Марія Австрійська (1528—1603)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Марія Австрійська
Maria de Austria
Maria of Spain 1557.jpg
імператриця-консорт
Початок правління: 25 липня 1564
Кінець правління: 12 жовтня 1576
Інші титули: королева-консорт Німеччини (1562 —1576)
Попередник: Ізабелла Португальська
Наступник: Анна Тирольська
Дата народження: 21 червня 1528(1528-06-21)
Місце народження: Мадрид, Іспанія
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 26 лютого 1603(1603-02-26) (74 роки)
Місце смерті: Дескальсас-Реалес, Мадрид, Іспанія
Дружина: Максиміліан II
Діти: Анна, Фердинанд, Рудольф, Ернст, Єлизавета, Марія, Матіас, Максиміліан, Альбрехт, Венцель, Фрідріх, Марія, Карл, Маргарита, Елеонора
Династія: Габсбурги
Батько: Карл V
Мати: Ізабелла Португальська

Марія Австрійська, також відома як Марія Іспанська та Марія Габсбург (ісп. María de Austria o Habsburgo), (нар. 21 червня 1528 — пом. 26 лютого 1603) — іспанська інфанта та австрійська ерцгерцогиня з династії Габсбургів, донька імператора Священної Римської імперії Карла V та португальської інфанти Ізабелли, дружина імператора Священної Римської імперії Максиміліана II, матір імператорів Рудольфа II та Матіаса.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство та юність[ред.ред. код]

Марія з'явилась на світ 21 червня 1528 року в Мадриді. Вона була старшою донькою та другою дитиною в родині імператора Священної Римської імперії Карла V та його дружини Ізабелли Португальської. Дівчинка мала старшого брата Філіпа, а згодом народилася молодша сестра Хуана. Троє молодших братів померли у ранньому віці. Зростала Марія, разом з братом та сестрою, між Толедо та Вальядолідом. Родина були скріплена міцними сімейними узами, чому не заважали регулярні відлучки батька. Марія та Філіп мали спільні погляди на життя й політику. Них вони трималися все наступне життя. Їхньої матері не стало 1539-го. Батько більше не одружувався.

Між 1536 та 1545 планувався шлюб Марії з одним із синів короля Франції Франциска I.[1] Однак, після Шмалькальденської війни Карл V вирішив, що важливіше підтримати зв'язок із німецькою гілкою династії Габсбургів для її подальшого сприяння іспанському престолу.

Подружнє життя[ред.ред. код]

Марія з чоловіком та дітьмиː Анною, Рудольфом та Ернстом

Після розгляду кількох кандидатур Карл V майбутнім чоловіком для доньки обрав Максиміліана Габсбурга. Шлюбний контракт склали під час сесії Імператорського сейму в Аугсбурзі 21 квітня 1548 та ратифікували 4 червня. Територіального посагу не передбачалося, нареченій гарантувалася лише щорічна виплата ренти. Тоді ж наречений вирушив до Іспанії. Весілля відбулося 13 вересня 1548 року у Вальядоліді.

Згідно волі батька, за його відсутності, Марія із чоловіком разом здійснювали регентство над Іспанією. Однак, їхні обов'язки були переважно формальними.[2]

У листопаді 1550 Максиміліан від'їхав на батьківщину, залишивши Марію, що чекала на другу дитину, повноважною правителькою іспанської адміністрації до повернення Філіпа. За кілька місяців, влітку 1551, Максиміліан здійснив другу поїздку до Іспанії, щоб забрати дружину і дітей. Восени, через Геную, Тридент та Тироль, всі разом прибули до Австрії.[2] Невдовзі у подружжя народився другий син. Всього у Марії та Максиміліана було шістнадцятеро нащадківː

Родина проживала у Відні. Марія мала змогу відігравати власну політичну роль, але великий вплив на неї мали слова чоловіка. Також вона користувалася всіма засобами, щоб навернути його в католицтво. Із собою Марія привезла духовника — іспанського священика.

Під час другої відсутності брата, у 15581561 роках, Марія знову виконувала функції регента Іспанії, повернувшись на цей час до Мадриду. [3]

У Відні ж була посередником між австрійським та іспанським двором, виступаючи в ролі інструмента іспанського альянсуː примірювала чоловіка з іспанськими родичами, весь час листувалася з братом, що перебував в Мадриді, відокремлювала чоловіка від протестантів, відрядила у 1562 двох синів на життя в Іспанію.

Тоді ж Марія була коронована як королева Чехії, після проголошення її чоловіка королем тих земель. Наступного року, таким же чином вона стала королевою Угорщини, Хорватії та Славонії. А у липні 1654 Максиміліан успадкував від батька трон Священної Римської імперії.

Повернення до Іспанії[ред.ред. код]

Максиміліана не стало 12 жовтня 1576. Марія, яка все життя відчувала себе іспанкою на чужій землі, більше не мала підтримки. Стосунки із із сином Рудольфом, що став імператором, були напруженими.

Марія на портреті пензля Хуана Пантохи де ла Крус

Зажадавши повернутися до Мадриду, Марія здійснила цей намір після смерті молодшої доньки Елеонори, у 1582 році. Вона прибула на батьківщину із донькою Маргаритою, що призначалася у п'яті дружини свого дядька Філіпа II. Однак, невдовзі Маргарита, будучи ревною католичкою, пішла в монастир. Марія також оселилася в абатстві Дескальсас-Реалес, і перебувала там до самої смерті, ведучи життя напівпринцесси напівчерниці та зауважуючи, що рада жити в «країні без єретиків».

У 1586 році особистим капеланом імператриці було призначено Томаса Луїса де Вікторія,[4] який також виконував функції органіста в обителі писав церковну музику. Марія виступала його покровителькою.

Дружні від початку відносини Марії з братом Філіпом з часом охололи. Однак, найважливішою пов'язуючою ланкою між іспанським двором та німецькими Габсбургами вона залишалася до останку. Імператорський посол граф Йоганн фон Кевенхюллер майже щодня особисто повідомляв їй про події в імперії.[1] Марно намагалася влаштувати шлюб сина Рудольфа з іспанською інфантою.

Проте, після смерті Філіпа II, у 1599 таки відбувся подвійний союз, закріплюючий відносини між австрійським та іспанським двором. Новий король Філіп III узяв за дружину австрійську ерцгерцогиню Маргариту, а син Марії, Альбрехт побрався із кузиною Кларою Ісабель.

Марія, її донька Маргарита та Маргарита Австрійська з того часу утворювали осередок представництва автрійських інтересів при іспанському дворі. Так, 1600 року вони умовили Філіпа III надавати фінансову підтримку ерцгерцогу Фердинанду.

Після переїзду іспанського двору до Вальядоліду, вдовіюча імператриця провела останні роки у певній ізоляції. При ній залишалися лише Кевенхюллер, який зостався в Мадриді на її прохання, та донька Маргарита.[1]

Померла Марія у монастирі Дескальсас-Реалес 26 лютого 1603 на 75 році життя. Томас Вікторія на її поховання написав свій найвизначніший твір — реквієм Officium defunctorum. Ця композиція й досі вважається його найкращою та найвишуканішою роботою.

Генеалогія[ред.ред. код]

Максиміліан I
Workshop of Joos van Cleve 001.jpg
 
Марія Бургундська
Mary of burgundy pocher.jpg
 
Фердинанд II
FerdinandCatholic.jpg
 
Ізабелла I
Isabel la reina catolica.jpg
 
Фердинанд Візеу
Infante d fernando.jpg
 
Беатріса Португальська
Infanta d Beatriz.jpg
 
Фердинанд II
FerdinandCatholic.jpg
 
Ізабелла I
Isabel la reina catolica.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Філіп I Красивий
1500 Meester van de Magdalena legende - Filips de Schone, Aartshertog van Oostenrijk, Hertog van Bourgondie.jpg
 
 
 
 
 
Хуана I Божевільна
Juan de Flandes 003.jpg
 
 
 
 
 
Мануел I
Manoel I.jpg
 
 
 
 
 
Марія Арагонська
Portrait of Maria of Aragon, Belem Collection.JPG
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл V
Gysius-Oorsprong-en-voortgang 9077.tif
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ізабелла Португальська
Tizian 057.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Німецькі біографії. Марія Австрійська [1] (нім.)
  2. а б Allgemeine Deutsche Biographie. Марія Австрійська [2] (нім.)
  3. Жінки при владі. XVI сторіччя [3] (англ.)
  4. Один з найвидатніших іспанських музикантів часів Контрреформації.

Література[ред.ред. код]

  • Christopher F. Laferl: Die Kultur der Spanier in Österreich unter Ferdinand I. 1522-1564, Böhlau Verlag Wien, 1997, стор. 120
  • Friedrich Edelmayer, Arno Strohmeyer: Die Korrespondenz der Kaiser mit ihren Gesandten in Spanien, Oldenbourg Wissenschaftsverlag, 1997, стор. 145
  • Kamen, Henry: Philip of Spain. Yale University Press. 1998. ISBN 978-0-300-07800-8.

Посилання[ред.ред. код]