Гетьман Вадим Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гетьман Вадим Петрович
Гетьман Вадим Петрович
2-й Голова Національного банку України
березень 1992 — грудень 1992
Попередник Матвієнко Володимир Павлович
Наступник Ющенко Віктор Андрійович
Народився 12 липня 1935(1935-07-12)
Снітин, Лубенський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Помер 22 квітня 1998(1998-04-22) (62 роки)
Київ, Україна
Похований Байкове кладовище
Відомий як політик, економіст, банкір
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українці
Освіта Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Почесна відзнака Президента України
Орден «Знак Пошани»
Підпис Vadym Hetman Signature 1992.png

Ге́тьман Вади́м Петро́вич (нар. 12 липня 1935(19350712), с. Снітин, Лубенський район, Полтавська область, Українська СРР, СРСР — 22 квітня 1998, Київ, Україна) — український політик та фінансист. Вбитий у 1998 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вадим Петрович Гетьман народився 12 липня 1935 року в селі Снітин, Лубенського району, Полтавської області в родині сільських вчителів-філологів. Батько Петро Трохимович і мати Ніна Леонтіївна працювали у місцевій школі. Після закінчення Снітинської семирічної школи, Вадим Гетьман навчався в Литвяківській середній школі на околиці Снітина.

У 1956 році закінчив Київський фінансово-економічний інститут, факультет фінансів.

У тому ж році його направили працювати кредитним інспектором в Запорізьку обласну контору Сільгоспбанка СРСР. Згодом працював старшим інспектором облконтори Держбанку Запорізької області.

З 1959 року — начальник відділення фінансування народного господарства Запорізького облфінвідділу.

З 1963 року — інспектор Запорізького обласного комітету народного контролю.

З 1970 року — завідувач відділу цін.

З 1973 року — голова планової комісії Запорізького облвиконкому.

З 1975 року — перший заступник голови Державного комітету УРСР з цін.

З 1987 року — голова правління Агропромислового банку УРСР (з 1990-го — банк «Україна»). На цій посаді перебував до березня 1992-го.

У березні 1990 року обраний депутатом Верховної Ради України I скликання від Уманського виборчого округу № 425 (Черкаська область). Склав депутатські повноваження 10 травня 1994 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України I скликання.

Березень 1992 року — обраний головою правління Національного банку України.

З 1992 року — член Координаційної ради з питань економічних реформ в Україні.

У 1994 році — удруге обраний народним депутатом до Верховної Ради України II скликання від Тальнівського виборчого округу № 426 (Черкаська область). Був керівником депутатської групи "Незалежні".

У вересні 1996 року — висувався на посаду заступника голови парламенту. Брав активну участь у розробленні та ухваленні Конституції.

У 1997 році — присудження премій «Парламентарій 1996 року», «Фінансист 1997 року».

У березні 1998 року балотувався до Верховної Ради України у виборчому окрузі № 198 (Черкаська область), але програв, посівши друге місце і набравши 21,8% голосів виборців.

22 квітня 1998 року — Вадима Гетьмана було застрелено у Києві у ліфті власного будинку по вулиці Суворова, 13. Похований у Києві на Центральній алеї Байкового кладовища (дільниця № 52а).

11 липня 2005 року — Вадиму Гетьманові посмертно надано звання «Героя України».

Діяльність фінансиста[ред. | ред. код]

Працював у банківських, фінансових та планових структурах Запорізького обласного виконавчого комітету.

З 1975 по 1987 роки — перший заступник голови Держкомітету України з цін.

З 1987 року очолив Український республіканський «Агропромбанк», з 1990 року — Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна».

У 1992 році — голова правління НБУ. З 1993 року — голова біржового комітету УМВБ.

Діяльність політика[ред. | ред. код]

З 1992 року — член Координаційної Ради з питань економічних реформ в Україні.

Народний депутат України 1-го і 2-го скликань. Заступник голови постійного Комітету ВРУ з питань фінансів та банківської діяльності. Керівник депутатської групи «Незалежні».

У вересні 1996 року висувався на посаду заступника голови Верховної Ради України. Брав активну участь у розробці та ухваленні Конституції України.

Вбивство[ред. | ред. код]

22 квітня 1998 року Вадим Гетьман був застрелений у ліфті київського будинку, де він мешкав. Підозрюваного у цьому вбивстві було затримано лише у 2002 році. Ним виявився 29-річний Сергій Кулєв, член так званої «Банди Кушніра», донбаського злочинного угруповання. Після довгого процесу у квітні 2003 року Луганський апеляційний суд засудив Сергія Кулєва до довічного ув'язнення з конфіскацією майна. У серпні 2005 року Сергій Кулєв направив до Верховного Суду України листа з проханням про помилування. Він і дотепер перебуває у в'язниці.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка Вадиму Гетьману на Подолі

Невдовзі після загибелі на знак пам'яті про Вадима Гетьмана було встановлено камінь перед входом до будівлі Національного банку України на вулиці Інститутській в Києві.

12 липня 2005 на фасаді будинку № 13 за вулицею Суворова, у якому жив і був убитий Вадим Гетьман, було встановлено меморіальну дошку на його честь.

У 2005 році іменем Вадима Гетьмана було названо Київський національний економічний університет, який є спадкоємцем інституту, де він навчався у 1950-х роках.

19 квітня 2006 року іменем Вадима Гетьмана названа Індустріальна вулиця міста Києва.

Іменем Вадима Гетьмана названо кубок вітрильної регати.

Кабінет Міністрів України 19 квітня 2006 р. заснував академічну стипендію імені Вадима Гетьмана для студентів вищих економічних навчальних закладів денної форми навчання (починаючи з другого курсу).[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Голови Національного банку України Наступник:
Володимир Матвієнко Віктор Ющенко