Гарольд Джеффріс
| Гарольд Джеффріс | |
|---|---|
| англ. Harold Jeffreys | |
 |
|
| Народився | 22 квітня 1891 Фетфілд |
| Помер | 18 березня 1989 (97 років) Кембридж, Кембриджшир[d], Англія, Велика Британія[1] |
| Місце проживання | Кембридж,  Велика Британія |
| Громадянство | Велика Британія |
| Національність | англієць |
| Діяльність | математик, астроном, статистик, сейсмолог |
| Alma mater | Кембриджський університет |
| Галузь | геофізика, астрономія, математика |
| Заклад | Кембриджський університет |
| Вчене звання | професор |
| Член | Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук і Американська академія мистецтв і наук |
| У шлюбі з | Bertha Swirles[d] |
| Нагороди | медаль Коплі (1960), премія Ветлесена, Королівська медаль, Золота медаль Королівського астрономічного товариства, медаль Волластона, медаль Вільяма Бові, медаль Мурчісона, медаль Вільяма Гая |
Га́рольд Дже́ффріс (англ. Sir Harold Jeffreys; 22 квітня 1891 — 18 березня 1989) — англійський геофізик, метеоролог, астроном, математик і статистик, член Лондонського королівського товариства (1925).
Життєпис[ред. • ред. код]
Народився у Фетфілді, графство Дарем. Закінчив Кембриджський університет в 1914. У 1917–1922 працював у метеорологічній службі, в 1922–1958 — в Кембриджському університеті (з 1946 — професор астрономії).
Основні наукові роботи присвячені вивченню руху, будови і розвитку Землі. Займався питаннями походження Сонячної системи і теорією коливань широт. Розвинув запропоновану Дж. Г. Джинсом припливну теорію еволюції Сонячної системи, оцінив вік її згідно з цією теорією в кілька мільярдів років. Вивчаючи еволюцію системи Земля-Місяць, обчислив, що пройшло 4 млрд років, перш ніж Місяць досяг свого сучасного стану. Визначив параметри річного руху полюсу обертання і полюса інерції Землі як за астрономічними, так і за метеорологічними даними. Запропонував затухаючу модель чандлерівського руху полюса Землі, збуджуваного нерегулярними варіаціями річного руху полюса. Джеффріс належать також роботи із застосування теорії ймовірностей до аналізу астрономічних спостережень. Досліджував вплив в'язкості земної кулі на постійну нутації і властивості шару верхньої мантії на глибині близько 400 км. Склав криву часу пробігу сейсмічних хвиль, яка широко застосовується для визначення епіцентрів віддалених вогнищ землетрусів.
Автор книг «Земля, її походження та будова» (1924, рос. пер. 1960), «Теорія ймовірностей» (1946), «Методи математичної фізики» (1966; два останні у співавторстві з дружиною Б. Свірлс).
Член Національної АН США (1945).
Медаль Коплі і Королівська медаль Лондонського королівського товариства, Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1937), медаль Вікторії Королівського геодезичного товариства, медаль В. Г. Волластона Лондонського геологічного товариства.
Посилання[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11709384X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
|
- Народились 22 квітня
- Народились 1891
- Померли 18 березня
- Померли 1989
- Померли в Кембриджі
- Англійські астрономи
- Британські астрономи
- Англійські математики
- Британські математики
- Англійські метеорологи
- Геофізики Великої Британії
- Сейсмологи Великої Британії
- Випускники Кембриджського університету
- Науковці Кембриджського університету
- Члени Лондонського королівського товариства
- Нагороджені медаллю Коплі
- Члени Шведської королівської академії наук
- Нагороджені золотою медаллю Королівського астрономічного товариства
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Нагороджені Королівською медаллю
- Професори
- Нагороджені медаллю Волластона
