Ісаак Стерн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ісаак Стерн
Isaac Stern - 1980.JPG
Основна інформація
Дата народження 21 липня 1920(1920-07-21)[1][2][…]
Місце народження Кременець, Тернопільська область, Українська СРР
Дата смерті 22 вересня 2001(2001-09-22)[1][2][…] (81 рік)
Місце смерті Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[4]
Громадянство США[5]
Професії скрипаль, диригент, письменник
Нагороди
Президентська медаль Свободи

премія Леоні Соннінг (1982)

Лауреати премії Вольфа (1987)

Нагорода Центру ім. Кеннеді

Grammy Award for Best Instrumental Soloist(s) Performance (with orchestra)[d] (24 лютого 1982)

Grammy Award for Best Instrumental Soloist(s) Performance (with orchestra)[d] (13 квітня 1965)

Grammy Award for Best Instrumental Soloist(s) Performance (with orchestra)[d] (15 травня 1963)

Grammy Award for Best Instrumental Soloist(s) Performance (with orchestra)[d] (29 травня 1962)

Grammy Award for Best Chamber Music Performance[d] (25 лютого 1992)

Grammy Award for Best Chamber Music Performance[d] (16 березня 1971)

Національна медаль мистецтв (1991)

Polar Music Prize (2000)

Grammy Lifetime Achievement Award (1987)

премія «Грамофон» за прижиттєві досягнення[d] (1999)

Жива легенда Бібліотеки Конгресу[d] (квітень 2000)

золота медаль Королівського філармонічного товариства[d] (1991)

Файли у Вікісховищі?

Ісаак Стерн (Штерн, англ. Isaac Stern; 21 липня 1920 , Кременець, Тернопільщина — 22 вересня 2001, Нью-Йорк) — американський скрипаль.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Україні в Кременці, в його однорічному віці сім'я переїхала до Сан-Франциско. В 1928—1931 роках вчився у консерваторії Сан-Франциско в класі Луїса Персинджера й Наума Блиндера. Перший концерт зіграв у 13 років. Дебютував в 1936 із Симфонічним оркестром Сан-Франциско, уперше виступив у нью-йоркському Карнегі-холі в 1943.

Уже ранні записи Стерна є яскравим свідченням його таланту: юний скрипаль грає блискуче, стильно й емоційно. У середині 1970-х років ряд критиків і слухачів відзначали спад у творчому росту музиканта, що виразилося (за деякими виключеннями) у надмірності й деякій безладності його інтерпретацій. І все-таки зроблені тоді Стерном запису скрипкових концертів Альбана Берга й Бели Бартока, а також його запису камерного репертуару з піаністом Олександром Закіним й у складі тріо з піаністом Юджином Істоміним і віолончелістом Леонардом Роузом дотепер цінуються досить високо. Тоді ж Стерн здійснив перші записи Серенади Леонарда Бернстайна й двох замовлених їм концертів у неоромантичному стилі — Кшиштофа Пендерецкого й Джорджа Рочберга.

Стерн зіграв помітну роль у порятунку історичного залу Карнегі-хол, що на початку 1960-х років був приречений на знос через будівництво нових залів у Лінкольн-центре. Він активно виступив за збереження Карнегі-холу й, домігшись цього, став президентом Ради Карнегі-холу і сприяв тому, щоб саме в цьому залі проходили найпрестижніші концерти.

Будучи з юності прихильником ідеї незалежної єврейської держави, Стерн часто виступав в Ізраїлі й надавав підтримку музикантам-емігрантам єврейського походження, у тому числі скрипалям Пинхасу Цукерману й Іцхаку Перлману, піаністові й диригентові Даніелю Баренбойму. Стерн багато виступав також по всьому світу, за винятком Німеччини, куди принципово відмовлявся приїжджати.

Свій перший запис зробив в 1945 для фірми «Колумбія»; згодом випустив більше 200 записів (нині ці записи публікуються фірмою «Sony Classics»). В 1981 фільм про поїздку Стерна в Китай «Від Мао до Моцарту» одержав премію Академії в розряді повнометражних документальних фільмів. В 1984 Стерн одержав премію «Кеннеді-центра». У 1987 — премію Греммі за «визначний артистичний внесок у сфері записів протягом життя».

За 60 років виконавської кар'єри виступав на більшості престижних сцен світу. Більшість концертів Стерна збереглися, записані на магнітофонну плівку (понад 200 записів 63 композиторів).

В автобіографічній книзі «Мої перші 79 років» відзначав вплив, яке на нього як скрипаля мали Натан Мільштейн і Артюр Грюмьо.

Серед нагород Ісаака Стерна почесні звання та відзнаки, зокрема, Гарвардського, Нью-Йорського, Колубійського, Оксфордського, Тель-Авівського університетів.

Помер Стерн у Нью-Йорку.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела і посилання[ред. | ред. код]