Ейген фон Бем-Баверк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ойґен фон Бем-Баверк
Eugen von Böhm-Bawerk
1Bawerk.png
Народився 12 лютого 1851(1851-02-12)
Відень
Помер 27 серпня 1914(1914-08-27) (63 роки)


Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Karl Marx and the close of his system

Ойґен Бем-Баверк (нім. Eugen von Böhm-Bawerk; *12 лютого 1851, Відень — †27 серпня 1914) — економіст, представник австрійської школи, професор в Інсбруку та Відні, міністр фінансів, президент Віденської академії наук (1911).

Пропагував теорію граничної корисності спрямовану на захист капіталізму, проти теорії трудової вартості К. Маркса.

Бем-Баверк у своїх творах критикував економічне вчення марксизму («Основи теорії цінності господарських благ», 1886, рос. пер., 1903; «Капітал і прибуток», 1884—89, рос. пер., т. 1, 1909; «Теорія Карла Маркса та її критика», 1896, рос. пер., 1897). Бем-Баверк твердив, що прибуток — вічна категорія, а відсоток на капітал — справедлива винагорода капіталістові.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в 1851 в сім'ї державного службовця. Його батько обіймав високу посаду віце-губернатора Моравії. Шкільну освіту отримав в елітній гімназії у Відні. Його шкільним другом був Фрідріх фон Візер, що став відомим економістом і професором кафедри економіки Віденського університету. Згодом Бем-Баверк поріднився зі своїм шкільним товаришем, одружившись на його сестрі.

Вступив до Віденського університету. Звернув на себе увагу професора Карла Менґера, ідеї якого розвивав надалі. Потім кілька років вивчав політичну економію в університетах Лейпцига, Єни і Гейдельберга у одних з найбільш відомих економістів того часу — Карла Книса, Вільгельма Рошера і Бруно Гільдебранда. Після закінчення освіти в 1879 нетривалий час працював в міністерстві фінансів.

У 1880 отримав посаду викладача в університеті Інсбрука, в 1884 став професором. У 1889 повернувся в міністерство фінансів на посаду радника міністра. Представляв уряд в нижній палаті парламенту.

Тричі обіймав посаду міністра фінансів Цислейтанії (однієї з двох складових частин Австро-Угорської імперії). Перший раз знаходився на займаній посаді недовго — з 19 червня по 30 вересня 1895, після чого був призначений професором Віденського університету і одночасно увійшов в його керівництво. У 1897-1898 знову зайняв пост міністра фінансів в першому уряді фон Франкентурна. У 1889 був членом верхньої палати парламенту Австро-Угорської імперії. У січні 1900 в третій раз став міністром в першому уряді Ернеста Кербера.

Головна будівля австрійської академії наук, президентом якої Бем-Баверк був з 1911, на реверсі 100-шиллінговой банкноти (на аверсі зображений Бем-Баверк)

У 1904 повернувся до академічної діяльності в Віденському університеті. Його учнями були Людвіг фон Мізес, Йозеф Шумпетер та Отто Бауер, що стали згодом відомими економістами та політичними діячами. У 1907 вступив на посаду віце-президента, а в 1911 — президента австрійської академії наук.

Визнання[ред.ред. код]

Помер в невеликому селі в Тіролі в 1914. В знак визнання заслуг Бем-Баверка в 1983 його портрет був зображений на 100-шиллінговой банкноті.

Діяльність на посту міністра фінансів[ред.ред. код]

Час проведений в міністерстві фінансів був вкрай неспокійним. У 1873 9 травня Австро-Угорщина пережила економічну кризу і біржовий крах. Імперія виявилася в боргах з її знеціненою валютою — австрійським гульденом. У 1892 була проведена грошова реформа і гульден замінили австро-угорською кроною. Існуючі до введення нової валюти банкноти викуповувалися на третину за срібні монети, а на дві третини за банкноти, які забезпечувалися золотом. У 1899 уряд був змушений припинити розмін на золото. Під час світової економічної кризи 1900-1903 Бем-Баверк займав пост міністра фінансів однієї з двох складових частин Австро-Угорщини Цислейтанії. Під час кризи в 1901 уряд прийняв широкомасштабну програму інвестування в громадські роботи, будівництво залізниць, будівель, телефонних і телеграфних ліній. По завершенню кризи в парламент був направлений запит на відновлення золотого стандарту (вільного обміну паперових грошей на золото).

Міністр фінансів Ціслейтанії Бем-Баверк в своєму кабінеті

Під час перебування Бем-Баверка в міністерстві фінансів з'явився закон про надання субсидій та безпроцентних кредитів новоствореним підприємствам, за яким підприємець-початківець міг отримати з бюджету до третини необхідного капіталу. Досягнута відносна стабільність фінансів дозволила забезпечити довіру до австро-угорської крони і нормальний економічний розвиток до самого початку Першої світової війни. У 1904 після тридцятирічної перерви держава змогла вийти на характерні для передових держав світу темпи зростання економіки. Було також досягнуто позитивне сальдо торгового балансу (імпорт склав 97 % від експорту). Фактично після стабілізації фінансового сектора в імперії були забезпечені необхідні умови для прискорення модернізації: вільний ринок товарів і робочої сили, стабільна грошова система, наявність великих національних і іноземних капіталів.

Також Бем-Баверк ввів прогресивне оподаткування, реформував податкову систему з введенням прибуткового податку, скасував існуючу кілька століть субсидію на цукор.

Будучи міністром фінансів однією з двох складових частин Габсбурзької монархії був обачний і консервативний. Йозеф Шумпетер, який охарактеризував життя Бем-Баверка як «витвір мистецтва», відзначав, що на відповідальному посту він виявляв «… неподільну відданість своїй справі, безкорисливість, широкі інтелектуальні інтереси, широкий кругозір і справжню простоту».

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]