробочому стані)

Забудова[ред.ред. код]

Більша частина будинків — приватні. Іноді трапляються двоповерхові.

Багато п'ятиповерхівок. Одна дев'ятиповерхівка.

Спорт[ред.ред. код]

ФК «Лутугине» базується на стадіоні «Металург».

Дитячо-юнацька спортивна школа.

Стадіони двох шкіл та гімназії.

Відомі люди[ред.ред. код]

  • Калінеску Тетяна Василівна — доктор економічних наук, завідуюча кафедрою оподаткування Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля, професор, академік Академії економічних наук України.
  • Швайка Ігор Олександрович — український громадський діяч, юрист, голова Харківської обласної організації ВО «Свобода», народний депутат 7-го скликання.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.