Голозубинецький парк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Голозубинецький парк
Голозубинецький---парк.jpg
Розташування: село Голозубинці
Площа: 21,0 га
Заснований: 1850-ті роки

Голозубинецький парк — територія, яка є пам'яткою садово-паркового мистецтва. Розташовується на південному сході села Голозубинці Дунаєвецького району Хмельницької області. Частково парк розміщений на схилі, частково — на березі річки Студениці. Загальна площа сягає 21,0 га. Парку присвоєний заповідний статус згідно Постанови Ради Міністрів УРСР № 105 від 29.01.1960 року[1].

Історія[ред.ред. код]

1850 року Вінцент Красинський продав село Голозубинці польському поміщику та голові судів Віктору-Миколаю Скібневському гербу Слеповрон. Помістя перейшло у спадок одному з його синів — Віктору-Зігмунду, а його нащадок Віктор-Станіслав Скібнєвський став останнім власником цієї території. Його дружину звали Емілія Жураковська. На початку 1860-х років Віктор-Зігмунд розпочав будівництво палацу, створеного у класичному стилі. Місцем для будівництва був обраний схил одного з пагорбів[1]. Палац побудували невеликого розміру та прямокутної форми. Зі сторони партеру він набув вигляду одноповерхової будівлі з фасадом. Архітектором будівлі став майстер з Польщі О. Сосновський[2]. Протягом кінця 19 століття — початку 20 століття палац в Голозубинецькому парку отримав декілька прибудов, його було розширено згідно проекту реконструкції барона Гороха. Після революції 1917 року на території парку знаходився ветеринарний технікум. З 1956 по 1958 рік у Голозубинецькому парку був організований військовий шпиталь. З 1960-х років була розташовувана протитуберкульозна лікарня, яка функціонує і у 21 столітті[2]. У 21 столітті будівлю використовують як житлові приміщення, якими користуються працівники лікарні. Підвали, що мають декоративне оформлення та склади, використовуються за призначенням[1].

Опис[ред.ред. код]

На території парку знаходиться багато кам'яних порід. Є каміння різних розмірів та скелі. Рельєф парку вплинув на принципи його формування. На протилежному боці яру річки Студениці розташовується густий ліс[1]. На плескатому схилі є зелені галявини. При створенні парку були використанні різноманітні прийоми ландшафтного стилю. По різним сторонам паркових алей та доріжок зростає липа європейська, ясен звичайний та гіркокаштан звичайний. Їх діаметр стовбура більший, ніж 1 метр. Створена вікова алея сосни чорної. На її території зростає 29 дерев, їх приблизний вік — 150 років. Ще сім рослин знаходяться у різних куточках парку[3]. Їх висота від 22 до 26 метрів, діаметр стовбура від 54,2 до 68,1 сантиметрів[1]. На території парку зростають місцеві і інтродуковані породи, серед яких туя західна, липа срібляста, піон деревовидний, ялівець віргінський, модрина польська та клен цукристий. Вік дерево — 110–120 років. Кількість порід дерев, що зростають у парку, перевищує три десятки. Біля парку розташовується сад з плодовими деревами та кущами. Зростають різні сорти груш, слив, черешень, малини, кизилу, аґрусу, яблуні, смородини чорної, смородини червоної та вишні[2].На схилі парку зростає тсуга канадська. Її висота 18 метрів, діаметр стовбура 51,9 сантиметрів[3]. Збереженні двоє в'їзних воріт та мур, одні з воріт — функціонують. Для будівництва муру був використаний сірий пісковик. На території парку колись існували деревний розсадник та теплиця[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Казімірова Л. П. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва Хмельницької області/ Серія «Terra in-cognita: Хмельниччина». — Кам'янець — Подільський: ПП Мошинський В. С., 2006. — С. 44-48 —228 с.
  2. а б в Заповідні перлини Хмельниччини/під. ред. Т. Л. Андрієнко. — Хмельницький: ПАВФ «Інтрада», 2006. — С. 171–173 — 220 с.
  3. а б Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції «Хмельниччина в контексті історії України»/Ред. Кол. Баженов Л. В.(голова), Єсюнін С. М. (співголова), відповід. редактор та інші. — Хмельницький, 2012. — С. 471-473–560 с.

пис пись

Джерела[ред.ред. код]

  • Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. Збірник науково-краєзнавчих праць. Випуск V За матеріалами всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції «Дунаєвеччина в контексті історіїУкраїни», приписькасвяченої 610-ій річниці першої письмової згадки про Дунаївці і 90-річчю утворення Дунаєвецького району 20 вересня 2013 р. — Дунаївці — Кам'янець-Подільський, 2013 рік.

Посилання[ред.ред. код]