Гетьман Вадим Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гетьман Вадим Петрович
Гетьман Вадим Петрович

Час на посаді:
березень 1992 — грудень 1992
ПопередникМатвієнко Володимир Павлович
НаступникЮщенко Віктор Андрійович

Народився12 липня 1935(1935-07-12)
Снітин, Лубенський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Помер22 квітня 1998(1998-04-22) (62 роки)
Київ, Україна
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
ОсвітаКиївський фінансово-економічний інститут
Особистий підписVadym Hetman Signature 1992.png
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Почесна відзнака Президента України
Орден «Знак Пошани»

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ге́тьман Вади́м Петро́вич (12 липня 1935(19350712), с. Снітин, Лубенський район, Полтавська_область, Українська СРР, СРСР — 22 квітня 1998, Київ, Україна) — український політик та фінансист. Вбитий у 1998 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині сільських вчителів. Батько Петро Трохимович і мати Ніна Леонтіївна працювали у місцевій школі. Його батьки, вчителі-філологи, працювали в селі Снітин Лубенського району Полтавської області. Вони прищепили своєму синові любов до рідної української мови, влучному слову, чіткості висловлювань, а головне — синівську любов до України.

У 1956 році закінчив Київський фінансово-економічний інститут. Його, як відмінника Київського фінансово-економічного інституту, направили працювати в Запорізьку обласну контору Сільгоспбанка СРСР. Вже тоді він вражав своїх колег знаннями з економіки, широкою ерудицією, баченням перспективи. Після чого працював у різних фінансових і планових органах Запорізької області. Більша частина життя Вадима Гетьмана була пов'язана із Запоріжжям. Тут він починав працювати також в якості молодого фахівця в облфінвідділу. Був головою обласної планової комісії облвиконкому, депутатом Запорізької обласної ради[1].

1975 року — перший заступник голови Державного комітету УРСР з цін.

1987 року — голова правління Агропромислового банку УРСР (з 1990-го — банк «Україна»). На цій посаді перебував до березня 1992-го.

Березень 1992 року — обраний головою правління Національного банку України.

1990 року — став народним депутатом.

1994 року — удруге обраний народним депутатом.

1997 року — присудження премій «Парламентарій 1996 року», «Фінансист 1997 року».

22 квітня 1998 року — вбитий у під'їзді власного будинку.

11 липня 2005 року — Вадиму Гетьманові посмертно присвоєно звання «Героя України».

Діяльність фінансиста[ред. | ред. код]

Працював у банківських, фінансових та планових структурах Запорізького обласного виконавчого комітету.

З 1975 по 1987 роки — перший заступник голови Держкомітету України з цін.

З 1987 року очолив Український республіканський «Агропромбанк», з 1990 року — Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна».

У 1992 році — голова правління НБУ. З 1993 року — голова біржового комітету УМВБ.

Діяльність політика[ред. | ред. код]

З 1992 року — член Координаційної Ради з питань економічних реформ в Україні.

Народний депутат України 1-го і 2-го скликань. Заступник голови постійного Комітету ВРУ з питань фінансів та банківської діяльності. Керівник депутатської групи «Незалежні».

У вересні 1996 року висувався на посаду заступника голови Верховної Ради України. Брав активну участь у розробці та прийнятті Конституції України.

Загибель[ред. | ред. код]

22 квітня 1998 року Вадим Гетьман був застрелений у ліфті київського будинку, де він мешкав. Підозрюваного у цьому вбивстві було затримано лише у 2002 році. Ним виявився 29-річний на момент злочину Сергій Кулєв, член так званої «Банди Кушніра», донбаського злочинного угруповання. Після довгого процесу у квітні 2003 року Луганський апеляційний суд засудив Сергія Кулєва до пожиттєвого ув'язнення з конфіскацією майна. У серпні 2005 року Сергій Кулєв направив до Верховного Суду України листа з проханням про помилування. Він і дотепер перебуває у в'язниці.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка Вадиму Гетьману на Подолі

Невдовзі після загибелі на знак пам'яті про Вадима Гетьмана було встановлено камінь перед входом до будівлі Національного банку України на вулиці Інститутській в Києві.

12 липня 2005 на фасаді будинку № 13 за вулицею Суворова, у якому жив і був убитий Вадим Гетьман, було встановлено меморіальну дошку на його честь.

У 2005 році іменем Вадима Гетьмана було названо Київський національний економічний університет, який є спадкоємцем інституту, де він навчався у 1950-х роках.

19 квітня 2006 року іменем Вадима Гетьмана названа Індустріальна вулиця міста Києва.

Іменем Вадима Гетьмана названо кубок вітрильної регати.

Кабінет Міністрів України 19 квітня 2006 р. заснував академічну стипендію імені Вадима Гетьмана для студентів вищих економічних навчальних закладів денної форми навчання (починаючи з другого курсу).[5]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Голови Національного банку України Наступник:
Володимир Матвієнко Віктор Ющенко