Івницький парк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Івницький парк
Один зі ставків у парку
Один зі ставків у парку
Один зі ставків у парку
50°08′35″ пн. ш. 29°02′16″ сх. д. / 50.14333000002777396° пн. ш. 29.03778000002778015° сх. д. / 50.14333000002777396; 29.03778000002778015Координати: 50°08′35″ пн. ш. 29°02′16″ сх. д. / 50.14333000002777396° пн. ш. 29.03778000002778015° сх. д. / 50.14333000002777396; 29.03778000002778015
Країна  Україна
Розташування Житомирська область,
Андрушівський район,
село Івниця
Найближче місто Андрушівка
Водні об'єкти система ставків, річка Івниця
Площа 14 гектарів
Засновано друга пол. XVIII ст.
(сучасний статус з 1972 р.)
Оператор ДП «Коростишівське ЛГ», Івницьке лісництво
Статус: пам'ятка архітектури національного значення України
Івницький парк. Карта розташування: Житомирська область
Івницький парк
Івницький парк (Житомирська область)
Мапа

CMNS: Івницький парк у Вікісховищі

І́вницький парк — парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в Україні[1]. Розташований у селі Івниця Андрушівського району Житомирської області[2].

Площа природоохоронної території 14 га. Івницький парк був оголошений парком-пам'яткою загальнодержавного значення відповідно до постанови колегії Держкомітету Ради Міністрів УРСР по охороні природи від 26 липня 1972 року № 22[3]. Зміни відносно площі паркової території відбулись згідно з Постановою Державного комітету Української РСР по екології і раціональному природокористуванню від 30 серпня 1990 року № 18. Також затверджені 15 лютого 2012 року (датований наказ № 71 Міністерства екології та природних ресурсів України про затвердження Положення про парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Івницький парк»). Перебуває у віданні ДП «Коростишівське ЛГ» (Івницьке лісництво, кв. 82)[4].

Історія[ред. | ред. код]

Ландшафтний парк побудували після 1750-х років на лівому схилі річки Ів'янка[5], в цей період його володарем був Юзеф Чернецький[6]. В 1814 році садово-парковий ансамбль перейшов у власність барона Яна Йозефа де Шодуара. У маєтку його син Станіслав разом з дружиною Люсі Крейтон створює колекцію картин, старовинних гравюр, монет та велику бібліотеку. Будує родинний склеп для першої дружини Елоїзи Ержеле, матері Максиміліана де Шодуара.

Опис[ред. | ред. код]

Залишки воріт

При заснуванні площа парку становила 37 гектарів[2]. Станом на початок 21 століття територія парку втричі скорочена. Парк розташований посеред села. З архітектурних споруд на його території залишились центральні ворота та залишки веж[2], які при побудові були стилізовані під сторожові. Господарський будинок також розміщений на території парку. На території парку є ставки[5]. Струмки поєднують ці водні об'єкти з річкою Ів'янкою. При заснуванні був створений регулярний тип садово-паркового ландшафту[2]. На території парку був палац[6], який налічував два поверхи. Ця споруда не збереглась.

У парку зростають дерева ясена звичайного, граба звичайного, вільхи чорної, клена гостролистого, липи серцелистої, гіркокаштана звичайного, ялини європейської, сосни звичайної, сосни Веймутової та в'яз[2]. Ялина звичайна була посаджена на території парку у 1950-х роках[2]. Загальна кількість видів дерев і кущів становить 45 видів. Є близько 800 дерев, які були посаджені більше 2 століть тому[5].


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Андрушівський район//Андрушівка. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 25 травня 2015. 
  2. а б в г д е Рекреаційний потенціал Прикарпаття. Історія, сучасний стан, перспективи. Випуск 4. Івано-Франківськ, 2013 рік. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 25 травня 2015. 
  3. Про затвердження Положення про парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Івницький парк". Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 25 травня 2015. 
  4. Природно-заповідний фонд Житомирської області//Природно-заповідний фонд України. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 25 травня 2015. 
  5. а б в Історія села Івниця Андрушівського району. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 25 травня 2015. 
  6. а б Івницький палац//Фото Житомир. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 травня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]