Жалість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Жалість — одна з форм почуття дискомфорту, часто набуває вид поблажливого співчуття[1]. Об'єкт жалості сприймається як «жалюгідний», тобто принижений в своєму нещасному становищі[2]. Жалюгідна людина позначає себе через скаргу, яка позначає недолік заподіяний або самим ходом речей, або іншою істотою. У той же час відсутність жалю робить людину «безжальною», тобто жорстокою. В цьому випадку жалість наближається до милосердя. Однак іноді у жалості може переважати мотив переваги[3]. Також жалість може виникати з приводу втрачених речей. Можна жалкувати про втрачений час, речі або загиблих істот («Пташку шкода»[4]). Тут жалість наближається до печалі.

У той же час жалість до себе часто трактується як негативне почуття[5], що заважає власному саморозвитку. З цієї точки зору, жалість консервує нещасне становище та приймає його як об'єктивну даність[6]. Тут жалість наближається до поблажливої любові, яка прощає слабкості[7][8].

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]