Даніель Баренбойм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даніель Баренбойм
Barenboim Vienna.jpg
Народився 15 листопада 1942(1942-11-15)[1][2][…] (76 років)
Буенос-Айрес, Аргентина[4]
Громадянство
(підданство)
Flag of Argentina.svg Аргентина
Flag of Israel.svg Ізраїль
Flag of Spain.svg Іспанія
Flag of Palestine.svg Палестинська держава
Національність євреї
Діяльність піаніст, диригент, музичний режисер, музикант
Галузь сценічне мистецтво
Alma mater Моцартеум
Вчителі Надя Буланже[5], Клаудіо Аррау і Маркевич Ігор Борисович
Відомі учні Ярів Езрахі
Членство Американська академія мистецтв і наук
Жанр класична музика
У шлюбі з Elena Bashkirova[d]
Нагороди
великий офіцер ордена Почесного легіону лицар-командор ордена Британської імперії Орден Британської імперії Great Cross with Star and Sash of the Order of Merit of the Federal Republic of Germany Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

медаль Ернста Рейтера[d] (2013)

Премія Бруно Крайського

Princess of Asturias Award for Concord[d] (2002)

Лауреати премії Вольфа (2004)

Praemium Imperiale (2007)

премія Леоні Соннінг (2009)

Орден за заслуги в галузі мистецтв і науки

Peace Prize of Hesse[d] (2006)

Медаль миру імені Отто Гана (2010, 2010)

Премія Франко Абб'яті (2013)

золота медаль Королівського філармонічного товариства[d] (2007)

почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d] (1996)

Gold Goethe medal[d] (2001)

Buber-Rosenzweig-Medal[d] (2004)

медаль Гете (2007)

Нагорода Греммі

Herbert von Karajan Music Prize[d] (2010)

Премія Ернста Сіменса (2006)

Премія Роберта Шумана (2005)

Hans von Bülow Medal[d]

член Американської академії мистецтв і наук[d]

Kulturgroschen[d] (2006)

IMDb nm0054434
Сторінка в Інтернеті danielbarenboim.com

Даніель Баренбойм (ісп. Daniel Barenboim, 15 листопада 1942, Буенос-Айрес) — ізраїльский диригент і піаніст аргентинського походження.

Життєвий і творчий шлях[ред. | ред. код]

Даніель Баренбойм

Народився в єврейській сім'ї, яка втекла від погромів з Росії[6]. 1952 року сім'я переїхала в Ізраїль. 1954 року Даніель приїхав у Зальцбург вчитися диригентському мистецтву у Ігоря Маркевича. Виступав в ансамблі зі скрипалем Адольфом Бушем і піаністом Артуром Рубінштейном, грав з такими диригентами, як Вільгельм Фуртвенглер і Отто Клемперер. Перші записи Баренбойма відносяться до 1954. 1955 року він вивчав композицію в Парижі у Наді Буланже.

1965 року став керівником Англійського камерного оркестру і записав з ним як піаніст і диригент всі концерти Моцарта.

Баренбойм диригує оркестром «Західно-східний диван» в Севільї, 2005

1967 року його дружиною стала Жаклін дю Пре, разом з нею, скрипалями П. Цукерманом і І. Перлманом, а також І. Стерном і З. Мета, Баренбойм виконував і записував виключно камерну музику, найбільше — Л. Бетховена, а також Ф. Шуберта. Кар'єра Дюпре через хворобу закінчилася вже в 1973, а 1987 року вона померла.

1975 року Баренбойм очолив Оркестр Парижа, змінивши на цій посаді Г. Шолто, цю посаду займав до 1989. З 1991 по 2006 він керував Чиказьким симфонічним оркестром, а 1992 став музичним директором Берлінської державної опери. З 2006 він — запрошений керівник оркестру Міланського театру Ла Скала.

Приватне життя[ред. | ред. код]

Даніель Баренбойм має аргентинське, ізраїльське та іспанське громадянства. Мешкає переважно в Берліні.[джерело?]

Нагороди[ред. | ред. код]

Баренбойм є один з найбільш визнаних диригентів початку XXI століття. Він удостоєний таких нагород, як Великий хрест ФРН за заслуги (2002), премія Вільгельма Фуртвенглера (2003), Премія Роберта Шумана (2005), Премія Ернста фон Сіменса (2006). Почесний доктор кількох університетів світу, командор Ордена Почесного легіону (2007), багаторазовий лауреат премій Греммі. 2004 року він отримав в Ізраїлі премію Вольфа, яка присуджується вченим і художникам «за досягнення в інтересах людства і справі миру між народами», 2007 йому вручена Імператорська Премія.

Честування[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Barenboim D., Lewin M. Daniel Barenboim: a life in music. New York: C. Scribner's Sons; Maxwell Macmillan International, 1992
  • Barenboim D., Said E.W. Parallels and paradoxes: explorations in music and society.New York: Pantheon Books, 2002

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]