Біла Орда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бі́ла Орда́ (Ак-Орда) — феодальне монгольське політичне і військове утворення, що утворилася в XIV столітті (В середині XIII століття засноване Ордою Іхеном, сином Джучі) на території Казахстану в процесі розділу земель Золотої Орди поміж синами Джучі.

Історія[ред. | ред. код]

Мапа з позначенням Ак-Орди 1300 рік

Посідала більшу частину басейну Сирдар'ї та степи на північному сході від Аральського моря до річок Ішиму й Сарису.

Столицею Білої Орди було місто Сигнак.

Населення складалося з тюркських кочових племен, яких історичні джерела називають узбеками-казахами.

На початку XV сторіччя Біла Орда розділилася на ряд володінь, найбільшими з яких були Ногайська орда й Узбецьке ханство.

Хани Білої Орди[ред. | ред. код]

Джучі, хан Золотої Орди (1225—1226)
Орда Іхен, (син Джучі) (1226—1246, хан Золотої Орди, 1246—1251, хан Ак-Орди)
Кун Киран[en] (1251—1280)
Конши-хан[en] (1280-1302)
Баян[en] (1302—1309)
Саси Бука[en] (1309—1310/1315)
Ерзен хан[en] (1310/15-1320)
Мубарак-Ходжа[en] (1320—1344)
Шимтай-хан[en] (1344—1360)
Урус-хан, хан Білої Орди та улусбек Сигнацького ханства (1369–1377)
Токтакія[en] (1377)
Темір-Мелик[kk] (1377—1378)
Тохтамиш (1378—1395) об'єднав Кок-Орду і Ак-Орду в єдину державу
Коїршик-хан[kk] (1395)
Барак-хан, хан Ак-Орди (1423—1428)

Території[ред. | ред. код]

У тюркських мовах слово «ак» означає «білий», «священний», слово «кок» позначає спектр кольорів від темно-синього до світло-блакитного. Китайці ділять світ на 5 кольорових гам: північ - чорний, схід - зелений (синій), захід - білий (священна країна), південь - червоний і золотий (жовта) середина. У свою чергу блакитний - це колір неба, тобто Тенгрі, вищого божества тюрків і монголів.

Ак-Орда ділилася на дві частини: західну - Північне Причорномор'я, Крим, Подоння, що стала володінням Куремси, Ногая, і східну - Надволжя, Північний Кавказ, що стала володінням Батия, Берке та інших Джучидів. Улуси Батия і Берке в правління Берке були об'єднані в єдиний улус.

За версією Г. О. Федорова-Давидова про вторинний розподіл улусів, що підримали Трепавлов В.В й Піщуліна К.А., - було дві Білі Орди та дві Сині Орди у східній (Казахстан й Сибір) та у західній частині (степові Україна й Росія) Дешт-і-Кипчак відповідно.

Література[ред. | ред. код]