Гірчиця салатна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гірчиця салатна
Brassica juncea - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-168.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Капуста (Brassica)
Вид: Гірчиця салатна
Біноміальна назва
Brassica juncea
(L.) Czern., 1859
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Brassica juncea
EOL logo.svg EOL: 583919
IPNI: 60442520-2
ITIS logo.svg ITIS: 23059
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3707
Тушкована зелень гірчиці салатної
Пучок свіжої зелені гірчиці салатної

Гірчиця салатна (Brassica juncea, syn. Sinapis juncea L.), Гірчиця сарептська — однорічна салатна рослина родини капустяних. Гірчиця салатна скороспіла холодостійка рослина. В умовах довгого дня в спекотну погоду у рослин рано з'являються квіткові стебла, листя стає грубими. Росте на легких супіщаних і суглинних ґрунтах.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Її листя містять до 4 мг% каротину, до 80мг% аскорбінової кислоти, до 2 — рутина, до 0,8 — вітаміну В1, 0,17 — вітаміну В2, 0,7 мг% вітаміну РР[1]. З мінеральних елементів найбільше накопичується заліза, кальцію і магнію.

Застосування[ред.ред. код]

Листя використовують в свіжому вигляді для салатів як гарнір до різних м'ясних і рибних страв, як шпинат у вареному вигляді. Молоді соковиті стебла солять і консервують. З проростків гірчиці готують салат або гостру приправу для бутербродів.

Насіння служить промисловою сировиною для виробництва гірчичної олії та гірчичників.
Гірчичники — шматки паперу стандартного розміру (8 x 12,5 см) з нанесеним (за допомогою каучукового клею) шаром гірчичного порошку. Гірчичники є типовим відволікаючим засобом при запальних процесах і ревматизмі.

Вирощування[ред.ред. код]

Вирощують гірчицю салатну як самостійну культуру або як ущільнювач у відкритому і захищеному ґрунті з міжряддям 45 і 25 см. На 1 м² потрібно 6 г насіння[1]. Через 85-30 днів після посіву рослини досягають збиральної стиглості[1]. Листя прибирають вибірково. Повторюючи посів через кожні 10 — 15 днів, можна мати зелень круглий рік.

Добре вдається в зимовий час в захищеному ґрунті або в ящиках на підвіконні. Висіяне насіння проростає на 3-й день, а через 18-20 днів уже можна прибирати ніжні листи[1].

Щоб отримати насіння, рослини не забирають на продовольчі цілі. Вони утворюють генеративні пагони, цвітуть і дають насіння. До збирання приступають у період воскової стиглості. Урожайність насіння становить 200 г з 1 м²[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.

Посилання[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.