Елеонора Ґонзаґа-Невер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елеонора Ґонзаґа
Eleonora Gonzaga
Ritratto di Eleonora Gonzaga Nevers imperatrice.png
Елеонора Ґонзаґа у 20 років
імператриця-консорт
Початок правління: 30 квітня 1651
Кінець правління: 2 квітня 1657
Інші титули:Німецька королева (16511657)
Королева Богемії та Угорщини (16511657)
Попередник: Марія Леопольдіна Тирольська
Наступник:Маргарита Тереза Іспанська
Дата народження: 18 листопада 1630(1630-11-18)
Місце народження:Мантуя, Мантуанське герцогство
Країна:Священної Римської імперії
Дата смерті:6 грудня 1686(1686-12-06) (56 років)
Місце смерті:Відень, Священна Римська імперія
Дружина:Фердинанд III Габсбург
Діти:Терезія Марія Йозефа,
Елеонора Марія Йозефа,
Марія Анна Йозефа,
Фердинанд Йозеф Алоїс
Династія:Ґонзаґа, Габсбурги
Батько:Шарль Ґонзаґа-Неверський
Мати:Марія Ґонзаґа

Елеонора Ґонзаґа (італ. Eleonora Gonzaga, повне ім'я Елеонора Магдалена Ґонзаґа-Неверська, італ. Eleonora Maddalena Gonzaga-Nevers; 18 листопада 1630 — 6 грудня 1686) — принцеса Мантуї та Монтферрата з дому Ґонзаґа-Невер, донька герцога Майєннського Шарля Ґонзаґа-Невер та герцогині Монтферрата Марії Ґонзаґа, дружина імператора Священної Римської імперії Фердинанда III. Засновниця двох дамських орденів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Елеонора народилась 18 листопада 1630 року у Мантуї. Вона була другою дитиною та єдиною донькою[1] в родині герцога Майєннського Шарля Ґонзаґа-Невер та його дружини, герцогині Монтферрата Марії Ґонзаґа. Дівчинка мала старшого брата Карла. Своє ім'я новонароджена отримала на честь двоюрідної бабусі з батьківського боку, імператриці Елеонори.

Батько помер, коли Елеонорі було вісім місяців. Матір більше заміж не виходила. Дівчина здобула освіту при мантуанському дворі, відомому центрі інтелектуального життя, і, в майбутньому, посприяла добрій освіті власних доньок. В її навчанні особлива увага приділялась розвитку форм культурного самовираження. З раннього віку принцеса складала вірші та грала на кількох музичних інструментах. Цим її і вподобав чоловік, що також мав літературний талант.

22 березня 1651 Елеонора залишила Мантую та через Філлах і Грац попрямувала до Вінер-Нойштадту. Там 30 квітня відбулось її вінчання з імператором Священної Римської імперії Фердинандом III. Нареченій виповнилося 20 років, нареченому — 42. Для нього це був вже третій шлюб. Від двох попередніх він мав чотирьох дітей, доросла донька вже була заміжня.

Союз виявився гармонійним. У подружжя народилося четверо дітейː

Імператрицю описували як енергійну, розумну, освічену та релігійну жінку. Вона протегувала та пожвавлювала культурне життя Відня. Писала релігійні вірші італійською мовою, заснувала літературну академію. Толерантно ставилась до письменників-протестантів, не зважаючи на власну ревну прихильність католицизму. У зовнішню політику країни не втручалася.

У вересні 1656 була коронована у Празі короною святого Вацлава. З моменту останньої чеської коронації на той час пройшло вже тридцять років.

Фердинанд III пішов з життя у 1657. При дворі свого пасинка Леопольда I, на якого мала значний вплив, Елеонора залишалась культурно та релігійно активною. Заснувала кілька монастирів, серед них — монастир Святої Урсули у Відні у 1663 році. Була патроном монастиря кармеліток у Вінер-Нойштадті. Організовувала фестивалі та ставила балети. При ній було розширено Гофбурзький імператорський палац.

Для відзначення заслуг жінок заснувала два дамські ордениː Orden der Sklavinnen der Tugend[de] у 1662 та орден Зіркового хреста у 1668.

1670 року супроводжувала старшу доньку до Речі Посполитої, де принцеса мала вийти заміж за короля Михайла Вишневецького.

Померла Елеонора 6 грудня 1686 у віці 56 років у Відні. Похована у імператорському склепі Капуцинеркірхе поблизу Гофбургу.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У заснованому Елеонорою монастирі Святої Урсули у 16881691 роках жили Ілона Зріні з донькою Юліаною.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Людовік IV Ґонзаґа-Неверський
Louis IV de Gonzague-Nevers.jpg
 
Генрієтта Клевська
Henriette de Nevers.jpg
 
Шарль де Гіз
Charles de Lorraine, duc de Mayenne, grand amiral et grand chambellan + 1611.jpg
 
Генрієтта Савойська-Війяр
 
Вінченцо I Гонзага
Vincenzo Gonzaga a mezzo busto con le onorificenze del Toson d’Oro e del Redentore.png
 
Елеонора Медічі
Elenora de Medici.jpg
 
Карл Еммануїл I
Charles Emmanuel I by Kraek.jpg
 
Каталіна Мікаела Австрійська
Catalinamicaelaspain65.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл I Ґонзаґа-Невер
Carlo I Gonzaga.jpg
 
 
 
 
 
Катерина Лотаринзька
Catherine de Lorraine, duchess of Mantua.JPG
 
 
 
 
 
Франческо IV Ґонзаґа
Francesco Gonzaga, Duke of Mantua, by workshop of Frans Pourbus the Younger.jpg
 
 
 
 
 
Маргарита Савойська
Margherita of Savoy, duchess of Mantova.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шарль Неверський
Ritratto di Carlo di Rethel Gonzaga Nevers.png
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Ґонзаґа
Marie de Gonzague 08692.JPG
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Елеонора
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В одному з джерел згадується ще одна донька її батьків — Марія.

Література[ред. | ред. код]

  • Constantin von Wurzbach: Habsburg, Eleonore Gonzaga. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 6. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1860, S. 161 f. [1]
  • Jiří Fidler. České královny. Havlíčkův Brod: Fragment, 2004. ISBN 80-7200-849-8. стор. 85–86.
  • Brigitte Hamannová. Habsburkové. Životopisná encyklopedie. Praha: Brána ; Knižní klub, 1996. 408 стор. ISBN 80-85946-19-X.

Посилання[ред. | ред. код]