Жупа (соляна копальня)
Жу́па (прасл.: *župa < *geup- від пра-і.є.: *goup- — «робити склепіння», «видовбувати», «ховати»)[1] — термін, що використовувався для позначення соляної шахти; застаріла назва (у Галичині) соляної копальні в формі криниці, а також солеварні.[2][3][4]
У давній Польщі так називалась соляна копальня, яка зазвичай належала князям або королям. Соляною жупою — соляною шахтою, як і рудними копальнями, керував клерк соляної шахти, призначений королівський чиновник — жупник. Крім королівських жуп були також приватні жупи. Окрім королівських соляних копалень, існували також приватні соляні копальні.
В часи середньовіччя y Польщі сіль видобували з земель:
- під Краковом, Вєлічка i Бохня, які працювали з XI століття;
- на землях Галицького князівства були шахти королівські у Тураві Сольні, Старій Солі, Ясениці, Сільці, Модричах, Стебнику, Трускавці, Калушу, Дрогобичі, Солотвині, Долині, остання працювала ще з римських часів.[5]
Працівника жупи називали жупником, а також жупниками назвали управителів соляними жупами, які виконували адміністративні, судові та господарські функції.
Гірники, що рубали «крушець» у ходах копальні звалися «залізняками» (заст. «железніками»[6]). Їхніми снарядами були гострий залізний «дзюбак» (чекан, килюва), важкий молот і стрільний порох, якими розсаджували «шкалу»[6]. Проруб у вхід глубокий зовали «збоя»[6]. Рубаний «крушець» видобували з копальні на поверхню землі в спеціально облаштованій для цього «клеті» за допомогою «коливороту», рухомого водяною парою[6]. Крушець той, або оруб розміщують на затилок подвір'я жупного, де він собі лежить без ужитку[6]. У згаданій «клеті» могли також спускатися гості у «шиб», отримавши від начальника тамошнього жупного уряду дозвіл бачити копальню[6].
- Саліна
- Саліна — урочище і колишня соляна шахта в Україні, Старосамбірському районі Львівської області, поблизу села Солянуватка, що біля Добромиля.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- ↑ Пастух Р. І. Дрогобич давній і сучасний у датах, подіях і фактах. — Дрогобич: ВФ «Відродження», 2002.-96с. ISBN 966-538-128-8 (с.: 6)
- ↑ Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2
- ↑ Жупа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Stanisław Hwałek — «Górnictwo soli kamiennych i potasowych», Katowice 1971
- ↑ а б в г д е Литературный сборникъ издаваемый галицко-русскою матицею, 1871. Вид.: Во Львовҍ вь типографіи Ставропігийского Института (под зарядомь Стефана Гучковского) (сторінки: 156—157)