Газопровід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Газогін)
Перейти до: навігація, пошук
Pipeline im Bau 2.JPG
Pipeline device.jpg

Газопро́від  (рос. газопровод; англ. gas pipeline, gas conduit; нім. Gasleitung f) — система трубопроводів і допоміжних споруд для транспортування та розподілу газу.[1]

Загальна характеристика[ред.ред. код]

  • магістральні газопроводи призначені для транспортування газу на великі відстані. В пункті призначення магістрального газопроводу розміщені газорозподільчі станції, на котрих тиск понижується до рівня, необхідного наданні кінцевим споживачам.
  • Газопроводи розподільчих мереж призначені для доставки газу від газорозподільчих станцій до кінцевого споживача.
  • Скидний газопровід - трубопровід, призначений для скидання в атмосферу газу при спрацюванні регулювальних або запобіжних пристроїв з тим, щоб тиск газу в контрольованій точці не перевищував заданого.

Детальніша інформація про роботу газопроводів на офіційному інтернет-сайті ПАТ "УКРТРАНСГАЗ".

Види газових мереж[ред.ред. код]

Газ газовими мережами подається під певним надлишковим тиском, в залежності від якого розрізняють:

  • газові мережі низького тиску — до 0,05 кгс/см² (5 кн/м²); до 0,05 атм
  • середнього — від 0,05 до 3 кгс/см² (5-300 кн/м²); 0,05-2,96 атм
  • високого — від 3 до 6 кгс/см² (300—600 кн/м²); 2,96-5,92 атм
  • надвисокого — від 6 до 12 кгс/см² (600—1200 кн/м²) 5,92-11,84 атм

Підготовка газу до транспортування[ред.ред. код]

Підготовка газу до далекого транспортування – обробка видобувного природного газу з метою видалення компонентів, що утруднюють транспортування його по газопроводу. Наявність у газі води, рідких вуглеводнів, агресивних і механічних домішок знижує пропускну здатність газопроводів, підвищує витрату інгібіторів, підсилює корозію обладнання, призводить до необхідності збільшення потужності газокомпресорних станцій, знижує надійність роботи технологічних систем, збільшує ймовірність аварійних ситуацій на газокомпресорних станціях і лінійній частині газопроводів

Розвиток газопровідного транспорту[ред.ред. код]

Розвиток газопровідного транспорту в СРСР до 1941 характеризувалося спорудою газопроводів з труб малих діаметрів (100-250 мм) для подачі газу від родовищ з порівняно невеликими запасами природного і попутного нафтового газу. Перший газопровід далекого газопостачання був споруджений в США в 1944 (Г. "Теннессі"). Діаметр цього газопроводу близько 600 мм, довжина основного газопроводу 3300 км. У наступні роки були створені великі міжрайонні системи газопроводів діаметром до 762-914 мм. У 1946-50 в СРСР споруджуються перші великі магістральні газопроводи для подачі газу з родовищ Саратовської області до Москви і з родовищ Передкарпаття до Києва і інших міст України.

Введений в експлуатацію в 1946 році газопровід Саратов - Москва з труб діаметром 325 мм довжиною 800 км став першим в СРСР магістральним газопроводом. Потім були побудовані найбільші магістралі: Дашава - Київ - Москва (1300 км), Серпухов - Ленінград (813 км), Дашава - Мінськ (665 км), Шебелинка - Білгород - Курськ - Орел - Брянськ (507 км), Саратов - Горький-Череповець (1188 км). Краснодарський край - Ворошиловград (зараз Луганськ) - Серпухов (близько 1300 км) та інші.

Див. також[ред.ред. код]

Відомі газопроводи[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]