Миронов Євген Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Вітальович Миронов
рос. Евгений Витальевич Миронов
Ім'я при народженні рос. Евгений Витальевич Миронов
Народився 29 листопада 1966(1966-11-29) (57 років)
Саратов, РРФСР, СРСР
Національність росіянин
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність актор театру і кіно; художній керівник Державного театру націй
Alma mater Саратовське театральне училищеd (1986) і Школа-студія МХАТ (1990)
Роки діяльності з 1987 року
Провідні ролі Коля Іванов («Мусульманин»)
IMDb nm0592491
Автограф
Нагороди та премії

CMNS: Євген Вітальович Миронов у Вікісховищі

Євген Віталійович Миронов (рос. Евгений Витальевич Миронов; нар. 29 листопада 1966(19661129), Саратов, РРФСР, СРСР) — радянський, російський актор театру і кіно. Художній керівник Державного театру націй (Москва, Росія). Театральний і громадський діяч. Заслужений артист Російської Федерації (1996). Народний артист Російської Федерації (2004). Лауреат Державної премії Росії (1995, 2010). Кавалер орденів Пошани (2011), «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2016). Лауреат багатьох російських і міжнародних телевізійних (ТЕФІ), театральних («Зірка театрала», «Золота маска», «Кришталева Турандот», Російська національна акторська премія імені Андрія Миронова «Фігаро») і кінофестивалів («Золотий орел», «Сузір'я» тощо), кінопремії «Ніка» і озвучував щурів Веня в мультрилогії білка і Стрілка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 29 листопада 1966 року в Саратові.

Закінчив Саратовське театральне училище (1986) та Школу-студію МХАТ (1990, майстерня О. Табакова).

Працював в Театрі під керівництвом Олега Табакова.

З 2001 року активно співпрацює з МХТ ім. Чехова. У 2006 році створив «Театральну компанію Євгена Миронова». З грудня 2006 року є художнім керівником Державного театру націй.

Дебютував у кіно в 1988 році в картині О. Кайдановського «Дружина керосинника». Знявся в 60-ти кінофільмах, серіалах і телеспектаклях; зокрема, у фільмах «Анкор, ще анкор!» (1992), «Ліміта» (1993), «Мусульманин» (1995), «Мама» (1999), «Щоденник його дружини» (2000), «У серпні 44-го...» (2001), «Перетворення» (2002), «Ідіот» (2003, т/с), «Синдром Петрушки» (2015), в українській стрічці «Карпатське золото» (1991).

Фільмографія[ред. | ред. код]

Акторські роботи:

Озвучування:

Нагороди Євгена Миронова[ред. | ред. код]

Кінематографічні нагороди[ред. | ред. код]

Рік Нагорода Категорія Фільм Роль Результат
1992 Приз Відкритого Російського кінофестивалю «Кінотавр» Найкраща чоловіча роль Любов Саша Перемога
Приз міжнародного фестивалю акторів кіно «Сузір'я» Найкраща чоловіча роль Перемога
Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Женеві Перемога
1994 Ніка Найкраща чоловіча роль Ліміта Міша Вулах Перемога
1995 Приз кінокритики і Орден духовного управління мусульман Росії Найкраща чоловіча роль Мусульманин Рядовий Микола Перемога
Ніка Найкраща чоловіча роль Номінація
Приз міжнародного фестивалю акторів кіно «Сузір'я» Найкраща епізодична роль Стомлені Сонцем Лейтенант-танкіст Перемога
2001 Ніка Найкраща чоловіча роль В серпні 44-го... Капітан Альохін Номінація
2003 ТЕФІ Виконавець чоловічої ролі в телевізійному фільмі/серіалі Ідіот Князь Мишкін Перемога
Золотий орел Найкраща чоловіча роль Перемога
2004 Золота Німфа Найкраща чоловіча роль в драмі Перемога
Премія Олександра Солженіцина «за проникливе втілення образу князя Мишкіна на екрані, що дає новий імпульс розуміння християнських цінностей російської літературної класики» Перемога
2005 Золотий орел Найкраща чоловіча роль Космос як передчуття Коник Номінація
Ніка Найкраща чоловіча роль Перемога
2006 Золотий орел Найкраща чоловіча роль на телебаченні В колі першому Гліб Нєржин Номінація
Премія ФСБ Росії Акторська робота В серпні 44-го... Капітан Альохін Перемога
2007 MTV Russia Movie Awards Найкращий кінозлодій Полювання на піранью Прохор Петрович Перемога
2008 ТЕФІ Виконавець чоловічої ролі в телевізійному фільмі/серіалі Апостол Павло Істомін/Петро Істомін Номінація
2011 Ніка Найкраща чоловіча роль другого плану Стомлені Сонцем 2: Передстояння Старший лейтенант Ізюмов Перемога
2018 Золотий орел (за 2017 рік) Найкраща чоловіча роль в кіно Час перших Олексій Леонов Перемога

Театральні нагороди[ред. | ред. код]

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Інші[ред. | ред. код]

Фестиваль і премія «Золота маска» 2012 року
Рік Нагорода Категорія Результат
2006 Росіянин року Зірка Росії Перемога

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

Вважає, що Микита Хрущов несправедливо віддав Крим УРСР[1].

Фігурант бази даних центру «Миротворець» за участь у пропагандистських заходах РФ проти України та порушення українського законодавства[2][3][4].

На початку червня 2022 року приїхав у рамках чергових пропагандистських заходів РФ проти України до Маріуполя з головою партії «Єдина Росія» Андрієм Турчаком та ватажком псевдореспубліки «ДНР» Денисом Пушиліним. Закінченням поїздки став візит Миронова до співробітників розбомбленого Маріупольського драмтеатру, де ховалися мирні городяни та їхні діти.  Миронов дав численні інтерв'ю російським продержавним ЗМІ, у яких пообіцяв взяти шефство над театром.[5]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Перед президентськими виборами 2012 року в РФ знявся в агітаційному відеоролику і публічно висловився на підтримку кандидата в президенти Володимира Путіна.

Критика цензури[ред. | ред. код]

У 2016, на нараді російських президентських рад з питань культури та російської мови виступив з критикою цензури в путінській Росії[6], за що сам був підданий критиці з боку прихильників Путіна[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Актор Євген Миронов про анексію півострова: «Несправедливо, що Хрущов віддав Крим». Крым.Реалии (укр.). Процитовано 13 жовтня 2022. 
  2. Центр «Миротворець»: Миронов Євген Віталійович. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022. 
  3. NEWS.ru: Актер Евгений Миронов посетил Мариуполь (1 июня 2022). Архів оригіналу за 3 червня 2022. Процитовано 3 червня 2022. 
  4. kp.ru: Критиковавший спецоперацию Евгений Миронов увидел правду Мариуполя и все понял: "Я должен людям помочь" (2 июня 2022). Архів оригіналу за 3 червня 2022. Процитовано 3 червня 2022. 
  5. https://www.kp.ru/daily/27399/4596760
  6. Место артиста в буфете?. Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016. 
  7. Отступать некуда. Архів оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]