Джузеппе Арчімбольдо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джузеппе Арчімбольдо [1]
Giuseppe Arcimboldo
Giuseppe Arcimboldo.jpg
«Автопортрет»
Дата народження 1527(1527)
Місце народження Мілан
Дата смерті 11.7.1593 (66 років)
Місце смерті Мілан
Національність італієць
Громадянство Італія
Жанр портретист
Навчання у Б'яджо Арчімбольдо
Напрямок Маньєризм
Вплив на маньєризм, карикатури, сюрреалізм
Твори The Jurist[d], The Four Seasons[d], Портрет імператора Рудольфа II в образі Вертумна і Portraits of the Archduchesses[d]
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Джузе́ппе Арчімбо́льдо (італ. Giuseppe Arcimboldo) (1527, Мілан — 1593, Мілан) — італійський художник-маньєрист, придворний портретист, декоратор, розробник карнавальних костюмів, організатор урочистих церемоній і фахівець з мистецтв у Габсбургів — Максиміліана II і Рудольфа II.

За життя Арчімбольдо прославився портретами, що складаються із зображень овочів, фруктів, квітів тощо. Багато сучасників імітували його стиль.

Життєпис[ред.ред. код]

Автопортрет: Арчімбольдо зображений складеним з пергаменту (1587)

Ранні роки[ред.ред. код]

Джузеппе Арчімбольдо народився в Мілані 1527 року в родині художника Б'яджо Арчімбольдо і Чіари Парізі. Його батько розписував Міланський собор і дружив з родиною живописців Луїні, яка зберігала рукописи та малюнки Леонардо да Вінчі. З дитинства Джузеппе зацікавився живописом і навчився малювати від батька. Він допомагав художникам, штукатурам, вітражникам і шпалерникам в майстернях рідного міста.

У віці 22 роки, коли вперше згадується в анналах саборних майстерень, Джузеппе активно працював разом з батьком. Він виконував картони, що зображали легенди з життя святої Катерини Александрійської та Старого Заповіту. Через два роки, в 1551, художника помітив Фердинанд Чеський, котрий проїжджав через Мілан. Він замовив у Арчімбольдо гербові щити. Згодом Б'яджо помер, Джузеппе продовжив його справу, зайнявся ескізами і розмальовуванням вітражів. Водночас він виконує малюнки для гербових щитів і прапорів для собору і міської влади, а також для декількох висококопоставлених міланських аристократичних сімей. Разом зі своїм другом Джузеппе Меда створює «Знамено святого Амброджо» — військову хоругву з емблемами міста і святого. Він отримує настійливі запрошення від імператора Фердинанда I та врешті переїжджає до Відня. Сам Фердинанд I полюбляв розкіш, оточував себе митцями й меценатами і шукав по всій країні талановитих людей.

На службі в Габсбургів[ред.ред. код]

На службі в імператора Джузеппе виконав низку родинних портретів і серію картин «Пори року». Він сприймався товаришами як людина з універсальною ерудицією та дуже розвинутим творчим генієм. У 1564 на трон сходить Максиміліан II, при його дворі Арчімбольдо зайнявся організацією турнірів, урочистостей, створенням декорацій та картин. Монарх призначив йому постійну плату в 20 флоринів щомісяця і додатково щедро винагороджував за картини, які особливо подобалися імператору. Митець став головним радником з мистецтв і кількаразово отримував доручення з поїздок в Італію, щоб привезти твори мистецтва для колеції Максиміліана. Так, у 1566 імператор доручив знайти і привезти з Італії античні скульптури. З 1568 Арчімбольдо стає відомим як «майстер урочистостей». Зокрема він виконав у 1570 році декорації до турніру, відкритого у Празі з нагоди одруження Єлизавети Австрійської, дочки Максиміліана II, з королем Франції Карлом IX. Наступного року організовує у Відні урочистості з нагоди одруженням ерцгерцога Карла Австрійського, брата імператора. Арчімбольдо в цей час вигадує карнавальні костюми, малює картини на подарунки вельможам. Зокрема «Чотири пори року», замовлені Максиміліаном в 1573 для подарунку курфюрстові Августу Саксонському, за які отримав величезну винагороду в 65 рейнських флоринів. Перед смертю Максиміліан II виплатив Арчімбольдо як своєму вірному слузі й другу 1200 флоринів і нагородив почестями. Визнаний законним спадкоємцем позашлюбний син імператора, Рудольф II, зайнявши трон в 1576, лишив Джузеппе Арчімбольдо при дворі.

Рудольф продовжив колекціонування творів мистецтва, для чого доручив Арчімбольдо відшукати нові експонати, щоб прикрасити свою нову резиденцію в Празі. В 1580 Джузеппе отримав титул дворянина. Через два роки, в 1582, митець їздив по Баварії в пошуках предметів античності, а також творів мистецтва і тварин, привезених з Нового Світу. Арчімбольдо отримав завдання зі збереження і поповнення колекції природних дивовиж і творів мистецтва, паралельно продовжив малювати полотна, замовлені імператором і його двором. На службі в Рудольфа II винаходить спосіб запису музики кольоровими позначками, гідравлічні машини, механізми для фонтанів, власний шифр.

Повернення до Мілану[ред.ред. код]

Після 11 років на службі в Рудольфа II Арчімбольдо звернувся до монарха з проханням дозволити йому повернутися в Мілан через похилий вік. Імператор неохоче дозволив це, але художник формально лишився на службі. В 1587 він повернувся до рідного міста, отримавши 1500 флоринів і постійну плату. Картини «Флора» і «Портрет Рудольфа II в образі Вертумна» Джузеппе відслав до Праги, де монарх визнав їх особливо видатними. В 1592 імператор винагородив Арчімбольдо титулом пфальц-графа.

Наступного року, 11 липня 1593, Джузепе Арчімбольдо помер у віці 66 років. У поховальному реєстрі Мілана причиною смерті було вказано камені в нирках. Похований в церкві Сан П'єро делла Віна[2].

Творчість[ред.ред. код]

Арчімбольдо здебільшого виконував картини на полотні. Іноді за основі бралося дерево, дошки з тополі з горизонтальними волокнами. Художник використовував світлий і густий грунт, виконував багатий і точний підготовчий малюнок. Арчимбольдо постійно покращував свої композиції, вносячи численні виправлення.

Є думка, що більшість картин були написані між 1564 та 1576, але невелика кількість з них відома нам. Збереглося порівняно мало робіт Арчімбольдо: частіше — це портрети по груди, у профіль, менше — у фас. Це передуім алегоричні зображення, складені з фруктів, овочів, квітів,тварин, або ж — музичних ті інших інструментів. Обличчя стилізовані, дуже вправне компонування цих елементів у просторі створює ефект форми обличчя та світлотіні. Такими є, наприклад, алегорія сезонів: «Літо» та «Зима», 1563 (Музей історії мистецтв, Відень), «Весна» (Академія Сан-Фернандо, Мадрид); стихій — «Вогонь», 1566 та «Вода», у Музеї історії мистецтва у Відні. Також Арчімбольдо прославився картинами-перевертнями, де якщо перевернути композицію, виникає зовсім інший образ. Так, «Кухар» показує лице, складене з запеченої дичини, а перевернуте, воно набуває вигляду простої страви.

Арчімбольдо був досить популярним свого часу, чим пояснюється безліч копіювань та підробок його стилю. Такі гротескні композиції поширилися в XVIII і XIX століттях по всій Європі, особливо в формі портретів політиків і можновладців. Картини-перевертні здебільшого використовувалися надалі як карикатури політиків.

У XX ст., тим паче з появою сюрреалізму, цей митець увійшов до моди. Арчімбольдо навіть оголосили класиком маньєризму[3].

Галерея[ред.ред. код]

Чотири пори року[ред.ред. код]

Чотири стихії[ред.ред. код]

Інші відомі роботи[ред.ред. код]

Ескізи та вправи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: основна категорія теми сторінки із значенням "Category:Giuseppe Arcimboldo", але не має ні назви українською мовою ні відповідника в Українській Вікіпедії. Виправити це, за необхідності, можна за посиланням d:Q9175491. Вимкнути це повідомлення можна вказавши у картці параметр |mcat=-.
  2. Giuseppe Arcimboldo: Italian Mannerist Portrait Painter. www.visual-arts-cork.com. Процитовано 2017-04-09. 
  3. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок :0 не вказаний текст

Посилання[ред.ред. код]

Джерела (література)[ред.ред. код]

  • Benno Geiger: Die skurrilen Gemälde des Giuseppe Arcimboldi. Wiesbaden. Limes 1960.
  • Kindlers Malerei Lexikon im dtv, Band 1, DTV Verlag München 1976, ISBN 3-423-05956-7
  • Kriegeskorte, Werner: Arcimboldo: 1527—1593; ein manieristischer Zauberer, Taschen, Köln 2003, ISBN 3-8228-0840-7