Грютвікен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Грютвікен
Grytviken

Grytviken Harbour, Island of South Georgia, United Kingdom.jpg

Координати 54°16′53″ пд. ш. 36°30′28″ зх. д. / 54.28147200002777595° пд. ш. 36.50802800002777815° зх. д. / -54.28147200002777595; -36.50802800002777815Координати: 54°16′53″ пд. ш. 36°30′28″ зх. д. / 54.28147200002777595° пд. ш. 36.50802800002777815° зх. д. / -54.28147200002777595; -36.50802800002777815

Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія, Flag of Argentina.svg Аргентина[1] і Flag of South Georgia and the South Sandwich Islands.svg Південна Джорджія та Південні Сандвічеві острови
Регіон [[Південна Джорджія]]
Попередні назви Кінг Едуард
GeoNames 3426466
OSM 1983628 ·R (Південна Джорджія та Південні Сандвічеві острови, Isla San Pedro)
Грютвікен. Карта розташування: Антарктида
Грютвікен
Грютвікен
Грютвікен (Антарктида)
Півострів Тетчер з Грютвікеном

Грютвікен (швед. Grytviken, «Котельна затока») — найбільша китобійна станція в світі. Розташована на острові Південна Джорджія. Постійне населення відсутнє.

Географія[ред. | ред. код]

Грютвікен розташований на східному березі півострова Тетчер, біля невеликої затоки Кінг-Едуард (так і назвали «Грютвікен» спочатку), частина бухти Східний Камберланд на північно-східному узбережжі острову Південна Джорджія.

Клімат[ред. | ред. код]

Місто знаходиться у зоні антарктичних пустель. Найтепліший місяць — лютий із середньою температурою 6.7 °C (44 °F). Найхолодніший місяць — червень, із середньою температурою -1.1 °С (30 °F).[2]

Клімат Грютвікена
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 22 22 20 18 22 12 17 16 20 13 20 22 22
Середній максимум, °C 7 8 7 4 1 0 0 1 2 3 5 6 3
Середня температура, °C 6 6 5 2 0 −1 −1 0 1 2 3 4 2
Середній мінімум, °C 3 4 3 1 −1 −2 −2 −2 −1 0 1 2 0
Абсолютний мінімум, °C −5 −3 −8 −5 −8 −10 −12 −12 −10 −9 −7 −7 −12
Норма опадів, мм 90 120 140 140 150 130 140 130 100 90 90 80 1480
Джерело: Weatherbase

Історичні дані[ред. | ред. код]

Грютвікен є портом острову, а з 1909 р. тут знаходиться резиденція британського Магістрату і портове, митне, імміграційне, риболовне, поштове керівництво і адміністрація. Адміністративний комплекс Уряду Південної Джорджії розташований разом з науковою станцією Британської антарктичної служби[en] на мисі Кінг-Едуард біля входу в однойменну затоку на відстані всього 800 метрів від китобійного селища (зазвичай також вважається частиною Грютвікена).

Карл А. Ларсен

Китобійну базу збудували в 1904 р. 60 норвежців під керівництвом Карла Антона Ларсена незадовго після прибуття на острів 16 листопада. 24 грудня того ж року був запущений завод з виробництва китового жиру. Ларсен вибрав місце для китобійної бази під час попередніх відвідин цих місць в 1902 р як капітан судна «Антарктик» шведської антарктичної експедиції під керівництвом Отто Норденскьольда.

Грютвікен, 1914 р.

Грютвікен був першою китобійною базою в Антарктиці. Спочатку належав Аргентинській рибній компанії «Pesca», заснованій Ларсеном. Коли фабрика почала приносити прибуток, нею зацікавилися британці, які згадали, що Південна Георгія належить їм. І вони змусили фабрику працювати з дозволу британців і сплачувати податок. Окрім того вони прислали в Грютвікен свого губернатора, а в 1908 р. офіційно проголосили Фолкленди, Південну Джорджію, Південні Сандвічеві, Оркнейські  острови та Антарктичний півострів британською територією. Вони повторили це і в 1917 р. Ніхто тоді не наважився з цим сперечатися. Адже британці переконали китобоїв Ларсена піти під британську залежність стволами своїх корабельних гармат. З 1 січня 1906 р. Грютвікен працював з китобійною ліцензією, виданою губернатором Фолклендських островів, яку компанія отримала через британське посольство в Буенос-Айресі. Розпочалася бійня антарктичних морських велетнів. З 1907 р. до початку війни китобої добули 10 тис. особин китів різних видів. Намагаючись піти з-під нагляду британців, норвежці організовували плавучі китобійні фабрики, що з 1905 р. базувалися на Південних Шетлендах. Жир добутих китів транспортується до Пунта-Аренаса[3].

1960 р. Грютвікен був проданий компанії Албіон Стар (Південна Джорджія), причому в 1963-64 базу орендувала японська китобійна компанія Кокусай Гьогьо кабусікігайся. Діяльність остаточно завершилася 4 грудня 1964 р. Як і інші китобійні станції на острові, з 1979 р. належить британській компанії Крістіан Сальвесен.

Норвезька церква, Грютвікен

Регулярні метеорологічні спостереження в Грютвікені започаткував Карл Антон Ларсен в 1905 р. З 1907 р. проводились Аргентинською рибною компанією в співпраці з Аргентинським метеорологічним бюро, згідно з вимогами британської китобійної ліцензії, до зміни умов останньої в 1949 р.

Під час Фолклендського конфлікту, Грютвікен і Лейт Харбор були зайняті аргентинськими силами 3 квітня 1982 р. протягом двогодинної битви, у якій був пошкоджений аргентинський фрегат «Геріко» і збитий аргентинський вертоліт. Після 22-денної окупації аргентинський гарнізон капітулював без спротиву 25 квітня 1982 р., коли аргентинський підводний човен «Санта Фе» був пошкоджений і взятий в полон британським флотом біля острову.

Після конфлікту Велика Британія утримувала на мисі Кінг Едуард невеликий гарнізон морських піхотинців до березня 2001 р., коли Британська антарктична служба[en] відновила контроль над своєю базою в Грютвікені.

Музей Південної Джорджії, Грютвікен

В останні роки китобійна станція простоювала, після десятирічного простою була очищена від сміття і забруднення (нафто- і хімпродуктами і азбестом). Ряд споруд реставровані Урядом південної Джорджії для туристичних та інших цілей. Серед них — відома Норвезька церква, збудована в 1913 р., як і менеджерська вілла, віддана під Музей Південної Джорджії. Відремонтована також портова пристань підняті китобійні судна Албатрос і Діас, які до недавніх пір лежали на дні біля пристані. Є проект відновлення виробництва гідроенергетики на розташованому поруч штучному водоймі Гул Лейк.

Грютвікен — один з найпопулярніших туристичних об'єктів в Антарктиці, як через дивовижну картину навколишніх гір, льодовиків і фйордів, так через велику кількість історичних пам'яток, китобійної бази, на цвинтарі якої в 1922 р. похований відомий полярний дослідник сер Ернест Шеклтон. В Грютвікені народилась Сольвейг Гунбьорг Якобсен — перша людина, народжена в Антарктиці.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Otto Nordenskjöld, Johan G. Andersson, Carl A. Larsen, Antarctica, or Two Years Among the Ice of the South Pole, London, Hurst & Blackett, 1905.
  • South Georgia, Topographic map, 1:200000, DOS 610 Series, Directorate of Overseas Surveys, Tolworth, UK, 1958.
  • Robert K. Headland, The Island of South Georgia, Cambridge University Press, 1984.