Гірчиця (рослина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гірчиця
Sinapis arvensis
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Гірчиця (Sinapis)
Види
Sinapis alba
Sinapis arvensis
Sinapis flexuosa
Sinapis pubescens
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sinapis
EOL logo.svg EOL: 71298
IPNI: 13043-1
ITIS logo.svg ITIS: 23308
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3727

Гірчиця, або Сінапіс (Sinapis) — рід олійних рослин родини Капустяні (Brassicaceae).

Назва[ред.ред. код]

Назва роду Sinapis походить від грец. σίνος (sinos) — «шкода» і ὄψις (opis) — «зір», так як при розтиранні насіння з водою виділяється ефірна гірчична олія, яка викликає сльозотечу.

Поширення і екологія[ред.ред. код]

Батьківщиною гірчиці вважається Азія.

Опис[ред.ред. код]

Гірчиця — близький родич капусти, салату і редиски.

Застосування[ред.ред. код]

Основне призначення рослини в сільському господарстві — видобуток олії.

Завдяки тривалому періоду цвітіння бджоли збирають з неї багато меду.[1]

У воді з додаванням гірчичного порошку добре відмивається жирний посуд і добре відпераються вовняні речі.[1]

Деякі види сарепської гірчиці використовують в їжу як салатну рослину. Гірчицю використовують як приправу до ковбасних і м'ясних виробів, у народній медицині порошок гірчиці п'ють для збудження апетиту і кращого виділення шлункового соку.[1] Розмелені насінини входять до складу «шлункових зборів». Гірчичним борошном навпіл з медом, замішаним на відварі квіток білої лілії виводять ластовиння.[1]

При годівлі корів гірчицею, покращується якість молока, вершкове масло отримує гарний жовтий колір.[1]

У працях Авіценни гірчиця згадується під назвою хардал.[1]

Гірчичну олію широко застосовують в кулінарії, парфумерії, фармацевтиці. Гірчична олія є солодкою і духмяною, хоча сама гірчиця є пекучою і гіркою. Справа в звичайній воді, ферменті мірозині і глікозиді синігріні, які містяться в насінні сарепської і чорної гірчиці.[1] Дія мірозину починається лише у випадку, якщо порошок змочити теплою водою.[1] Глікозид під дією мірозину розпадається на глюкозу, кислий сірчанокислий калій і ефірну олію.[1]

Види[ред.ред. код]

Рід Гірчиця нараховує 4 види:

  • Sinapis alba subsp. alba
  • Sinapis alba subsp. dissecta (Lag.) Bonnier
  • Sinapis alba subsp. mairei (H.Lindb.) Maire
  • Sinapis arvensis subsp. allionii (Jacq.) Baillarg.
  • Sinapis arvensis subsp. arvensis
  • Sinapis pubescens subsp. boivinii
  • Sinapis pubescens subsp. indurata
  • Sinapis pubescens subsp. pubescens.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Н. Бартошевич. О горчице / Химия и жизнь. Научно-популярный журнал Академии Наук СССР. — 1990, № 2. ISSN 0130-5972 (с.: 66)

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]