Голоскевич Григорій Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Голоскевич Григорій Костянтинович
Григорій Голоскевич.png
Народився 4 листопада 1884(1884-11-04)
с. Супрунківці, нині Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, Україна
Помер 1935
Тобольськ, Омська область, Російська РФСР, СРСР
Місце проживання Рига, Санкт-Петербург, Київ
Країна Flag of the Ukrainian State.svg УНР, СРСР СРСР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність науковець
Alma mater Подільська духовна семінарія (1905) і Імператорський Санкт-Петербурзький університетd (1911)
Галузь мовознавство
Заклад ВУАН
Відомий завдяки: укладач першого орфографічного словника української мови (1914)

CMNS: Голоскевич Григорій Костянтинович у Вікісховищі

Григо́рій Костянти́нович Голоске́вич (4 листопада 1884, село Супрунківці, Ушицький повіт, Подільська губернія — 1935, Тобольськ, РРФСР) — український мовознавець, громадський діяч, член Української Центральної Ради. Репресований більшовицькою владою.

Голоскевич був автором праць з діалектології Поділля та автором Правописного словника, що вперше вжив скрипниківку.

Життєпис[ред. | ред. код]

Григорій Голоскевич народився в селі Супрунківцях, нині Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, Україна (тоді Кам'янецького повіту, Подільська губернія, Російська імперія). Був сином священика Костянтина Степановича Голоскевича, який закінчив Волинську духовну семінарію та в 1883—1888 роках був священиком у селі Супрунківці. У 1888 року його перемістили в село Рункошів, а звідти у 1898 в село Бодачівка Ушицького повіту; до 1905 року був благочинним 2 Ушицького округу.

Григорій закінчив 1899 року Приворотське духовне училище, 1905 року Подільську духовну семінарію в Кам'янці-Подільському (входив до напівлегального українського гуртка Володимира Чехівського). Після цього один рік працював учителем у селі Чорнокозинці в двокласній церковно-вчительській школі.

Навчався у 1906—1911 роках на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету. Був учнем академіка Олексія Шахматова, належав до керованої ним лінгвістичної секції гуртка українознавства при університеті. Досліджував говірки Поділля (розвідку про них опубліковано в академічному збірнику). Один з провідників українського національного руху у Петрограді.

Учителював у Ризі (1911—1913), Петербурзі (1913—1917), Києві (до 1918). Від 1918 року працював у ВУАН.

Голоскевича заарештовано 17 серпня 1929. Вироком особливого складу Верховного суду УРСР від 19 квітня 1930 року за участь у діяльності контрреволюційній організації «Спілка визволення України» засуджено до п'яти років позбавлення волі. Ув'язнення відбував у Ярославльській в'язниці, потім висланий у Тобольськ, де загинув за нез'ясованих обставин, за деякими даними — вкоротив собі віку[джерело?]. Реабілітовано 11 серпня 1989 року.

Правописний словник[ред. | ред. код]

Палітурка дванадцятого видання Правописного словника, 1994

Голоскевич є укладачем Правописного словника - першого правописного словник української мови, який використовував скрипниківку. Перед появою цього 40 тис. словника Голоскевич вже випустив шість видань цього правописного словника під назвою tba (перше видання 1914 року, Петроград: ?, шосте – 1926 року, Київ: ДВУ), однак ці старіші словники містили набагато меншу кількістю слів та не використовували скрипниківський правопис. Оріґінальна 30 тис. версія видання правописного словника була неодноразово перевидана: перше перевидання вийшло у 1952 в Нью-Йорку. Вийшла також доповнена редакція у 1931 році Овсія Ізюмова, де Ізюмов додав близько 20 тис. слів, піднявши загальну кількість слів у словнику до 60 тис.

Див. також[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Києві існує вулиця Григорія Голоскевича[1].

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]