Даувальдер Валерія Флоріанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даувальдер Валерія Флоріанівна
Ім'я при народженні Денерво-Моргунова Валерія Флоріанівна
Народився 24 квітня 1918(1918-04-24)
м. Маріуполь, Донецька область
Помер 2 квітня 2015(2015-04-02) (96 років)
Громадянство Швейцарія Швейцарія
Діяльність художниця,
письменниця,
скульпторка,
філософ


Даувальдер Валерія Флоріанівна (нар. 24 квітня 1918(19180424), м. Маріуполь, Донецька область) — художниця, письменниця, скульптор, філософ. Доктор богослов'я.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась Валерія Флоріанівна Даувальдер (справжнє прізвище - Денерво-Моргунова) 24 квітня 1918 р. у Маріуполі (Донецька область). Закінчила середню і музичну школи у м. Єнакієве (Донецька область).[1]

Онука (за лінією батька) швейцарця Флорентіна Денерво, який поселився у Росії. Швейцарське громадянство зберіг батько Валерії.[2] Через політичні переслідування батька, який працював інженером на металургійному заводі[2], у 1934 р. була змушена родина емігрувати до Європи, де жила у Варшаві, Берліні, Женеві. В 19351939 рр. вчилася у Школі мистецтв (Ecole des Arts ct Metiers) у Фрібурзі.[2]

У 1952 р. переїхала до Цюриху. Вивчала психологію, історію релігії та філософію.[1] У 1958 р. захистила дисертацію.[2] Почесний член Російської Академії наук, Римської понтифікальної академії та Академії європейської культури. [2]

Творчість[ред. | ред. код]

У 1930-х рр. дебютувала віршами та романсами в зарубіжних виданнях.[1]

Авторка казок: «Любава» (власні ілюстрації, Лозанна, 1946), книги «Голубая стрекоза: Стихи» (Лозанна, 1946), «Стихотворения. Земля Святая: Дневник» (Лозанна, 1978). Окремі поеми-казки видані французькою, німецькою та російськими мовами. Проілюструвала «Сказку о царе Салтане» О. Пушкіна (перекл. з франц. М. Ернст, Лозанна, 1948).[1]

Творчість Даувальдер сповнена любові й туги за Батьківщиною. З 1962 р. створює рельєфні мозаїки з дорогоцінним камінням (аметисти, сапфіри, рубіни, турмаліни): «Троянда миру», «Пісня Леля», «Троянди Донбасу» (1993; подарувала Музею історії м. Єнакієве, де зберігають також її особисті речі, фотографії, листи, книги, фотокопії малюнків).[1]

Роботи Валерії Даувальдер виставляли в Лозанні, Женеві, Берні, Цюриху, Мілані.[1]

У 1988 р. відвідала РФ. Д. Лихачов сприяв перевезенню до Росії понад ста її картин та організації персональних виставок (зокрема у Москві).[1]

Авторка книги «Історична реальність Христа» (Москва, 1992).[1]

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Нагороджена Золотим орденом Ліги націй та Орден дружби (РФ, 2008).[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Чуличкова Н. Волшебные камни Даувальдер // Новый Акрополь. 1998. № 6.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]