Ельґісер Йозеф Мойсейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Йо́зеф Мойсе́йович Е́льґісер (*29 грудня 1929) — музичний діяч.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Син жидівського столяра з околиць Чернівців, вже у віці шести з половиною років він дає свій перший публічний концерт у Садаґурі. До 1940 року він відвідує там школу, поки не вибухнула війна і наступили погроми. Особливою є історія про те, як збірка Бетховена, яку Йозеф випадково мав при собі, привернула увагу офіцера СС, що допомогло музиканту пережити концтабір. 1944 р. він повернувся з радянськими військами до Садаґури.

1948 року Йозефа зарахували до медичного інституту у Чернівцях; окрім того, він навчався по класу фортепіано.

З 1955 р. декілька років працював хірургом. Проте музика його не полишала і вже 1960 року Ельґісер розпочав заочне п'ятирічне навчання у Київській консерваторії, водночас викладаючи гру на фортепіано і музичну теорію у Чернівецькому музичному училищі, де виховав не менше 90 піаністів. 1962 року він відвідував перші фортепіанні курси імені Миколи Лисенка у Києві, які закінчив з дипломом.

Концертна діяльність Ельґісера обмежувалась спершу концертними залами Східної Європи. Після європейського політичного перелому на нього звернули увагу культурні менеджери західних країн і запросили з концертами у Відень, Венецію, Валетту та в австрійське фестивальне містечко Оссіях. 1999 року Ельґісера нагороджено Золотою медаллю Юнеско і почесним званням «Золоте ім'я світової культури» за свою концертну діяльність і за феноменальну пам'ять, адже усі твори він грав напам'ять.

Спадщина[ред. | ред. код]

Під авторством Ельґісера вийшли три підручники: «Музична психологія», «Історія фортепіанного стилю» і «Професійні хвороби музикантів».

Ельґісер є автором понад 200 фортепіанних, інструментальних та органних творів, близько 80 пісень. Він досліджує історію музики своєї малої батьківщини, збирає і опрацьовує народні пісні і вперше видав багатотомне видання творів буковинських композиторів 1848—2000 рр. Його ім'я викарбуване на Чернівецькій алеї зірок у невеликому парку перед театром.

Джерела[ред. | ред. код]

Раймунд Ланґ: Чернівці як джерело музичної творчости. «Старожитності та сучасність». Архів оригіналу за 2013-07-06. Процитовано 2010-03-23.