Джучі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джучі
Juchi Khan.JPG
Народився 1181, 1182, 1183, 1184 або 1185
Каракорум, Монголія
Помер лютий 1227
Євразія
·отрути
Громадянство
(підданство)
Flag of Yuan Dynasty.jpg Династія Юань
Діяльність полководець
Посада Хан
Рід Чингізиди
Батько Чингісхан
Мати Борте
Брати, сестри
Діти Орда, Батий, Берке, Шибан, Tuka Temür[d], Huolu[d] і Buval[d]
Споруда, відома в Казахстані як мавзолей Джучі-хана.

Джучі (монг. Зүчи, каз. Жоши, бл. 1184 — лютий 1227) — старший син Чингісхана і його першої дружини Борте-фуджин з племені конграт. Талановитий полководець, що брав участь у завоюванні Середньої Азії, командував самостійно загонами військ в низинах Сирдар'ї.

На честь його імені названо «Джучі улус» — спадкові землі монгольських ханів із роду Джучі (з 1224) в західній частині Монгольської імперії, відомий в історіографії як «Золота Орда».

Походження[ред. | ред. код]

Чингісхан назвав свого найстаршого сина Джуші — «чужий», оскільки він був народжений після того як головну дружину Чингісхана Борте було визволено з полону ворожого племені меркітів.

Підкорення «лісових народів»[ред. | ред. код]

Як розповідає Таємна історія монголів, у 1207 році Чингісхан відправив Джучі на чолі війська на землі, що лежать на захід від Байкалу, для підкорення племен, що жили в лісах. Племена ті визнали панування монгольського хана без бою. В результаті Джучі підкорилися такі лісові народи як телекти, урсути та інші. Під тиском армії Джучі скорилися єнисейські киргизи, що проживали в верхів'ях Єнісею.

Загалом кампанія була дуже вдалою для Джучі та була високо оцінена Чингісханом, в якого склалася думка про військовий талант сина. Джучі отримав від батька землі племен, які він підкорив, що стало початком створення Улуса Джучі.

Правління[ред. | ред. код]

Після завоювання західних ханатів лісових країн на півночі (1207/1209) Джучі отримав їх у своє керування. Джованні Да Плано Карпіні зустрів під час своєї подорожі його табір і самого Джучі з дружинами. Всього було у Джучі 14 синів: Орда, Батий, Берке, Бекчетар, Шібан, Тангут, Бувал, Чилаукун, Шингкур, Чимпай, Мухаммед, Удур, Тука-Тимур, Шингкум.

Смерть Джучі[ред. | ред. код]

Помер Джучі у віці близько 40 років. За переказами похований у мавзолеї в теперішній Карагандинській області Казахстану за 50 км на північний схід від Жезказгану.

Його числе́нне потомство отримало у володіння Хорезм, Дешт-и-Кипчак, Кавказ і країни на північ від Каспійського та Чорного морів, ще не завойовані.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Johannes von Plano Carpini: Kunde von den Mongolen 1245—1247. Переклад F. Schmieder. Jan Thorbecke Verlag, Sigmaringen 1997. ISBN 3-7995-0603-9.(нім.)
  • Рашид ад-Дин. Сборник летописей / Пер. з перського Л. А. Хетагурова, редакція та примітки проф. А. А. Семенова. — М., Л. : Издательство Академии Наук СССР, 1952. — Т. 1, кн. 1.