Ойґен фон Бем-Баверк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ейген фон Бем-Баверк)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ойґен фон Бем-Баверк
нім. Eugen Böhm Ritter von Bawerk
1Bawerk.png
Народився 12 лютого 1851(1851-02-12)[1][2][…]
Брно, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія, Німецький союз
Помер 27 серпня 1914(1914-08-27)[2][4] (63 роки)
Крамзах, Куфштайн, Тіроль, Австрія
Поховання Віденський центральний цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Діяльність економіст, викладач університету, письменник, політик
Alma mater Віденський університет, Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла і Лейпцизький університет
Сфера інтересів економіка
Заклад Віденський університет і Інсбруцький університет
Посада Bundesministerd
Вчителі Карл Менґер
Відомі учні Йозеф Шумпетер і Людвіг фон Мізес
Член Австрійська академія наук і Шведська королівська академія наук

CMNS: Ойґен фон Бем-Баверк у Вікісховищі
Karl Marx and the close of his system

Ойґен Бем-Баверк (нім. Eugen von Böhm-Bawerk; *12 лютого 1851, Брно — †27 серпня 1914) — економіст, представник австрійської школи, професор в Інсбруку та Відні, міністр фінансів, президент Віденської академії наук (1911).

Пропагував теорію граничної корисності спрямовану на захист капіталізму, проти теорії трудової вартості К. Маркса.

Бем-Баверк у своїх творах критикував економічне вчення марксизму («Основи теорії цінності господарських благ», 1886, рос. пер., 1903; «Капітал і процент», 1884—89, рос. пер., т. 1, 1909; «Теорія Карла Маркса та її критика», 1896, рос. пер., 1897). Бем-Баверк твердив, що прибуток — вічна категорія, а відсоток на капітал — справедлива винагорода капіталістові.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1851 в сім'ї державного службовця. Його батько обіймав високу посаду віце-губернатора Моравії. Шкільну освіту отримав в елітній гімназії у Відні. Його шкільним другом був Фрідріх фон Візер, що став відомим економістом і професором кафедри економіки Віденського університету. Згодом Бем-Баверк поріднився зі своїм шкільним товаришем, одружившись з його сестрою.

Вступив до Віденського університету. Звернув на себе увагу професора Карла Менґера, ідеї якого розвивав надалі. Потім кілька років вивчав політичну економію в університетах Лейпцига, Єни і Гейдельберга у одних з найбільш відомих економістів того часу — Карла Книса, Вільгельма Рошера і Бруно Гільдебранда. Після закінчення освіти в 1879 нетривалий час працював в міністерстві фінансів.

У 1880 отримав посаду викладача в університеті Інсбрука, в 1884 став професором. У 1889 повернувся в міністерство фінансів на посаду радника міністра. Представляв уряд в нижній палаті парламенту.

Тричі обіймав посаду міністра фінансів Цислейтанії (однієї з двох складових частин Австро-Угорської імперії). Перший раз знаходився на займаній посаді недовго — з 19 червня по 30 вересня 1895, після чого був призначений професором Віденського університету і одночасно увійшов в його керівництво. У 1897-1898 знову зайняв пост міністра фінансів в першому уряді фон Франкентурна. У 1889 був членом верхньої палати парламенту Австро-Угорської імперії. У січні 1900 в третій раз став міністром в першому уряді Ернеста Кербера.

Ейген Бом фон Баверк на аверсі 100-шиллінгової купіюри.
Ейген Бом фон Баверк на аверсі 100-шиллінгової купіюри.

У 1904 повернувся до академічної діяльності в Віденському університеті. Його учнями були Людвіг фон Мізес, Йозеф Шумпетер та Отто Бауер, що стали згодом відомими економістами та політичними діячами. У 1907 вступив на посаду віце-президента, а в 1911 — президента австрійської академії наук.

Визнання[ред. | ред. код]

Помер в невеликому селі в Тіролі в 1914. В знак визнання заслуг Бем-Баверка в 1983 його портрет був зображений на 100-шилінговій банкноті.

Діяльність на посту міністра фінансів[ред. | ред. код]

Час проведений в міністерстві фінансів був вкрай неспокійним. У 1873 9 травня Австро-Угорщина пережила економічну кризу і Біржовий крах 1873. Імперія виявилася в боргах з її знеціненою валютою — австрійським гульденом. У 1892 була проведена грошова реформа і гульден замінили австро-угорською кроною. Існуючі до введення нової валюти банкноти викуповувалися на третину за срібні монети, а на дві третини за банкноти, які забезпечувалися золотом. У 1899 уряд був змушений припинити розмін на золото. Під час світової економічної кризи 1900-1903 Бем-Баверк займав пост міністра фінансів однієї з двох складових частин Австро-Угорщини Цислейтанії. Під час кризи в 1901 уряд прийняв широкомасштабну програму інвестування в громадські роботи, будівництво залізниць, будівель, телефонних і телеграфних ліній. По завершенню кризи в парламент був направлений запит на відновлення золотого стандарту (вільного обміну паперових грошей на золото).

Міністр фінансів Ціслейтанії Бем-Баверк в своєму кабінеті

Під час перебування Бем-Баверка в міністерстві фінансів з'явився закон про надання субсидій та безпроцентних кредитів новоствореним підприємствам, за яким підприємець-початківець міг отримати з бюджету до третини необхідного капіталу. Досягнута відносна стабільність фінансів дозволила забезпечити довіру до австро-угорської крони і нормальний економічний розвиток до самого початку Першої світової війни. У 1904 після тридцятирічної перерви держава змогла вийти на характерні для передових держав світу темпи зростання економіки. Було також досягнуто позитивне сальдо торгового балансу (імпорт склав 97 % від експорту). Фактично після стабілізації фінансового сектора в імперії були забезпечені необхідні умови для прискорення модернізації: вільний ринок товарів і робочої сили, стабільна грошова система, наявність великих національних і іноземних капіталів.

Також Бем-Баверк ввів прогресивне оподаткування, реформував податкову систему з введенням прибуткового податку, скасував існуючу кілька століть субсидію на цукор.

Будучи міністром фінансів однією з двох складових частин Габсбурзької монархії був обачний і консервативний. Йозеф Шумпетер, який охарактеризував життя Бем-Баверка як «витвір мистецтва», відзначав, що на відповідальному посту він виявляв «… неподільну відданість своїй справі, безкорисливість, широкі інтелектуальні інтереси, широкий кругозір і справжню простоту».

Критика марксизму[ред. | ред. код]

Мюррей Ротбард про критику марксизму Бем-Баверка писав: «Через два роки після виходу третій том [ „Капіталу“ Маркса ] піддався детальної нищівній критиці у великій рецензії Бем-Баверка „До завершення марксистської системи“. І по закінченні століття нищівний розгром третього тому, а отже, і всієї марксистської системи залишається остаточним і безповоротним. У сфері професійної економічної теорії вердикт Бем-Баверка відразу став користуватися беззаперечним авторитетом і з тих пір зберігає його, успішно виконуючи роль щеплення від марксистського вірусу і, безсумнівно, від трудової теорії вартості — принаймні для економістів. На жаль, аргументи Бем-Баверка були занадто спеціальними, щоб отримати великий вплив поза середовищем професійних економістів, й з тих пір марксизм виявився надзвичайно привабливим для багатьох соціологів, істориків, літераторів і інших інтелектуалів, котрі, як правило, слабо розбираються в економіці»[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. SNAC — 2010.
  4. Енциклопедія Брокгауз
  5. Ротбард, Мюррей (2019). Экономическая мысль. Эпоха классической школы. Том 2. Глава 13. Система Маркса, II: экономическая теория капитализма и ее неизбежный крах (рос.). Челябинск: Социум. ISBN 978-5-906401-90-8. 

Література[ред. | ред. код]