Екологічна демократія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Екологічна демократія — політичний устрій держави, при якому враховуються права не тільки людей, а й тварин, рослин, мікроорганізмів, екосистем[1][2][3].

Побудова екологічної демократії потребуватиме реалізації загального виборчого права і пропорційної виборчої системи для урахування інтересів не тільки людей, а й інших живих істот, громадян цієї країни[1][3]. Буде створено деяку додаткову систему стримувань і противаг, яка буде захищати не-людей від свавілля з боку людей і при цьому не суперечити демократії[1][3].

В екологічній демократії додається нова цінність — права природи[1][3]. Джерелом влади при екологічній демократії є не тільки люди, але всі живі істоти[1][3]. При екологічній демократії буде серйозно доопрацьовано систему прав громадян. У неї включаються права тварин, рослин, мікроорганізмів і екосистем[1][3]. Для тварин це можуть бути права на життя, свободу, захист від непотрібного страждання з вини людини на рівні індивідуумів, а також право на існування на рівні індивідуумів. А також право на існування на рівні видів, популяцій. Таке ж право має бути захищене для популяцій рослин і мікроорганізмів. Право на існування заслуговують і непорушені і слабо порушені природні екосистеми, що збереглися[1][3].

Для дієвого захисту прав природи при екологічній демократії будуть створені спеціальні суди з прав природи[1][3]. Інтереси природних об'єктів в них представлятимуть спеціальні адвокати і на правах опікунів постраждалих тварин і рослин — представники природоохоронних громадських організацій[1][3]. За прикладом Європейського суду з прав людини є необхідність у створенні Міжнародного суду з прав природи, а також політичних партій нового типу, що захищатимуть не людей, а інших живих організмів і екосистем, і посади уповноваженого з прав тварин (природи)[1][3].

Екологічна демократія включає створення інститутів і культури, які захищатимуть реінтеграцію суспільства і природи. Це означає, що метою економічної активності є не сьогоднішній еко-катастрофічний «розвиток», яка користується попитом через високу конкуренцію і «вимоги» прибутку, а задоволення потреб всіх громадян так, щоб можна було захистити істинну якість життя, яку може дати тільки гармонійні відносини суспільства і природи. Отже, екологічна демократія не може бути досягнута в рамках сучасної ринкової економіки і, як наслідок, «зростаючої економіки» або в рамках будь-якої системи, основною метою якої є зростання, як централізована система «справжнього існуючого соціалізму».

Див. також[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

  • Экологическая демократия: 12 примеров практических действий Азербайджан, Армения, Беларусь, Грузия, Молдова, Украина [3] [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  • Экологическая демократия или у края пропасти? // Зеркало недели. Украина. — № 45, 21 ноября 2003. [4] [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  • Цели Содержательной Демократии [5] [Архівовано 8 травня 2013 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Борейко В. Е. Прорыв в экологическую этику. — К.: КЭКЦ, 2013. — 168 с.
  2. Екологічна демократія [1] [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  3. а б в г д е ж и к л Борейко В. Экологическая демократия невозможна без соблюдения прав природы [2] [Архівовано 20 лютого 2014 у Wayback Machine.]