Опера Бастилія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Опера Бастилія
Зображення
Зображення інтер'єру
Дата створення / заснування 1990
Названо на честь Площа Бастилії
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція[1]
Адміністративна одиниця Quartier des Quinze-Vingtsd[1]
Власник Державна паризька опера
Дата офіційного відкриття 14 липня 1989
Замінено спорудою Бастильський вокзал
Орендар Державна паризька опера
Місткість 2745
Статус спадщини Remarkable Contemporary Architectured[2]
Розташовано на вулиці Площа Бастилії

Координати: 48°51′07″ пн. ш. 2°22′14″ сх. д. / 48.851944444471776308° пн. ш. 2.37055555558337794° сх. д. / 48.851944444471776308; 2.37055555558337794

Опера Бастилія (фр. opéra de la Bastille, або opéra Bastille) — оперний театр у Парижі. Входить до складу громадсько-комерційного підприємства «Паризька національна опера».

Історія[ред. | ред. код]

У 1982 році президент Франсуа Міттеран ухвалив рішення про будівництво в Парижі нової опери, «сучасної та популярної», що несе класичну музику в маси, з чим Опера Гарньє вже не справлялася.

Місцем будівлі обрали колишній Бастильський вокзал (gare de Paris-Bastille), який служив місту з 1859 по 14 грудня 1969, що знаходився між Ліонської та Шарантонської вулицями (la rue de Lyon et la rue de Charenton) з боку площі Бастилії.

У 1983 році було організовано конкурс на найкращий архітектурний проект опери. Його виграв 10 листопада 1984 канадо-уругвайський архітектор Карлос Отт.

1984 року розпочато демонтаж Бастильського вокзалу, який служив після свого закриття майданчиком різних виставок. Нова будівля на площі Бастилії була зведена Карлосом Оттом у 1989 році.

13 липня 1989 року — у двохсоту річницю взяття Бастилії — Опера урочисто відкрилася виставою у постановці Боба Вілсона «Ніч перед ранком» (La Nuit avant le jour). Але на постійній основі театр почав працювати тільки з 17 березня 1990, поставивши оперу Берліоза «Троянці».

Перші роки роботи зали були відзначені постійними збоями автоматизованого управління сценічних механізмів, що зазвичай для нових театрів, але що, проте, вилилося в кілька скандалів. Зроблений ремонт, здійснений без закриття театру, дозволив досягти задовільного функціонування всього механічного обладнання.

Через дуже швидке зношування фасаду будівлі держава затіяла судовий процес проти підрядників, звинувативши їх у недоброякісній роботі. Ця тривала тяганина, яку держава виграла тільки в 2007 році, не дозволяла до цього оновлювати облицювання будівлі, що прийшло в занепад.

Місткість залів[ред. | ред. код]

  • Великий зал на 2703 місця.
  • Амфітеатр на 450 місць.
  • Студійна зала на 237 місць.
  • Зал Гуно (salle Gounod) для репетицій оркестру.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]