Груповий добір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Груповий добір (відбір) — окремий випадок природного добору, при якому відбувається диференційоване виживання цілих популяцій, що відбувається при вимиранні інших популяцій того ж виду. Термін введений В. К. Вінн-Едвардсом (англ. Wynne-Edwards V.C.)[1][2] в 1962 році.

З генетичної точки зору при груповому доборі деякий алель гену може зафіксуватися або поширитися в групі особин, даючи їй еволюційну конкурентну перевагу по відношенню до інших груп особин того ж виду.

Груповий добір у вузькому розумінні: діє на групи популяційної природи — деми, ценопопуляції, локальні популяції.

Груповий добір у широкому розумінні: може діяти на групи особин дуже різної природи — популяції, клони, сімї, соціальні групи тощо. Включає різні механізми, у тому числі і родинний добір.

Розвиток поняття[ред.ред. код]

І. І. Шмальгаузен (1946, 1969) показав, що вимирання цілих популяцій не веде до прогресивної еволюції тих, які вижили, оскільки у них при цьому не виробляються нові адаптації. У кращому випадку, вимирання тієї або іншої популяції може сприяти утворенню хіатуса — перерви поступової мінливості ознак при припиненні потоку генів між популяціями, які межують з вимерлими. Дійсно, вимирання карасів, які мешкають в ставку, що пересох, ніяк не відбивається на адаптації карасів, які мешкають у непересохлих ставках.

До аналогічного висновку в 1976 р. прийшов відомий американський мірмеколог Е. Уілсон при розгляді іншого аспекту проблеми групового відбору: питання про те, як виникають групові адаптації[3].

Термін введений В. К. Вінн-Едвардсом (Wynne-Edwards V.C.) в 1962 році. Спочатку він пов'язував груповий відбір з процесом з процесом вибіркового виживання окремих популяцій, який веде до збільшення пристосованості виду та його розквіту. Однак, груповий добір у своїй основі, має індивідуальний добір. Більше того, груповий відбір слабше індивідуального з наступних причин:

  • плодючість та смертність особин набагато більше ніж груп особин;
  • генетична мінливість особин набагато більша ніж груп особин;
  • кореляція між ознаками та репродуктивним успіхом особин набагато більше, ніж у груп особин.

• Усі ці причини обумовлюють набагато більшу, ніж групову, індивідуальну пристосованість, пластичність та адаптаційну здатність.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Wynne-Edwards, V.C. (1962). Animal Dispersion in Relation to Social Behaviour. Edinburgh: Oliver & Boyd.
  2. Wynne-Edwards, V.C. (1986) Evolution Through Group Selection, Blackwell. ISBN 0-632-01541-1
  3. Груповий добір(рос.)