Елеонора Ґонзаґа-Невер
| Елеонора Ґонзаґа | |
|---|---|
| Eleonora Gonzaga | |
 Елеонора Ґонзаґа у 20 років | |
| імператриця-консорт | |
| Початок правління: | 30 квітня 1651 |
| Кінець правління: | 2 квітня 1657 |
| Інші титули: |
Німецька королева (1651—1657) Королева Богемії та Угорщини (1651—1657) |
|
| |
| Попередник: | Марія Леопольдіна Тирольська |
| Наступник: | Маргарита Тереза Іспанська |
|
| |
| Дата народження: | 18 листопада 1630 |
| Місце народження: | Мантуя, Мантуанське герцогство |
| Країна: | Священної Римської імперії |
| Дата смерті: | 6 грудня 1686 (56 років) |
| Місце смерті: | Відень, Священна Римська імперія |
| Поховання | Імператорський склеп |
| Дружина: | Фердинанд III Габсбург |
| Діти: |
Терезія Марія Йозефа, Елеонора Марія Йозефа, Марія Анна Йозефа, Фердинанд Йозеф Алоїс |
| Династія: | Ґонзаґа, Габсбурги |
| Батько: | Шарль Ґонзаґа-Неверський |
| Мати: | Марія Ґонзаґа |
Елеонора Магдалена Ґонзаґа-Неверська, італ. Eleonora Maddalena Gonzaga-Nevers; 18 листопада 1630 — 6 грудня 1686) — принцеса Мантуї та Монтферрата з дому Ґонзаґа-Невер, донька герцога Майєннського Шарля Ґонзаґа-Невер та герцогині Монтферрата Марії Ґонзаґа, дружина імператора Священної Римської імперії Фердинанда III. Засновниця літературної академії, кількох монастирів, двох дамських орденів, поетеса.
Життєпис[ред. | ред. код]
Елеонора народилась 18 листопада 1630 року у Мантуї другою дитиною та єдиною донькою[1] в родині герцога Майєннського Шарля Ґонзаґа-Невер та герцогині Монтферрата Марії Ґонзаґа. Мала старшого брата Карла. Своє ім'я отримала на честь двоюрідної бабусі з батьківського боку, імператриці Елеонори.
Батько помер, коли Елеонорі було 8 місяців. Матір більше не вступала в шлюб. Дівчина здобула освіту при мантуанському дворі, відомому центрі інтелектуального життя, і, в майбутньому, посприяла добрій освіті власних доньок. В її навчанні особлива увага приділялась розвитку форм культурного самовираження. З раннього віку принцеса складала вірші та грала на кількох музичних інструментах. Цим сподобалась і нареченому, що також мав літературний талант.
22 березня 1651 Елеонора залишила Мантую та через Філлах і Грац попрямувала до Вінер-Нойштадту. Там 30 квітня відбулось її вінчання з імператором Священної Римської імперії Фердинандом III. Нареченій виповнилося 20 років, нареченому — 42. Для нього це був вже третій шлюб. Від двох попередніх він мав чотирьох дітей, доросла донька вже була одружена.
Союз виявився гармонійним. У шлюбі Елеонора народила четверо дітейː
- Терезія Марія Йозефа (1652—1653) — померла у ранньому віці;
- Елеонора Марія Йозефа (1653—1697) — дружина короля Речі Посполитої Михайла Корибута Вишневецького, згодом — герцога Лотарингії Карла V, мала шестеро дітей;
- Марія Анна Йозефа (1654—1689) — дружина пфальцграфа Нойбурга Філіпа Вільгельма, мала двох синів, що вмерли немовлятами;
- Фердинанд Йозеф Алоїс (1657—1658) — помер у ранньому віці.
Імператрицю описували як енергійну, розумну, освічену та релігійну жінку. Вона протегувала та пожвавлювала культурне життя Відня. Писала релігійні вірші італійською мовою, заснувала літературну академію. Толерантно ставилась до письменників-протестантів, не зважаючи на власну ревну прихильність католицизму. У зовнішню політику країни не втручалася.
У вересні 1656 була коронована у Празі короною святого Вацлава. З моменту останньої чеської коронації на той час пройшло вже тридцять років.
Фердинанд III пішов з життя у 1657. При дворі свого пасинка Леопольда I, на якого мала значний вплив, Елеонора залишалась культурно та релігійно активною. Заснувала кілька монастирів, серед них — монастир Святої Урсули у Відні у 1663 році. Була патроном монастиря кармеліток у Вінер-Нойштадті. Організовувала фестивалі та ставила балети. При ній було розширено Гофбурзький імператорський палац.
Для відзначення заслуг жінок заснувала два дамські ордениː Orden der Sklavinnen der Tugend[de] у 1662 та орден Зіркового хреста у 1668.
1670 року супроводжувала старшу доньку до Речі Посполитої, де принцеса мала вийти за короля Михайла Вишневецького.
Померла Елеонора 6 грудня 1686 у віці 56 років у Відні. Похована у імператорському склепі Капуцинеркірхе поблизу Гофбургу.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У заснованому Елеонорою монастирі Святої Урсули у 1688—1691 роках жили Ілона Зріні з донькою Юліаною.
Генеалогія[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В одному з джерел згадується ще одна донька її батьків — Марія.
Література[ред. | ред. код]
- Constantin von Wurzbach: Habsburg, Eleonore Gonzaga. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 6. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1860, S. 161 f. [1] [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Jiří Fidler. České královny. Havlíčkův Brod: Fragment, 2004. ISBN 80-7200-849-8. стор. 85–86.
- Brigitte Hamannová. Habsburkové. Životopisná encyklopedie. Praha: Brána ; Knižní klub, 1996. 408 стор. ISBN 80-85946-19-X.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Елеонора Ґонзаґа-Невер |
- Профіль на Geneall.net [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Елеонори Ґонзаґа-Невер [Архівовано 4 травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Фердинанда III [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
|
