Жан-Мішель Кусто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан-Мішель Кусто
Jean-Michel Cousteau
Жан-Мішель Кусто з дружиною Ненсі Марр у грудні 2007 року
Народився 8 травня 1938(1938-05-08) (85 років)
Тулон
Громадянство Франція Франція
Діяльність океанограф,
режисер,
письменник
Галузь дайвінг, документальний фільм, океанографія, екологія, сталий розвиток і кіновиробництво[1]
Знання мов французька[2][3] і англійська[3]
Батько Жак-Ів Кусто
Мати Сімона Мельхіор Кусто
Брати, сестри Філіп Кусто
У шлюбі з Ненсі Марр
Діти Фаб'єн Кусто, Селін Кусто
Нагороди
IMDb ID 0184151
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кусто (прізвище).

Жан-Мішель Кусто (фр. Jean-Michel Cousteau, нар. 1938) — французький дослідник, захисник навколишнього середовища, педагог та кінопродюсер. Старший син відомого океанографа Жака-Іва Кусто, батько Фаб'єна Кусто та Селін Кусто. Член Національної ради з архітектури та дипломований спеціаліст знаменитої Паризької школи архітектури[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Жан-Мішель — син Жака-Іва та Сімони Мельхіор Кусто. Вперше пірнув із аквалангом у 1945 році, у 8-річному віці. Хоча Жан-Мішель отримав спеціальність архітектора[5], пізніше він приєднався до Товариства Кусто, створеного його батьком, і залишався віце-президентом товариства протягом 20 років. У 1993 році почав знімати власні фільми про довкілля[6][7][8]. Жан-Мішель та його батько розійшлися в думках щодо діяльності Товариства та керівництва ним[9].

Після того, як Жан-Мішель відкрив на Фіджі готель, названий своїм прізвищем, Жак-Ів Кусто подав проти нього судовий позов (1995 року)[8]. У червні 1996 року суд видав Жану-Мішелю припис скрізь додавати до назви готелю та своє власне ім'я[7], щоб не змішувати свій бізнес із некомерційними починаннями батька.

У 1999 році Жан-Мішель Кусто заснував Товариство майбутнього океану — природоохоронну та освітню організацію, серед цілей якої вироблення етики збереження Світового океану, проведення досліджень та розроблення освітніх програм. У 2003 році Товариство спільно з Франчеською Сорренті та Марішею Шибуя з проєкту SKe GROUP випустило у видавництві «Trolley Books» книгу «Water Culture», до якої увійшли різноманітні фотографії, об'єднані морською тематикою, та інтерв'ю з відомими людьми[10] про проблеми води.

Кусто також обіймає посаду голови французького Зеленого хреста[11].

Жан-Мішель Кусто працював над документальним висвітленням катастрофи на нафтовій платформі Deepwater Horizon, за 50 миль від узбережжя Луїзіани[12], на якій у 2010 році загинули 11 працівників і двоє учасників операції зі зупинення розливу нафти[13].

У 2012 році він опублікував книгу «Мій батько, капітан: моє життя з Жаком Кусто».

Жан-Мішель Кусто є президентом Green Cross France & Territoires, неурядової організації, яка пропонує ключі до дій, спрямованих на покращення навколишнього середовища для вільного майбутнього. У 2019 році він запропонував владі РФ свою допомогу з випуску косаток та білух, яких привезли до Охотського моря. 25 червня 2019 року першу партію із двох косаток та шести білух доставили на мис Перовського у Хабаровському краї, де їх випустять на волю після процедури адаптації. Вчений повідомив, що уважно стежив за перебігом запланованого в Росії випуску косаток та білух.[14]

Продюсер та актор[ред. | ред. код]

Жан-Мішель Кусто продюсував створення понад 70 фільмів[15].

Разом зі Стівеном Гілленбергом Кусто знімався в документальному матеріалі на DVD-версії повнометражного мультфільму « Губка Боб Квадратні Штани». У ролику вони обговорювали справжні прототипи персонажів фільму. Аналогічний фільм "Вивчення Рифів " був записаний для DVD-версії мультфільму « У пошуках Немо» студій Disney та Pixar. Там Жан-Мішель з'явився у кадрі разом із персонажами мультфільму та розповідав про забруднення океанів.

Також Кусто з'явився в документальному фільмі Coral Reef Adventure[en], знятому у форматі IMAX.

В 2006 році Жан-Мішель Кусто випустив серію документальних фільмів «Океанські пригоди»[16]. Товариство майбутнього океану, KQED та PBS продовжили роботу над серією у 2007—2008 роках. У жовтні 2006 року Жан-Мішель Кусто та його діти Фаб'єн та Селін вирушили з експедицією на береги Амазонки. 20 років тому вчені-екологи пророкували цим місцям незворотну шкоду та виродження, а 25 років тому Жан-Мішель Кусто зі своїм легендарним батьком пройшов із кінокамерою всю довжину річки.

У 2006 році президент США Джордж Буш під впливом фільму Кусто «Voyage to Kure» створив національний морський пам'ятник Папаханаумокуакеа, перетворивши 360 тис. км² океанської води, островів і атолів в одну з найбільших у світі морських територій, що охороняються[17][18].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Усі появи в кіно — у ролі самого себе, якщо не вказано інше.

  • The Undersea World of Jacques Cousteau (1968) — помічник продюсера
    • «Search in the Deep»
    • «Savage Worlds of the Coral Jungle»
  • «The Alan Thicke Show» (17 жовтня 1980)
  • «Les Pièges de la mer aka Cries from the Deep» (1982) — delegate producer
  • «Cousteau: Alaska: Outrage at Valdez» (1989) — виконавчий продюсер і режисер
  • «Stories of the Sea» (1996)
  • «Exploring the Reef with Jean-Michel Cousteau» — «Вивчення Рифів» (2003) — вийшов на 2-му DVD «У пошуках Немо».
  • «MacGillivray Freeman's Coral Reef Adventure» (2003)
  • «Hollywood's Magical Island: Catalina» (2003)
  • «Deadly Sounds in the Silent World» (2003)
  • «Sharks 3D» (2004) — ведучий
  • «Tout le monde en parle» (10 квітня 2004)
  • «The 100 Greatest Family Films» (2005)
  • «Jean-Michel Cousteau: Ocean Adventures» (2006-) — також виконавчий продюсер
    • «America's Underwater Treasures» (дві частини, 20 і 27 вересня 2006) — Роберт Редфорд
    • «Sharks at Risk» (12 липня 2006), розповідає Пірс Броснан
    • The Gray Whale Obstacle Course (19 липня 2006), розповідає Пірс Броснан
    • «Voyage to Kure» (дві частини, 5 і 12 квітня 2006), розповідає Пірс Броснан
    • «Return to the Amazon» (дві частини, 2 і 9 квітня 2008), розповідає Делрой Ліндо
    • «Sea Ghosts» (8 квітня 2009), розповідає Енн Хеч
    • «Call of the Killer Whale» (22 квітня 2009), розповідає Кріс Нот
  • «Slater Meets Her Hero Jean-Micheal Cousteau» (2006)
  • «Voxtours»: «Karibische Jungferninseln — Die British Virgin Islands» (19 серпня 2006)
  • «Dolphins and Whales 3D: Tribes of the Ocean» (2008) — ведучий
  • The Late Late Show with Craig Ferguson (1 квітня 2008, 31 липня 2008 та 25 липня 2010)

Кіновтілення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Czech National Authority Database
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б CONOR.Sl
  4. ↑ Жан-Мишель Кусто: жизнь как морское приключение. proboating.ru. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
  5. ↑ Cruz, Gilbert. Q&A: Jean-Michael Cousteau on Killer Whales // Time : magazine. — 2009. — . — 4. Процитовано 2010-01-25.
  6. ↑ Cousteau family feuds over Hawaii condo project. chinaview.cn. Xinhua News Agency. 28 жовтня 2006. Архів оригіналу за 9 червня 2011. Процитовано 25 січня 2010.
  7. ↑ а б Brozan, Nadine (12 червня 1996). Chronicle. New York Times. с. A21. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 25 січня 2010.
  8. ↑ а б Cousteau's Legacy: His Son and Widow Compete to Carry On // Time : magazine. — 1998. — . — 10. Архівовано з джерела 8 травня 2010. Процитовано 2010-01-25.
  9. ↑ Jonas, Gerald (26 червня 1997). Jacques Cousteau, Oceans' Impresario, Dies. New York Times. с. A1. Архів оригіналу за 25 листопада 2011. Процитовано 25 січня 2010.
  10. ↑ ** TROLLEY BOOKS ** Water Culture. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 7 лютого 2011.
  11. ↑ Жан-Мишель Кусто возглавил Французский Зелёный крест. 11 червня 2009. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 21 лютого 2011.
  12. ↑ Jean-Michel Cousteau (21 жовтня 2010). Six Months Later, What Have We Learned (англ.). Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 21 лютого 2011.
  13. ↑ Погибли два участника операции в Мексиканском заливе. Лента.ру. Архів оригіналу за 29 грудня 2010. Процитовано 21 лютого 2011.
  14. ↑ Кусто предложил помощь в выпуске первой партии косаток из "китовой тюрьмы" (рос.). РИА Новости. 20190627T1109+0300Z. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 27 червня 2019.
  15. ↑ Sheridan, Patricia (24 квітня 2006). Breakfast With Jean-michel Cousteau. Pittsburgh Post-Gazette. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 25 січня 2010.
  16. ↑ Ocean Adventures. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 30 вересня 2017.
  17. ↑ (Пресреліз). Office of the Press Secretary. 15 червня 2006 https://georgewbush-whitehouse.archives.gov/news/releases/2006/06/20060615-6.html. Процитовано 26 серпня 2008. {{cite press release}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)
  18. ↑ Weiss, Kenneth (15 червня 2006). Turnaround as Bush creates huge aquatic Eden. Los Angeles Times. The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 26 серпня 2008.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жан-Мішель Кусто
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Спорт
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1295232 · BNF: 12152192w · CANTIC: 981058517939706706 · CONOR.SI: 120038243 · FAST: 244375 · Freebase: /m/0b5jlq · GND: 1057347345 · ISNI: 0000000110344833 · J9U: 987007442641605171 · LCCN: n88167727 · NKC: xx0031376 · NTA: 073587842 · NUKAT: n2006120831 · SNK: 206320 · SUDOC: 030020034 · SVKKL: 0219578-Cousteau-JeanMichel · VIAF: 48856 · WorldCat: lccn-n88167727
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан-Мішель_Кусто&oldid=40623859