Хронологія еволюції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Хроноло́гія еволю́ції — датування еволюційних подій. Тут перелічено основні події історії життя на Землі (див. також статті «Історія Землі» й «Геохронологічна шкала»). Наведені дати приблизні й при появі нових знахідок можуть змінюватися (зазвичай у бік збільшення віку).

Докладна хронологія[ред.ред. код]

  • Ma («мегааннум») — «мільйонів років тому», ka — «тисяч років тому» і рт— «років тому».
  • Вимирання із «Великої п'ятірки» відмічені символом .
  • Посилання виду [Доп. №] містять додаткові зауваження чи інформацію.

Гадейський еон[ред.ред. код]

4,6 — 4,0 мільярдів років тому

Розпочався з формування нашої планети.

Час

(млрд років тому)

Подія
4,6 Із акреційного диску, який обертається навколо Сонця, формується планета Земля.
4,5
Одна «петля» орбіти займає один рік. Земля зображена нерухомою (обертається система відліку)

Згідно з панівною теорією гігантського зіткнення, Земля зіштовхується з планетою Тейя.[1][Доп. 1] Тейя сформувалася в точці Лагранжа L4 чи L5. Коли її маса досягла 10% від земної,[2] гравітаційні пертурбації від планет призводять до того, що Тейя залишає стабільну лагранжеву орбіту і зрештою стикається з Землею.[2] В результаті велика частина її речовини разом із частиною речовини земної мантії були викинуті на орбіту навколо молодої Землі. З цих уламків утворився прото-Місяць, що обертався по орбіті радіусом близько 60 000 км. Від удару Земля отримала різкий приріст швидкості обертання (один оборот за 5 годин) і помітний нахил осі обертання. Місяць набув круглої форми за час від одного до ста років після зіткнення.[3] Гравітація Місяця стабілізує вісь обертання Землі й створює умови для виникнення життя.[Доп. 2] Але деякі дані свідчать, що Місяць міг сформуватися значно пізніше, приблизно 4,36 млрд років тому.[4]

4,1 Поверхня Землі охолоджується достатньо, щоб затверділа кора. Формуються земна атмосфера та океани.[Доп. 3] Відбувається випадіння поліциклічних ароматичних вуглеводнів[5] і утворення по краях океанічних плато сульфідів заліза, що могло призвести до РНК-світу конкуруючих органічних структур.[6]
4,5 — 3,5 Виникнення життя[7], що, можливо, взяло початок від молекул РНК, здатних самовідтворюватись.[8][9] Відтворювання цих організмів вимагало ресурсів: енергії, простору і крихітної кількості матерії. Їх незабаром стало не вистачати, що призвело до суперництва і природного добору, який вибирав ті молекули, які були ефективніші у відтворенні. Потім основною відтворюваною молекулою стала ДНК. Архаїчний геном невдовзі розвинув внутрішні мембрани, які надали стабільне фізичне і хімічне середовище для сприятливішого розвитку надалі, створивши протоклітини.[10][11][12]
3,9 Пізнє важке бомбардування — час максимальної частоти падінь метеоритів на внутрішні планети. Це могло б знищити будь-яке тодішнє життя, однак не виключено, що в гідротермальних джерелах під поверхнею землі могли вижити деякі мікроби (термофіли);[13] чи навпаки, метеорити могли занести життя на Землю.[14][Доп. 4]
3,9 — 2,5 Виникають клітини, схожі на прокаріотів.[15] Ці перші організми — хемотрофи. Використовуючи діоксид вуглецю як джерело вуглецю, вони окислюють неорганічні матеріали, щоб отримати енергію. Пізніше прокаріоти розвивають гліколіз, набір хімічних реакцій, що вивільняє енергію з органічних молекул, таких як глюкоза, і зберігають її в хімічних зв'язках АТФ (аденозинтрифосфат). Гліколіз (і АТФ) продовжують використовуватися майже всіма організмами і понині.[16][17]

Архейський еон[ред.ред. код]

4000 — 2500 млн років тому

Час

(млн років тому)

Подія
3500
Кладограма, що пов'язує основні групи живих організмів з останнім спільним предком (коротка лінія в центрі).

Час життя останнього універсального спільного предка[18][19]; відбувається розділення на бактерії і археї.[20]

Бактерії розвивають примітивні форми фотосинтезу, які спочатку не виробляють кисень.[21] Ці організми виробляють АТФ (нуклеотид, який грає виключно важливу роль в обміні енергії і речовин) за допомогою електрохімічного градієнту, в спосіб, який досі використовують фактично всі організми.

3400 В викопних шарах з'являються перші скам'янілості мікробів, метаболізм яких використовував сірковмісні сполуки[22][23].
3000-2700 З'являються фотосинтезуючі ціанобактерії; вони використовують воду як відновник, виробляючи в результаті кисень як відходи.[24] Більшість останніх досліджень, однак, говорять про пізніший час — 2700 млн років. На початковій стадії кисень окислює залізо, розчинене в океанах, створюючи залізну руду. В атмосфері істотно підвищується концентрація кисню, отруйного для багатьох видів бактерій. Місяць все ще дуже близько до Землі і викликає припливи висотою до 300 метрів, а на поверхні постійно дмуть ураганні вітри. Можливо, таке потужне перемішування навколишнього середовища простимулювало еволюційні процеси.

Протерозойський еон[ред.ред. код]

2500 — 541 млн років тому

Найтриваліший еон історії Землі почався зі зміни загального характеру атмосфери.

Протерозой поділяється на три ери: палеопротерозой (2500–1600), мезопротерозой (1600–1000) і неопротерозой (1000–541).

Час

(млн років тому)

Подія
Біля 2400

Відбувається киснева катастрофа — глобальна зміна складу атмосфери Землі. Анаеробні організми виробляють кисень, який, реагуючи з залізом, утворює магнетит (Fe3O4, оксид заліза). Цей процес вичистив залізо з океанів. Після окислення заліза та інших здатних до цього речовин кисень почав накопичуватися в атмосфері.

Біля 1850

З'являються клітини, які містять ядро — еукаріоти.[25][26] Еукаріотична клітина містить органели, які виконують різні функції і оточені мембраною. За теорією симбіогенеза, деякі органели, наприклад мітохондрії або хлоропласти (що грають роль «живих електростанцій», виробляючи АТФ) виникли від прокаріотів шляхом симбіозу. Спочатку ці органели були окремими організмами, симбіонтами, які співіснували з іншими клітинами і допомагали здійснювати їм деякі функції[27]. Згодом вони були захоплені своїми господарями, поступово втратили здатність до самостійного існування і перетворилися на органоїди (органели). Перехід клітин до виробництва енергії з використанням мітохондрій став еволюційної революцією, оскільки дозволив подальший розвиток ядерних клітин і ускладнення їх внутрішньої структури.[28]

Біля 1200

У червоних водоростей вперше виникає статеве розмноження, збільшуючи швидкість еволюції.[29]

1200

Розвиваються перші багатоклітинні організми, які в основному складаються з колоній клітин обмеженої складності. Поява червоних водоростей у викопних шарах.[30] З'являються перші неморські еукаріоти.[31][32]

1060—760

Вперше з'являються гриби.[33][34]

850—630

Могло відбутися глобальне зледеніння.[35][36] Думки вчених про те, збільшило чи зменшило це розмаїття видів і швидкість еволюції, розділяються[37][38][39].

580—500

Едіакарська біота — перша стадія складного багатоклітинного життя[Доп. 5] Це були дивні довгасті здебільшого нерухомі організми, які формою нагадували листя. Викопні сліди, залишені по всьому світу, показують їх явну двосторонню (білатеральну) симетрію. Багато в чому вони лишаються загадковими[40][7].

Окрім симетрії у сприггіни намітилася «голова», утворена першими двома сегментами, і основне «тіло», що звужується до «хвоста». Ці риси будуть повторюватися у багатьох складних організмів. Перше свідчення про статеве розмноження у тварин — Funisia[41], а також перші викопні свідоцтва появи зубів, травного тракту і ануса у Markuelia[42].

580—540

Запаси атмосферного кисню дозволяють сформуватися озоновому шару[43]. Він блокує ультрафіолетове випромінювання, дозволяючи організмам вийти на суходіл[43]. Перші ознаки існування реброплавів. У 2008 році було описано викопне безхребетне Eoandromeda, яке існувало 580 млн років тому. Однак деякі вчені відносять його до царства Vendobionta.[44] Перші викопні свідоцтва морських губок та коралових поліпів (корали та актинії).

Фанерозойський еон[ред.ред. код]

Від 541 млн років тому дотепер

Палеозойська ера[ред.ред. код]

541–252 млн років тому

Палеозой поділяється на ранній: кембрій (541–485), ордовик (485–444), силур (444–419)

і пізній: девон (419–359), карбон (359–299) і перм (299–252).

Час

(млн років тому)

Подія
540-500

Кембрійський вибух — відносно швидка (всього за кілька мільйонів років) поява в палеонтологічному літописі більшої частини сучасних біологічних типів[45][46], супроводжуване значним збільшенням видового різноманіття в інших, включаючи тварин, фітопланктон і кальціомікробів. [Доп. 6]

Відбувається значна диверсифікація живих істот в океанах: хордові, членистоногі (наприклад, трилобіти та ракоподібні), голкошкірі, молюски, плечоногі, форамініфери, радіолярії та інші.

Знадобилося 3 мільярди років для появи багатоклітинних організмів, але всього 70—80 мільйонів років для того, щоб швидкість еволюції зросла на порядок (за співвідношенням швидкості вимирання і виникнення нових видів)[47] і спричинила основну частину сьогоднішнього видового розмаїття[48]

530

Перші викопні відбитки слідів на землі датуються 530 млн років і вказують на те, що ранні тварини досліджували сушу ще до появи там рослин.[Доп. 7]

525

Найбільш ранні граптоліти.

510

Перші головоногі (наутилоїдеї) і панцирні молюски.

505

Сланці Берджес (Burgess Shale) — перше відоме багате місцезнаходження скам'янілостей кембрійських тварин. Там було знайдено десятки тисяч зразків. Більшість з цих тварин мали дивну і ні на що не схожу будову як, наприклад, п'ятиока Opabinia, м'якотіла Wiwaxia з відростками-шипами на спині, перший великий хижак на землі[49] Anomalocaris («незвичайна креветка»), що довго «ховався» від дослідників, чи одна з найзагадковіших копалин, Hallucigenia sparsa, назва якій була дана за «дивний вигляд, який ніби з'явився з сну»[50][51]. Зовнішній вигляд і походження багатьох цих істот залишаються предметом суперечок.

У сланцях Берджес іноді зберігаються навіть відбитки м'яких тканин, що зробило їх одним з найвідоміших місцезнаходжень[52] і найкращим у своєму роді.[53]

485

Перші безщелепні хребетні зі справжніми кістками.

450

На суші з'являються норки двопарноногих, а в морі — конодонти та морські їжаки.

443,7

Ордовицьке вимирання, в результаті якого вимерло понад 60% морських безхребетних,[54][55] включаючи дві третини всіх родин брахіопод та мохуваток.[Доп. 8]

440

Давні панцирні безщелепні: гетеростраки, галеаспіди та пітуріаспіди.

434

Перші наземні рослини,[Доп. 9] які пішли від зелених водоростей.[Доп. 10] Рослини супроводжували гриби, які могли допомагати їм завойовувати суходіл за допомогою симбіозу.

428

Перше викопне свідоцтво сухопутного членистоногого.[49]

420

Ранні променепері риби, панцирні павуки (Trigonotarbida) і сухопутні скорпіони.

410

Перші ознаки появи зубів у риб. Найбільш ранні наутиліди (Nautilida), плауноподібні і тримерофіти (Trimerophytophyta).

407

Перша викопна деревина. Рослини діаметром близько 3-5 сантиметрів, імовірно, були предками лігнофітів (lignophytes)[56][57]

395

Перші лишайники та харові водорості (найближчі родичі земних рослин). Ранні косарики, кліщі, шестиногі (коллемболи) і амоніти.

374

Девонське вимирання знищує близько 19% родин і 50% родів.[58] Воно стає одним із найбільших вимирань в історії земної флори та фауни. Зникають майже всі безщелепні.

363

На початок кам'яновугільного періоду Земля починає скидатися на сучасну. Комахи вже повзають по суші і скоро попрямують у небо; в океанах плавають акули — найкращі хижаки,[Доп. 11] а рослини, які розсипають насіння, вже покрили земну твердь, і вже скоро виростуть і розростуться перші ліси. Чотириногі тетраподи потроху адаптуються до світу, який змінився, і, окупуючи суходіл, починають вести сухопутний спосіб життя.

360

Перші краби та папоротевидні. На землі домінують насіннєві папороті.

350

Перші великі акули, химерові і міксини.

340

Диверсифікація земноводних.

330

Перші хребетні-амніоти — палеотіріс (Paleothyris).

320

Синапсиди відокремлюються від завропсид (рептилій) ближче до кінця кам'яновугільного періоду.[59] Поява самого древнього викопного бурштину.[60][61] Його унікальні властивості дозволяють зберігати частини організмів, які не залишають слідів у скам'янілостях.[62]

312

Поява найдревнішого на сьогодні відбитка тіла комахи, предка одноденки.[63]

305

Найбільш ранні рептилії-діапсиди (наприклад, петролакозаври (Petrolacosaurus)).

280

Найперші жуки (твердокрилі). Насіннєві рослини і хвойні дерева набувають різноманітності, в той час як лепідодендралії (Lepidodendrales) і сфенопсиди поступово вимирають. Збільшується видове розмаїття земноводних (темноспондильні) і пелікозаврів. В океанах з'являються перші гелікопріони.[64]

251,4

Масове пермське вимирання знищує понад 90-95% морських видів. Наземні організми постраждали не так сильно як морська біота. Таке своєрідне «розчищення столу» могло призвести до майбутнього видового розмаїття, однак буде потрібно приблизно близько 30 мільйонів років, щоб життя на Землі повністю відновилося.[65]

Мезозойська ера[ред.ред. код]

Від 252,2 до 66,0 млн років тому

Поділяється на три геологічних періоди: тріас (252,2 — 201,3), юра (201,3 — 145,0) і крейда (145,0 — 66,0).

Час

(млн років тому)

Подія
251,4

Починається Мезозойська морська революція en:Mesozoic Marine Revolution: множиться кількість хижаків і вони все більше тиснуть на малорухомі види морських істот. Здобич, у свою чергу, пришвидшує адаптацію.

245

Найбільш ранні іхтіоптеригії.

240

Зростає видове розмаїття гомфодонтних цинодонтів і ринхозаврів.

230

Перші динозаври.

225

Перші серцевидкові двостулкові, видоутворення у саговникоподібних, беннетитових і хвойних. Перші костисті риби.

220

Ліси голонасінних домінують на суші; травоїдні досягають гігантських розмірів і набувають довгий кишечник, необхідний для кращого перетравлення рослин, бідних поживними речовинами. Перші двокрилі та черепахи (одонтохеліси). Перші динозаври целофізоїди.

215

Перші ссавці (наприклад еозостродон, Eozostrodon). Невелика кількість видів хребетних вимирає.

200

Перше достовірне свідчення появи вірусів (принаймні, групи джемінівірусів, Geminiviridae).[Доп. 12] Великі вимирання серед наземних хребетних, зокрема, великих земноводних. З'являються найраніші види анкілозаврів.

199,6

Тріасове вимирання знищує всіх конодонтів[66], що становили 20% від всіх морських родин, всіх широко поширених круротарзів, багатьох земноводних і останніх терапсид. Зникає щонайменше половина відомих на сьогодні видів, що жили на Землі в той час. Ця подія звільняє екологічні ніші і дозволяє динозаврам почати домінувати на суші. Тріасове вимирання пройшло менше ніж за 10 000 років, безпосередньо перед тим як Пангея почала розпадатися на частини.

195

Перші птерозаври дорігнатуси (Dorygnathus). Перші динозаври-завроподи. Збільшення видового різноманіття маленьких птахотазових динозаврів: гетеродонтозаврід, фаброзаврід (Fabrosauridae) і сцелідозаврід.

190

Пліозаври з'являються в скам'янілостях. Перші метелики (археолепіси, Archaeolepis), раки-самітники, сучасні морські зірки, неправильні морські їжаки, двостулкові корбуліди (Corbulidae) і мохуватки (tubulipore bryozoans). Масштабний розвиток губкових рифів.

176

Перші стегозаври.

170

Найперші саламандри, тритони, кріптоклідіди і еласмозавріди (Elasmosauridae) (плезіозаври), і ссавці кладотерії. Цинодонти вимерли, тоді як видів завроподів стало більше.

165

Перші скати і двостулкові гліцімерідіди (Glycymerididae).

161

У палеонтологічному літописі з'являються цератопси (йінлонг, Yinlong).

160

Перший плацентарний ссавець Juramaia sinensis («юрська мати з Китаю»), предок всіх вищих тварин і людини, виявлений у провінції Ляонін, Китай.[67][68]

155

Перші комахи, що ссуть кров (мокреці), рудистові двостулкові і хейлосомні мохуватки. В палеонтологічному літописі з'являється археоптерикс, один із перших птахів[Доп. 13], а також ссавці триконодонтиди і симметродонти. Збільшилось розмаїття у стегозаврів (Stegosauria).

130

Зростання різноманітності покритонасінних (квіткових рослин): вони розвивають спеціальні структури, які залучають комах та інших тварин, щоб з їх допомогою забезпечувати запилення.[Доп. 14] Така інновація викликала бурхливий еволюційний розвиток через коеволюцію. Перші прісноводні пеломедузові черепахи.

115

Перші однопрохідні ссавці.

110

Перші гесперорнісоподібні і зубасті ниряючі птахи. Перші двостулкові родин Limopsidae, Verticordiidae та Thyasiridae.

106

У палеонтологічному літописі з'являється спинозавр, найбільший тероподний динозавр.

100

Найперші бджоли. Викопний рід Мелітосфекс (лат. Melittosphex) вважається «вимерлою гілкою збирачів пилку з надродини Apoidea, дочірньої до сучасних бджіл», і датується нижньою крейдою.[69]

90

Вимирання іхтіозаврів. Найранніші змії і двостулкові нукуланіди. Значна диверсифікація у ангіоспермів: магноліїд, розид, гамамелісових, однодольних і імбиря. Найперші екземпляри кліщів.

80

Перші мурахи (сфекомірма Фрея)[70][71] і терміти.

70

Збільшення видового розмаїття у багатогорбозубих ссавців. Перші двостулкові родини Yoldiidae.

68

У викопних шарах з'являється тиранозавр, найкрупніший наземний хижак Північної Америки. Перші види трицератопсів.

Кайнозойська ера[ред.ред. код]

Від 66,0 мільйонів років тому і дотепер

Кайнозой поділяється на палеоген (66 — 23,0), неоген (23,0 — 2,6) і четвертинний період (2,6 — наш час).

Час Подія
65,5 Ma

На півострові Юкатан впав 10-кілометровий астероїд, створивши кратер розміром 180 км і спричивши цунамі заввишки 50—100 метрів. Енергія падіння склала 100000 гігатон в тротиловому еквіваленті. Крім очевидних катастрофічних наслідків у вигляді ударної хвилі і цунамі, це зіткнення викинуло в атмосферу на значну висоту багато пилу й сірки. Ці частинки могли осідати близько року, що зменшило в цей період кількість сонячної енергії, яка досягає земної поверхні, на 10-20%.[72] Існують припущення, що удар прийшовся на великі поклади нафти і вона, потрапивши в повітря, вибухнула, що пояснює наявність крихітних вуглецевих сфер діаметром близько 50 мікрометрів у відкладах цього періоду.[73]

Існують гіпотези, що це падіння було лише одним із кількох, на що вказує наявність кратеру Шива біля Індії та Бовтиського кратеру в Україні.[74] Падіння великого тіла поруч з Індією могло спричинити виверження трапів Деканського плато.[75] Приблизно в ту ж епоху і виникає потужний вулканізм в Індії, що сильно і дуже швидко змінює клімат Землі і ставить динозаврів на грань загибелі.[76]

Ланцюг цих подій призводить до крейдового вимирання, яке знищило близько половини всіх видів тварин, включаючи мозазаврів, птерозаврів, плезіозаврів, амонітів, белемнітів, рудистових і іноцерамідових двостулкових, більшу частину планктонних форамініфер і всіх динозаврів, виключаючи їх нащадків — птахів.[77]

Від 65 Ma

Швидко поширюються хвойні і гінкгові у високих широтах, а також ссавці, які стають домінантним класом. З'являються перші псаммобіїди. Швидко зростає кількість видів мурах.

63 Ma

Еволюціонування креодонтів, важливої ​​групи м'ясоїдних ссавців.[78]

60 Ma

Диверсифікація великих нелітаючих птахів. З'являються перші справжні примати, а також перші двостулкові семеліди, неповнозубі, хижі, комахоїдні ссавці і сови. Стають численними предки м'ясоїдних ссавців (міациди).

56 Ma

Гасторніс, великий нелітаючий птах, з'являється у викопних шарах і стає надхижаком свого періоду.

55 Ma

Підвищується розмаїття груп сучасних птахів (перші співочі птахи, папуги, гагари, серпокрильці, дятли, перший кит Himalayacetus), найранніші гризуни, зайці, броненосці, поява сирен, хоботних, непарнокопитних і парнокопитних ссавців в викопних рештках. Збільшується розмаїття квіткових рослин. З'являється одна з давніх оселедцевих акул, рання акула-мако (лат. Isurus hastalis).

52 Ma

З'явилися перші кажани (Onychonycteris)[79].

50 Ma

Вершина розмаїття динофлагелят і наноскам'янілостей (nanofossils), зростання розмаїття у двостулкових Pholadomyoida і гетерокон. З'являються бронтотериди, тапіри, носорогові і верблюди. Зростає розмаїття приматів.

40 Ma Виникають сучасні форми метеликів і молей. Вимирають гасторніси. Базилозавр, один з перших гігантських китів, з'являється в скам'янілостях.
37 Ma

Перші хижаки німравіди[80] («несправжні шаблезубі») — ці види не мають стосунку до сучасних видів кішок.

35 Ma

Злаки розвиваються з квіткових і луки починають бурхливо рости і ширитися. Незначне збільшення розмаїття холодостійких остракод і форамініфер, а також значне вимирання черевоногих (равликів), плазунів і земноводних. Починають з'являтися групи багатьох сучасних ссавців: перші гліптодонти, гігантські лінивці, собаки, пекарієві, а також перші орли і соколи. Розмаїття у зубатих і вусатих китів.

33 Ma

Поява тилацинід (баджцинус, Badjcinus).[81]

30 Ma

Перші вусоногі та евкаліпти, вимирання ембрітоподових і бронтотеріевих ссавців, найраніші кабани та кішки.

28 Ma

У викопних шарах з'являється парацератеріум, найбільший сухопутний ссавець, що коли-небудь жив на Землі.

25 Ma

Перші олені.

20 Ma

Перші жирафи і гігантські мурахоїди, збільшення розмаїття у птахів.

15 Ma

У викопних шарах з'являються мастодонти, перші порожнисторогі і кенгуру. Збільшення різноманітності Австралійської мегафауни.

10 Ma

Луки й савани міцно зайняли своє місце на землі. Збільшення різноманітності комах, особливо мурах та термітів. У коней збільшуються розміри тіла і розвиваються передні верхні зуби. Значне збільшення різноманітності у лугових ссавців і змій.

6,5 Ma

Перший гомінін (сахельантроп).[82]

6 Ma

Диверсифікація у австралопітекових (оррорін, ардипітек)

5 Ma

Перші деревні лінивці та бегемоти, різноманітність у лугових травоїдних, великих м'ясоїдних ссавців, нірних гризунів, кенгуру, птахів і малих м'ясоїдних. Стерв'ятники (Vultures) набирають у розмірах. Зменшення кількості непарнокопитних ссавців, вимирання м'ясоїдних німравід.

4,8 Ma

У палеонтологічному літописі з'являються мамонти.

4 Ma

Еволюція австралопітеків. З'являється ступендеміс (Stupendemys), стаючи найбільшою прісноводною черепахою.

3 Ma

Великий міжамериканський обмін, коли різні наземні і прісноводні фауни мігрують між Північною і Південною Америкою. Броненосці, опосуми, колібрі та вампірові кажани заселяють Північну Америку, в той час як тапіри, шаблезубі кішки (saber-toothed cats) і олені мігрують до Південної Америки. З'являються перші короткоморді ведмеді (арктодус).

2,7 Ma

Еволюція парантропів.[82]

2,5 Ma

З'являються перші види смілодонів.

2 Ma

У палеонтологічному літописі з'являються перші види роду людей (лат. Homo).[82] У високих широтах відбувається диверсифікація хвойних. В Індії з'являється ймовірний предок великої рогатої худоби тур.

1,7 Ma

Вимирання австралопітекових.

1,6 Ma

Дипротодон, найбільше відоме сумчасте, яке коли-небудь існувало на Землі, з'являється у викопних шарах.[83] Цей представник Австралійської мегафауни проіснував приблизно півтора мільйона років і вимер близько 40 000 до н. е.

1,2 Ma

Еволюція людини-попередника (лат. Homo antecessor). Вимирають останні популяції парантропів.

600 ka

Еволюція гейдельберзької людини (лат. Homo heidelbergensis).

350 ka

Еволюція неандертальців.

300 ka

В Азії вимирають гігантопітеки, гігантські родичі орангутанів.

200 ka

В Африці з'являється анатомічно сучасна людина.[84][85][86] Близько 50 000 років тому вона почала колонізацію інших континентів, заміщаючи неандертальців в Європі та інших гомінін в Азії.

73,5 ka

Виверження вулкана Тоба, яке призвело до різкого скорочення чисельності різних видів живих істот, включаючи людину. Населення Землі знизилося приблизно до 10 000 (або навіть до 1000) пар, що створило в еволюції людини ефект пляшкового горла. Деякі дослідники вважають, що після виверження відбулося глобальне похолодання, яке тривало близько 1000 років.

41 ka

Денисівська людина живе в великій печері на території, яка населена також неандертальцями і сучасними людьми. Ії еволюційне розходження з неандертальціями сталося близько 640 тис. років тому.[87]

40 ka

Вимирають останні відомі гігантські варани (мегаланії).

33 ka

Перші викопні свідоцтва одомашення собаки.[88]

30 ka Вимирання неандертальця.
15 ka Останній з волохатих носорогів (лат. Coelodonta) вмирає.
11 ka Гігантські короткоморді ведмеді (арктодуси) зникають із Північної Америки разом із останніми гігантськими лінивцями. В Північній Америці вимирають усі коневі.
10 ka

Настає епоха голоцену[89], одразу після останнього льодового максимуму. Останні материкові популяції волохатого мамонта (лат. Mammuthus primigenius) вимирають, так само як і останні смілодони.[80]

6 ka

Маленькі популяції американських мастодонтів вимирають в областях Юти і Мічігану.

4,5 ka

На острові Врангеля зникають останні особини карликового підвиду шерстистого мамонта.

384 рт

Вимирають останні тури (лат. Bos primigenius).[90]

65 рт

7 вересня 1936 року в Тасманійському зоопарку помирає останній сумчастий вовк.[91][92][93]

Див. також[ред.ред. код]

Доповнення[ред.ред. код]

  1. Робота групи вчених 2011 року каже, що шанси на утворення в планетній системі планети з масою як мінімум в половину земної, і в якої є супутник з масою не менше половини маси Місяця, близькі до 1/12. Lenta.ru, BBC News, DOI:10.1016/j.icarus.2011.05.025
  2. «Через те, що Місяць допоміг стабілізувати нахил земної осі, клімат Землі перестав коливатися від одних екстремальних умов до інших. Без такої стабілізації різкі сезонні зміни клімату, швидше за все, знищили б навіть найбільш пристосовані форми життя.» Making the Moon Astrobiology Magazine. (URL accessed on August 7, 2010)
  3. «Однак, як тільки Земля досить охолола, десь в перші 700 мільйонів років свого існування, в атмосфері почали формуватися хмари і Земля увійшла в нову фазу розвитку.» How the Oceans Formed (URL accessed on January 9, 2005)
  4. «У періоді між 4,5 та 3,8 мільярдами років тому в Сонячній системі не було жодного місця, безпечного від величезного арсеналу астероїдів і комет, які залишилися від формування планет. Сліп і Занл порахували, що, найімовірніше, Землю періодично бомбардували об'єкти розміром до 500 кілометрів.» Geophysicist Sleep: Martian underground may have harbored early life (URL accessed on January 9, 2005)
  5. Прості багатоклітинні організми, такі як червоні водорості, розвинулися вже 1 200 мільйонів років тому.
  6. До цього більшість організмів були простими: складалися з індивідуальних клітин, які утворювали колонії. 610 000 000 років тому з'явилася аспіделла, але не чітко не зрозуміло, чи є вона складною формою життя. Joseph G. Meerta, Anatoly S. Gibsherb, Natalia M. Levashovac, Warren C. Gricea, George D. Kamenova and Alexander B. Ryabinin. Glaciation and ~ 770 Ma Ediacara (?) Fossils from the Lesser Karatau Microcontinent, Kazakhstan // Gondwana Research. — 2011. — Vol. 19, no. 4. — P. 867-880. — DOI:10.1016/j.gr.2010.11.008..
  7. «Найдавніші викопні сліди, коли-небудь знайдені на землі, говорять нам про те, що тварини могли вибити рослини з природної ніші первісних морів. Істоти розмірами з лобстер і схожі на багатоніжку або слимака, такі як протихніти (Protichnites) і клімактихніти (Climactichnites) залишали сліди, вибираючись з океанів і розповзаючись по піщаних дюнах приблизно 530 мільйонів років тому. Попередні викопні сліди показували, що тварини вибралися на сушу тільки 40 мільйонів років тому.» Найдавніші викопні відбитки слідів на землі
  8. Можливою причиною став рух Гондвани до області південного полюса, що призвело до глобального похолодання, заледеніння і падіння рівня світового океану, що послідувало за ним
  9. «Найдавніші викопні відкривають еволюцію безсудинних рослин від середини до пізнього ордовицького періоду (~ 450–440 Ma) на прикладі викопних спор.» Transition of plants to land
  10. «Наземні рослини походять від харових водоростей, про що говорять певні спільні морфологічні й біохімічні риси.» The first land plants
  11. Сліди предків акул зустрічаються за 200 мільйонів років до появи слідів найперших динозаврів. Introduction to shark evolution, geologic time and age determination
  12. «Віруси майже всіх основних груп організмів: тварин, рослин, грибів, бактерій і архей — можливо, розвинулися разом зі своїми носіями ще в морях, враховуючи те, що більша частина еволюції на нашій планеті відбувалася там. Це також означає, що віруси, швидше за все, прийшли з води, разом зі своїми різноманітними носіями, під час успішних хвиль колонізації ними суші.» Origins of Viruses (URL accessed on January 9, 2005)
  13. Ймовірно, археоптерикс не був предком сучасних птахів, а лише представником бічної гілки ящерів, яка не досягла еволюційного успіху. http://lenta.ru/articles/2011/07/29/archaeopteryx/
  14. Найдавніший викопний відбиток квіткової рослини, найраніший повний евдікот Leefructus mirus, відноситься до періоду 123–126 млн років Вчені знайшли давню квіткову рослину

Примітки[ред.ред. код]

  1. Науковці вперше визначили вік Місяця
  2. а б Belbruno, E.; J. Richard Gott III (2005). Where Did The Moon Come From?. The Astronomical Journal 129 (3). с. 1724–1745. arXiv:astro-ph/0405372. Bibcode:2005AJ....129.1724B. doi:10.1086/427539. 
  3. Planetary Science Institute page. Hartmann and Davis belonged to the PSI. This page also contains several paintings of the impact by Hartmann himself.
  4. Вчені омолодили Місяць на сотні мільйонів років
  5. *The 'PAH World'
  6. RNA duplicating RNA, a step closer to the origin of life
  7. а б Михайлова И.А., Бондаренко О.Б. Палеонтология. — 2-е, переработанное и дополненное. — Издательство МГУ, 2006. — С. 521. — 3000 прим. — ISBN 5-211-04887-3.
  8. Gilbert, Walter (February 1986). The RNA World. Nature 319. с. 618. doi:10.1038/319618a0. 
  9. Joyce, G.F. (2002). The antiquity of RNA-based evolution. Nature 418 (6894). с. 214–21. doi:10.1038/418214a. PMID 12110897. 
  10. Hoenigsberg, H. (December 2003). Evolution without speciation but with selection: LUCA, the Last Universal Common Ancestor in Gilbert’s RNA world. Genetic and Molecular Research 2 (4). с. 366–375. PMID 15011140. Процитовано 2008-08-30. (also available as PDF)
  11. Trevors, J. T. and Abel, D. L. (2004). Chance and necessity do not explain the origin of life. Cell Biol. Int. 28 (11). с. 729–39. doi:10.1016/j.cellbi.2004.06.006. PMID 15563395. 
  12. Forterre, P., Benachenhou-Lahfa, N., Confalonieri, F., Duguet, M., Elie, C. and Labedan, B. (1992). The nature of the last universal ancestor and the root of the tree of life, still open questions. BioSystems 28 (1-3). с. 15–32. doi:10.1016/0303-2647(92)90004-I. PMID 1337989. 
  13. Steenhuysen, Julie (2009-05-21). Study turns back clock on origins of life on Earth. Reuters.com. Reuters. Архів оригіналу за 2012-07-08. Процитовано 2009-05-21. 
  14. Вчені підтвердили позаземну природу частин ДНК в метеоритах
  15. Carl Woese, J Peter Gogarten, «Коли вперше виникли еукаріотні клітини (клітини, які містять ядро з іншими внутрішніми органелами)? Що ми знаємо про те, як вони розвивалися із ранніх форм життя?» Scientific American, October 21, 1999.
  16. Romano, AH, Conway, T. (1996). Evolution of carbohydrate metabolic pathways. Res Microbiol 147 (6-7). с. 448–55. doi:10.1016/0923-2508(96)83998-2. PMID 9084754. 
  17. Knowles JR (1980). Enzyme-catalyzed phosphoryl transfer reactions. Annu. Rev. Biochem. 49. с. 877–919. doi:10.1146/annurev.bi.49.070180.004305. PMID 6250450. 
  18. Doolittle, W. Ford (February, 2000). Uprooting the tree of life. Scientific American 282 (6): 90-95.
  19. Nicolas Glansdorff, Ying Xu & Bernard Labedan: The Last Universal Common Ancestor: emergence, constitution and genetic legacy of an elusive forerunner. Biology Direct 2008, 3:29.
  20. Hahn, Jürgen; Pat Haug (1986). Traces of Archaebacteria in ancient sediments. System Applied Microbiology 7 (Archaebacteria '85 Proceedings). с. 178–83. 
  21. Olson JM (May 2006). Photosynthesis in the Archean era. Photosyn. Res. 88 (2). с. 109–17. doi:10.1007/s11120-006-9040-5. PMID 16453059. 
  22. Found: 3.4 Billion-Year-Old Fossils Of Sulfur-Metabolizing Microbes
  23. Microfossils of sulphur-metabolizing cells in 3.4-billion-year-old rocks of Western Australia: Nature Geoscience: Nature Publishing Group
  24. Buick R (August 2008). When did oxygenic photosynthesis evolve?. Philos. Trans. R. Soc. Lond., B, Biol. Sci. 363 (1504). с. 2731–43. doi:10.1098/rstb.2008.0041. PMC 2606769. PMID 18468984. 
  25. Knoll, Andrew H.; Javaux, E.J, Hewitt, D. and Cohen, P. (2006). Eukaryotic organisms in Proterozoic oceans. Philosophical Transactions of the Royal Society of London, Part B 361 (1470). с. 1023–38. doi:10.1098/rstb.2006.1843. PMC 1578724. PMID 16754612. 
  26. Fedonkin, M. A. (March 2003). The origin of the Metazoa in the light of the Proterozoic fossil record (PDF). Paleontological Research 7 (1). с. 9–41. doi:10.2517/prpsj.7.9. Процитовано 2008-09-02. 
  27. Вчені пояснили потрійний симбіоз борошнистих червців
  28. Енергетика клітини пояснила таємницю появи складних форм життя
  29. Nicholas J. Butterfield, «Bangiomorpha pubescens n. gen., n. sp.: implications for the evolution of sex, multicellularity, and the Mesoproterozoic/Neoproterozoic radiation of eukaryotes»
  30. N. J. Butterfield (2000). Bangiomorpha pubescens n. gen., n. sp.: implications for the evolution of sex, multicellularity, and the Mesoproterozoic/Neoproterozoic radiation of eukaryotes. Paleobiology 26 (3). с. 386–404. 
  31. Lenta.ru: Прогрес: Час виходу еукаріот на сушу перенесли на півмільярда років
  32. Earth/'s earliest non-marine eukaryotes: Nature: Nature Publishing Group
  33. Lücking R; Huhndorf S, Pfister DH, Plata ER, Lumbsch HT (2009). Fungi evolved right on track. Mycologia 101. с. 810–822. PMID 19927746. 
  34. Гриби, яким мільярд років
  35. Hoffman, P.F.; Kaufman, A.J., Halverson, G.P., Schrag, D.P. (1998-08-28). A Neoproterozoic Snowball Earth. Science 281 (5381). с. 1342. doi:10.1126/science.281.5381.1342. PMID 9721097. Процитовано 2007-05-04.  Full online article (pdf 260 Kb)
  36. Kirschvink, J.L. (1992). Late Proterozoic low-latitude global glaciation: The snowball Earth (PDF). У Schopf, JW, and Klein, C. The Proterozoic Biosphere: A Multidisciplinary Study. Cambridge University Press, Cambridge. с. 51–52. 
  37. http://researchpages.net/media/resources/2007/06/21/richtimhywelfinal.pdf
  38. Corsetti, F.A.; Awramik, S.M.; Pierce, D. (2003-04-15). A complex microbiota from snowball Earth times: Microfossils from the Neoproterozoic Kingston Peak Formation, Death Valley, USA. Proceedings of the National Academy of Sciences 100 (8). с. 4399–4404. doi:10.1073/pnas.0730560100. PMC 153566. PMID 12682298. Процитовано 2007-06-28. 
  39. Corsetti, F.A.; Olcott, A.N.; Bakermans, C. (2006). The biotic response to Neoproterozoic Snowball Earth. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology 232 (232). с. 114–130. doi:10.1016/j.palaeo.2005.10.030. 
  40. Narbonne, Guy (June 2006). The Origin and Early Evolution of Animals. Department of Geological Sciences and Geological Engineering, Queen's University. Архів оригіналу за 2012-04-23. Процитовано 2007-03-10. 
  41. Research shows Earth's earliest animal ecosystem was complex and included sexual reproduction. March 20, 2008.  Source: University of California — Riverside via physorg.com
  42. David Attenborough, First life, Episode 1, BBC
  43. а б Formation of the Ozone Layer
  44. Нижні гілки еволюційного древа, напевно, доведеться переглянути
  45. The Cambrian Period
  46. The Cambrian Explosion — Timing
  47. Butterfield, N.J. (December 2006). Hooking some stem-group "worms": fossil lophotrochozoans in the Burgess Shale. Bioessays 28 (12). с. 1161–6. doi:10.1002/bies.20507. ISSN 0265-9247. PMID 17120226. 
  48. Bambach, R.K.; Bush, A.M., Erwin, D.H. (2007). Autecology and the filling of Ecospace: Key metazoan radiations. Palæontology 50 (1). с. 1–22. doi:10.1111/j.1475-4983.2006.00611.x. 
  49. а б David Attenborough, First life, Episode 2, BBC
  50. Connor, Steve (16 December 2002). Scientists see the light on the 'weirdest' fossil. The Independent. Процитовано 2009-10-23. 
  51. Lewin, Roger (1 May 1992). Whose View of Life?. Discovery Magazine. Процитовано 2009-10-23. 
  52. Gabbott, Sarah E. (2001). Exceptional Preservation. Encyclopedia of Life Sciences. doi:10.1038/npg.els.0001622. 
  53. Desmond Collins. Misadventures in the Burgess Shale // Nature. — 2009. — Vol. 460. — P. 952-953. — DOI:10.1038/460952a.
  54. NASA - Explosions in Space May Have Initiated Ancient Extinction on Earth. Nasa.gov. 2007-11-30. Архів оригіналу за 2012-07-08. Процитовано 2010-06-02. 
  55. THE LATE ORDOVICIAN MASS EXTINCTION - Annual Review of Earth and Planetary Sciences, 29(1):331 - Abstract. Arjournals.annualreviews.org. 2003-11-28. Архів оригіналу за 2012-07-08. Процитовано 2010-06-02. 
  56. В Канаде и Франции найдена самая ранняя древесина
  57. A Simple Type of Wood in Two Early Devonian Plants
  58. extinction
  59. Amniota - Palaeos. Архів оригіналу за 2012-07-08. 
  60. Grimaldi, D. (2009). Pushing Back Amber Production. Science 326 (5949). с. 51. Bibcode:2009Sci...326...51G. doi:10.1126/science.1179328. PMID 19797645. 
  61. Bray, P. S.; Anderson, K. B. (2009). Identification of Carboniferous (320 Million Years Old) Class Ic Amber. Science 326 (5949). с. 132–134. Bibcode:2009Sci...326..132B. doi:10.1126/science.1177539. PMID 19797659. 
  62. BBC — Radio 4 — Amber. Db.bbc.co.uk. Retrieved on 2011-04-23.
  63. Виявлено рекордний відбиток комахи
  64. The Orthodonty of Helicoprion
  65. Sahney, S. and Benton, M.J. (2008). Recovery from the most profound mass extinction of all time (PDF). Proceedings of the Royal Society: Biological 275 (1636). с. 759. doi:10.1098/rspb.2007.1370. PMC 2596898. PMID 18198148. 
  66. The extinction of conodonts — in terms of discrete elements— at the Triassic-Jurassic boundary
  67. 'Jurassic Mother' Found in China — ScienceNOW
  68. У Китаї виявлено «мати всіх звірів»
  69. Poinar G.O., Danforth B.N. (October 2006). A fossil bee from Early Cretaceous Burmese amber. Science 314 (5799). с. 614. doi:10.1126/science.1134103. PMID 17068254. 
  70. http://antbase.org/ants/publications/3508/3508.pdf
  71. Жерихін. Зоогеографічні зв'язки палеогенових комах
  72. Доведено зв'язок мексиканського кратера і загибелі динозаврів
  73. Динозаврів згубив потужний нафтовий вибух
  74. Обгрунтовано гіпотезу множинного удару по динозаврам
  75. Agrawal, P., Pandey, O. (November 2000). Thermal regime, hydrocarbon maturation and geodynamic events along the western margin of India since late Cretaceous. Journal of Geodynamics 30 (4). с. 439–459. doi:10.1016/S0264-3707(00)00002-8. Загальний огляд. 
  76. Картина загибелі динозаврів отримала суттєве уточнення
  77. Chiappe, Luis M., & Dyke, Gareth J. (2002). The Mesozoic Radiation of Birds. Annual Review of Ecology & Systematics 33. с. 91–124. doi:10.1146/annurev.ecolsys.33.010802.150517. 
  78. Kemp T.S. The origin and evolution of mammals. — New York : Oxford University Press, 2005. — P. 247-250. — 331 p.
  79. Nancy B. Simmons; Kevin L. Seymour; Jorg Habersetzer; Gregg F. Gunnell (2008). Primitive Early Eocene bat from Wyoming and the evolution of flight and echolocation. Nature 451 (7180). с. 818–21. doi:10.1038/nature06549. PMID 18270539. 
  80. а б Kemp T.S. The origin and evolution of mammals. — New York : Oxford University Press, 2005. — P. 259. — 331 p.
  81. Kemp T.S. The origin and evolution of mammals. — New York : Oxford University Press, 2005. — P. 212. — 331 p.
  82. а б в H.McHenry. Human evolution//Michael Ruse, Joseph Travis. Evolution: The First Four Billion Years. Belknap Press of Harvard University Press. 2009. p.256-280
  83. Lenta.ru: Прогресс: Найден целый скелет мегавомбата
  84. The Oldest Homo Sapiens: — URL retrieved May 15, 2009
  85. Alemseged, Z., Coppens, Y., Geraads, D. (2002). Hominid cranium from Homo: Description and taxonomy of Homo-323-1976-896. Am J Phys Anthropol 117 (2). с. 103–12. doi:10.1002/ajpa.10032. PMID 11815945. 
  86. Stoneking, Mark; Soodyall, Himla (1996). Human evolution and the mitochondrial genome. Current Opinion in Genetics & Development 6 (6). с. 731–6. doi:10.1016/S0959-437X(96)80028-1. 
  87. Находки в Денисовой пещере на Алтае могут перевернуть историю
  88. 1. Nikolai D. Ovodov, Susan J. Crockford, Yaroslav V. Kuzmin, Thomas F. G. Higham, Gregory W. L. Hodgins, Johannes van der Plicht. (July 2011). A 33,000-Year-Old Incipient Dog from the Altai Mountains of Siberia: Evidence of the Earliest Domestication Disrupted by the Last Glacial Maximum. PLOS One 6 (7). doi:10.1371/journal.pone.0022821. Архів оригіналу за 2012-07-08. 
    2. Ancient dog skull unearthed in Siberia
  89. International Chronostratigraphic Chart. International Commission on Stratigraphy. 2015-01. Архів оригіналу за 2015-04-11. Процитовано 2015-07-30. 
  90. IUNC. Bos primigenius.
  91. IUNC. Thylacinus cynocephalus
  92. Parks and Wildlife Service. Tasmania.
  93. Museum Victoria