Гімадієва Венера Фарітівна
| Гімадієва Венера Фарітівна | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 28 травня 1984 (39 років) |
| Місце народження | Казань, РРФСР, СРСР |
| Громадянство | СРСР і Росія |
| Професії | оперна співачка |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Співацький голос | сопрано |
| Інструменти | фортепіано і вокал[d] |
| Жанри | опера і романс |
| Нагороди | |
| Офіційний сайт | |
 Файли у Вікісховищі | |
Венера Фаритовна Гімадієва (нар.. 28 травня 1984, Казань) — російська оперна співачка (сопрано), солістка Великого театру (2011—2017)[1]. Лауреат Премії Президента РФ (2012) і театральної премії «Золота маска» (2014). Член Громадської ради у Фонді «Озеро Байкал».[2]
Біографія і кар'єра[ред. | ред. код]
Венера Гімадієва народилася в Казані (Татарстан) в родині військового та вчительки математики. У 2003 році вона закінчила Казанське музичне училище [Архівовано 24 травня 2018 у Wayback Machine.] по класу хорового диригування. З 2004-го по 2009-й роки Венера навчалася в Санкт-Петербурзькій консерваторії імені Римського-Корсакова на відділенні оперного співу, в класі професора Світлани Володимирівни Горенкової.
У 2008-му році Венера була запрошена на посаду солістки до Санкт-Петербурзької опери під керівництвом Ю. І. Александрова. Саме там відбулися її дебюти в таких партіях, як Лючія (Гаетано Доніцетті «Лючія ді Ламмермур»), Джільда (Джузеппе Верді «Ріголетто»), Люція (Бенджамін Бріттен «Наруга Лукреції»).
У 2009-му році Венера Гімадієва була прийнята до Молодіжної програми [Архівовано 24 травня 2018 у Wayback Machine.] Державного Великого театру Росії під керівництвом професора Д. Ю. Вдовіна, і після її закінчення в 2011-му році стала провідною солісткою Великого театру.
Її ролі у Великому театрі включають Джильду в «Ріголетто», Марту в «Царській нареченій» Миколи Римського-Корсакова, Аміну в новій постановці[3] «Сомнамбули» Вінченцо Белліні, яка отримала премію «Золота маска» в 2014 році.
Венера отримала популярність однією з найбільш багатообіцяючих лірико-колоратурним сопрано в Європі. Її виступ у ролі Віолетти в «Травіаті» на оперному фестивалі в Глайндборні[4] (Велика Британія) в 2014 році було зустрінуте сенсаційними відгуками критиків. Англійська The Guardian описувала її дебют як «захоплюючий»: «Вона співачка з величезною харизмою, від неї не відведеш погляду, її голос має хвилюючим спектром з особливою якістю її піано, яке змушує очікувати кожної ноти. Незабутній, зворушливий дебют у Глайндборні[5]».
Сезон 2015—2016 років приніс Гімадієвій не тільки перший виступ у США на майданчику Hollywood Bowl, де вона виконала «Травіату» з Лос-Анджелеським філармонічним оркестром, але і дебют у Королівському оперному театрі «Ковент-Гарден[6]» (Лондон) у тій же ролі. У тому ж сезоні вона виступила у титульній ролі в «Лючії ді Ламмермур» у Ліможі, Реймсі та Руані у Франції. В ролі Джульєтти в «Капулетті і Монтеккі» Белліні в Німецькій опері в Берліні та Ельвіри в «Пуританах» Театро Реал [Архівовано 23 травня 2018 у Wayback Machine.] у Мадриді.
У репертуарі співачки такі ролі, як Віолетта у «Травіаті[7]», поставленої Франческою Замбелло [Архівовано 18 травня 2018 у Wayback Machine.], Снігуронька в однойменній опері Микооли Римського-Корсакова, райський птах Сірін у «Сказанні про невидимий град Кітеж» і Серпіна в опері Джовані Перголезі «Служниця-пані»; Джульєтта в «Ромео і Джульєтта» Шарля Гуно, яку вона виконала у партнерстві з Хуаном Дієго Флоресом; Норіна у «Дон Паскуале» Гаетано Доніцетті. Вона також виконала роль Шемаханської цариці в «Золотому півнику» у постановці[8] Кирила Серебреннікова з диригентом Василем Синайським.
Дебюти[ред. | ред. код]
- 2009 — Церемонія відкриття Театру Націй Миронов Євген Віталійович Євгена Миронова
- 2012 — Фестиваль «Казанська осінь» під керуванням А. Сладковського, в дуеті з Роберто Аланією
- 2012 — Угорський державний оперний театр
- 2012 — BBC Proms, Альберт-хол, Лондон
- 2013 — Міжнародний оперний фестиваль у Савонлінна
- 2014 — Ла Феніче, Венеція
- 2014 — Оперний фестиваль в Глайндборне, Велика Британія
- 2014 — Опера Бастилії, Париж
- 2014 — VII Фестиваль Гранда Ліма [Архівовано 23 березня 2021 у Wayback Machine.], Перу
- 2015 — Театро Реал [Архівовано 23 травня 2018 у Wayback Machine.], Мадрид
- 2015 — Hollywood Bowl, США
- 2015 — СНІД Гала, Німецька опера, Берлін
- 2016 — Королівський оперний театр «Ковент-Гарден», Лондон
- 2016 — Дрезденська державна опера, Німеччина
- 2016 — Ла Монне, Брюссель
- 2016 — Виступи з Хосе Каррерасом у його прощальному турне «Життя в музиці[9]» по Німеччині
- 2017 — Цюрихський оперний театр, Швейцарія, спільно з Нелло Санті [Архівовано 15 травня 2018 у Wayback Machine.]
Нагороди та премії[ред. | ред. код]
- 2008 — Лауреат конкурсу імені Римського-Корсакова, Санкт-Петербург, 3-я премія та приз глядацьких симпатій
- 2009 — Конкурс оперних виконавців Competizione dell'opera, Дрезден, диплом
- 2010 — Міжнародний конкурс ім. Ф. В. Шаляпіна «Голоси над Плесом», Плесо, 1-я премія
- 2011 — Лауреат премії президента Російської Федерації для молодих діячів культури — за видатну виконавську майстерність, що збагачує і розвиває традиції вітчизняної вокальної школи[10].
- 2012 — Номінована на премію «Золота маска» за кращу жіночу роль у виставі «Золотий півник» у постановці Кирила Серебренникова
- 2014 — Лауреат премії «Золота маска» — за кращу жіночу роль[11].
- 2015 — Конкурс оперних виконавців Paris Opera Competition[12], [Архівовано 10 березня 2021 у Wayback Machine.] Париж, 2-я премія
Записи[ред. | ред. код]
2014 — DVD «Травіата», записаний на Глайндборнському оперному фестивалі, Opus Arte [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Оперная труппа Большого театра. www.bolshoi.ru. Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 9 лютого 2017.
- ↑ Структура - baikalfoundation.ru. baikalfoundation.ru (ru-RU) . Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 19 квітня 2017.
- ↑ Сомнамбула : Публикации. www.bolshoi-theatre.su. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 10 лютого 2017.
- ↑ Два триумфа Глайндборнского фестиваля | OperaNews.ru. operanews.ru. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 10 лютого 2017.
- ↑ Clements, Andrew (18 липня 2014). La Traviata review – Venera Gimadieva is thrilling in this elegant update. The Guardian (en-GB) . 0261-3077. Архів оригіналу за 10 березня 2017. Процитовано 10 лютого 2017.
- ↑ Нигматуллин, Эльвира Самигуллина, Айрат. Венера Гимадиева: «Мой график расписан до 2017-го, но в нем есть окна – это я казанскому оперному театру намекаю». БИЗНЕС Online (рос.). Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 10 лютого 2017.
- ↑ Франческа Замбелло: "Травиата" - опера о современной Москве. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 10 лютого 2017.
- ↑ Алексей Ивлиев. «Золотой петушок» на сладкое. НТВ. Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 10 лютого 2017.
- ↑ Хосе Каррерас. www.binoculars-travel.ru. Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 10 лютого 2017.
- ↑ Лауреатами президентской премии стали певица Гимадиева, танцор Мусаев и архитектор Чакрыгин (ВИДЕО). NEWSru.com. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 9 лютого 2017.
- ↑ Лауреаты фестиваля и премии «Золотая маска» 2014 года. Официальный сайт премии и фестиваля «Золотая маска». Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 15 липня 2016.
- ↑ Paris Opera Competition. ciopera.com. Процитовано 19 січня 2024.
Посилання[ред. | ред. код]
- Мир24: інтерв'ю
- Пульс UK: інтерв'ю [Архівовано 24 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Офіційний вебсайт
- Facebook [Архівовано 29 травня 2019 у Wayback Machine.]
- Twitter [Архівовано 14 червня 2019 у Wayback Machine.]
- YouTube Channel [Архівовано 30 квітня 2019 у Wayback Machine.]
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |