Вдячність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вдячність — це почуття визнання за виконане добро, наприклад, за надану увагу або послугу, а також різні способи вираження цього почуття, в тому числі й офіційні заходи заохочення (наприклад, «оголошення вдячності») . Вдячність — складне відчуття, що виникає на базі емоційної та раціональної оцінки того, що відбувається, вираз якої сильно ритуалізовано. Адресатом вдячності можуть бути не лише конкретні люди, а й групи людей (наприклад, предки) і неперсоніфіковані сутності: світ, Бог.

У лінгвістиці вираз вдячності розглядається як особливий мовний жанр (стійкі композиційні та стилістичні особливості висловлювань на дану тему). Вдячність може мати різні характеристики:[1]

  • пряма та посередня вдячність;
  • ритуальна (етикетна) й емоційна (особисто значуща);
  • вмотивована та невмотивована;
  • вербальна та невербальна;
  • вдячність реальному адресатові чи вищим силам.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Геннадьевна, Бердникова, Анна (2005). Речевой жанр благодарности :Когнитивный и семантико-прагматический аспекты (ru). Процитовано 2017-08-02. 

Джерела[ред. | ред. код]

 Речевой жанр благодарности :Когнитивный и семантико-прагматический аспекты А. Г. Бердникова

Посилання[ред. | ред. код]